Постанова

від 10.02.2015 по справі 922/1767/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа № 922/1767/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" (вх. №3881 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.14 р. у справі № 922/1767/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена", м. Харків

про стягнення 13491,68 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2014 року по справі №922/1767/14 (суддя Прохорова С.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" суму боргу у розмірі 10 817,76 грн., пеню в сумі 1744,73 грн., 3% річних в сумі 664,63 грн., 2 642,56 грн. - різницю зкоригованої вартості згідно Актів зміни ціни, судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить суд частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.07.14 р. по справі № 922/1767/14 і прийняти нове рішення суду, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" задовольнити частково та відмовити позивачу у стягненні відсотків за користування товарним кредитом за період з 16.01.13 р. по 25.03.14 р. в сумі 10817,76 грн., а також в різниці корегованої вартості згідно Актів зміни ціни по накладним № 130 від 16.01.13 р., № 2217 від 16.08.13 р. та №1678 від 09.07.13 р. в сумі 2642,56 грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.07.14 р. по справі № 922/1767/14 залишити без змін. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ на примусове виконання рішення, виданий 25.07.14 р. у справі № 922/1767/14 господарським судом Харківської області на виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.07.14 р.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає проте, що за змістом поняття товарного кредиту, яке наведене в п. 5.3 договору, сплата відсотків за товарний кредит здійснюється при відстроченні зобов'язання з оплати, проте як в даному випадку умови договору визначають безумовний строк виконання в 60 календарних днів з моменту поставки товару, в зв'язку з чим, на думку відповідача, у нього відсутній обов'язок зі сплати відсотків за товарний кредит. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач неправомірно нарахував ПДВ на відсотки за користування товарним кредитом, оскільки сума відсотків була порахована від загальної вартості товару, на яку вже нараховано 20% ПДВ, тому відповідач вважає, що повторне нарахування ПДВ на суму відсотків не допускається. Що стосується стягнутої суми коштів згідно актів зміни ціни, відповідач не погоджується з рішенням суду в цій частині з огляду на те, що позивачем не надано суду письмових доказів того, на якому рівні був зафіксований курс долара, євро на міжбанківській валютні біржі на день поставки товару і на день його оплати, а також доказів реальної вартості поставленого товару, як валютної складової з урахуванням долару чи євро. Також, відповідач зазначає, що він погоджується з сумою пені та 3% річних, які стягнуті за рішенням суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 розгляд справи відкладено на 14.01.2015.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.01.2015.

15.01.2015 позивач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому не погоджується з доводами, викладеними ТОВ "Славена", просить рішення залишити без змін. Позивач зокрема посилається на те, що заявлені до стягнення відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є боргом, платою за користування коштами позивача відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, та ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору. Також, позивач вважає правомірним нарахування коштів згідно актів зміни ціни, посилаючись при цьому на п.п. 5.9, 5.11 договору. Що стосується нарахованих сум пені та 3% річних, позивач зазначає про те, що право на їх стягнення виникло у позивача на підставі умов договору та вимог чинного законодавства в зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товарів по договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 розгляд справи відкладено на 02.02.2015.

Сторони своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, по час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, до початку розгляду справи по суті будь-яких клопотань до суду не надходило, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 14 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЕкоТрейдПро" (постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славена" (отримувач, відповідач по справі) було укладено договір поставки № 1401/4 на умовах товарного кредиту, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти поліграфічні матеріали (надалі - товар), а відповідач приймати товар і оплачувати його вартість в строки та порядку, передбачених цим договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання умов укладеного договору, позивачем було передано у власність відповідача товар в кількості, асортименті, за цінами та на суми згідно видаткових накладних на загальну суму 26596,34 грн. Проте, як зазначає позивач, відповідач розрахунок за отриманий товар здійснив з порушенням строків та умов, визначених умовами договору.

На підставі п. 5.4 договору позивачем нараховані відповідачу відсотки за користування товарним кредитом за період з 16.02.2013 по 25.03.2014 р. в розмірі 10817,76 грн. та направлено на адресу відповідача лист-вимогу з виставленим рахунком на оплату відсотків за користування товарним кредитом.

Крім того, на підставі п. 5.9 та п. 5.11 договору позивачем було здійснено перерахунок вартості поставленого і оплаченого відповідачем товару на суму 2642,56 та оформлено це складанням актів зміни ціни, які були направлені відповідачу.

На підставі п. 6.2 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 1744,73 грн. за період з 25.04.2013 по 28.03.2014 за порушення відповідачем термінів оплати, а також на підставі ст. 625 ЦК України - 3% річних в розмірі 664,63 грн. за період з 16.02.2013 по 28.03.2014.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин справи за якими встановив, що на виконання умов договору, позивача поставив, а відповідач прийняв продукції на загальну суму 26596,34 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представником відповідача та засвідчені печаткою на підтвердження прийому товару.

Однак, в порушення умов договору та додатку до договору відповідачем розрахунок за поставлений товар здійснено не було в повному обсязі, внаслідок чого за даними позивача у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 10 817,76 грн. за період з 16.01.2013 по 25.03.2014.

Беручи до уваги викладені обставини, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 817,76 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі пунктів 5.9 та 5.11 договору, позивач здійснив перерахунок вартості поставленого і оплаченого відповідачем товару, оформивши це складанням актів зміни ціни і розрахунками коригування кількісних та вартісних показників в податковій накладній, які в подальшому були направлені відповідачеві з проханням підписати у двох примірниках акти зміни ціни по накладним № 130 від 16.01.2013 року, № 2217 від 16.08.2013 року та № 1678 від 09.07.2013 року разом із відповідними розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до відповідних податкових накладних та квитанціями про їх реєстрацію. Загальна сума, що належить до сплати відповідачем згідно направлених актів зміни ціни по накладним № 130 від 16.01.2013 року, № 2217 від 16.08.2013 року та № 1678 від 09.07.2013 року становить 2 642,56 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідач не виконав передбачений договором обов'язок щодо підписання документів, повернення примірників таких документів, та здійснення оплати за даними актами, позовні вимоги про стягнення 2 642,56 грн. - різницю зкоригованої вартості, суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у вигляді відсотків за користування товарним кредитом, яку суд помилково визначив, як суму основного боргу. В даному випадку місцевий господарський суд не приділив належної уваги тій обставині, що відсотки за користування товарним кредитом протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів повинні розраховуватись за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту тільки понад цей період з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару, як передбачалось умовами договору. Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення суми, що складає різницю зкоригованої вартості згідно актів зміни ціни, оскільки такі висновки зроблені без належного аналізу умов укладеного між сторонами договору, а також за відсутністю належного документального обґрунтування позовних вимог в зазначеній частині.

Так, укладений між сторонами договір № 1401/4 від 14.01.2013 за своєю правовою природою є договором поставки на умовах товарного кредиту, згідно якого постачальник зобов'язався поставити поліграфічні матеріали, а отримувач - приймати та оплачувати такі товари в порядку та строки, передбачені цим договором.

Також, сторонами 15.03.2013 було укладено додаток №1 до договору поставки.

Згідно п.п. 5.1.-5.5. договору, з урахуванням додатку № 1 від 15.03.2013 року, отримувач здійснює оплату вартості товару по кожній поставці шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу. Отримувач зобов'язаний здійснити оплату за кожну поставлену партію товару в повному розмірі на протязі 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. При цьому постачальник застосовує по кожній партії поставленого товару умови товарного кредиту, а отримувач зобов'язаний виконувати їх належним чином. Сторони даного договору дійшли згоди, що в даному договорі діють наступні розміри відсотків за користування товарним кредитом, а саме: за користування товарним кредитом по даному договору на протязі 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару отримувач сплачує постачальнику відсоток в розмірі 0,0 % від вартості поставленого товару. За користування товарним кредитом по даному договору протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, отримувач сплачує постачальнику відсоток в розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару. Також сторони погодили, що оплата повної вартості товару по кожній поставці товару при умові настання подій передбачених в п. 5.4. цього Договору здійснюється отримувачем не пізніше, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукції на загальну суму 26596,34 грн. за видатковими накладними: ВН № 130 від 16.01.2013 р. на суму 21082,74 грн.; ВН № 1678 від 09.07.2013 на суму 1031,76 грн.; ВН № 2217 від 16.08.2103 на суму 3887,38 грн.; ВН № 3413 від 08.11.2013 на суму 594,46 грн.

Розрахунок за отриманий товар було здійснено відповідачем у повному обсязі, однак з порушенням строків оплати, визначених умовами договору

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.

В силу т. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, згідно умов договору та додатку до нього у відповідача виникло перед позивачем зобов'язання зі сплати відсотків за користування товарним кредитом, оскільки відповідач оплачував товар частинами і в строк понад 60 календарних днів, тобто користувався товарним кредитом на умовах укладеного договору згідно п. 5.4 договору поставки.

Згідно п. 5.6 договору своє право на застосування умов товарного кредиту постачальник реалізує шляхом виставлення отримувачу рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку, оплата суми процентів за товарний кредит здійснюється отримувачем протягом 2-х банківських днів від дати його виставлення.

Керуючись п. 5.2, п. 5.4, п. 5.6 договору позивачем було здійснено нарахування відсотків за користування товарним кредитом та виставлено відповідачу відповідний рахунок на їх оплату, що підтверджується матеріалами справи (рахунок № 25-03/14 від 25.03.2014).

Так, згідно наданому позивачем розрахунку відсотки за користування товарним кредитом складають 10817,76 грн. та які були нараховані наступним чином.

За видатковою накладною ВН № 130 від 16.01.2013 р. на суму основної заборгованості 21082,74 грн. - за період з 16.01.2013 по 10.03.2014 відсотки за користування товарним кредитом нараховані в розмірі 7840,89 грн. (з урахування проведених відповідачем проплат).

За видатковою накладною ВН № 1678 від 09.07.2013 на суму основної заборгованості 1031,76 грн. - за період з 09.07.2013 по 10.03.2014 відсотки за користування товарним кредитом нараховані в розмірі 250,72 грн.

За видатковою накладною ВН № 2217 від 16.08.2103 на суму основної заборгованості 3887,38 грн. - за період з 16.08.2013 по 25.03.2014 відсотки за користування товарним кредитом нараховані в розмірі 841,75 грн.

За видатковою накладною ВН № 3413 від 08.11.2013 на суму основної заборгованості 594,46 грн. - за період з 08.11.2013 по 10.03.2014 відсотки за користування товарним кредитом нараховані в розмірі 81,44 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним розрахунком, оскільки відсотки за користування товарним кредитом в порушення п. 5.4 договору позивач нараховував, починаючи з дати поставки товару, тоді як за умови вказаного пункту договору відсотки за користування товарним кредитом протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів в даному випадку повинні були розраховуватись тільки понад цей період з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2015 у справі № 922/2123/14.

Здійснивши власний перерахунок відсотків за користування товарним кредитом, з урахуванням поставки товару по кожній накладній, а також застосувавши умови п. 5.4 договору, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення підлягають відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 7 419, 43 грн., які розраховані понад 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару.

Так, за видатковою накладною ВН № 130 від 16.01.2013 р. відсотки за користування товарним кредитом розраховуються за період з 17.03.2013 по 10.03.2014, та з урахуванням проведених відповідачем проплат, складають 6575,17 грн.

За видатковою накладною ВН № 1678 від 09.07.2013 відсотки за користування товарним кредитом розраховуються за період з 08.09.2013 по 10.03.2014 та складають 188,49 грн.

За видатковою накладною ВН № 2217 від 16.08.2103 відсотки за користування товарним кредитом розраховуються за період з 16.10.2013 по 25.03.2014 та складають 610,34 грн.

За видатковою накладною ВН № 3413 від 08.11.2013 відсотки за користування товарним кредитом розраховуються за період з 08.01.2014 по 10.03.2014 та складають 45, 43 грн.

Таким чином, загальна сума відсотків за користування товарним кредитом, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 7419,43 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ст. 14 Податкового кодексу України є некоректним, оскільки згідно п. 1.1 ст. 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У пункті 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, наводяться визначення понять у певному значенні, які відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього кодексу застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Податкового кодексу України.

Оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами договір поставки на умовах товарного кредиту є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України, а не положень Податкового кодексу України.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача про незастосування умов товарного кредиту та ненадання йому відтермінування, оскільки такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються умовами п. 5.2 договору, яким сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу - отримувач зобов'язаний здійснити оплату за кожну поставлену партію товару протягом 60 календарних дів з моменту поставки кожної партії товару. При цьому, постачальник застосовує по кожній партії товару умови товарного кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції невірно визначено заявлену до стягнення суму грошових коштів в розмірі 10 817,76 грн. в якості основного боргу, оскільки позивач просив стягнути з відповідача саме відсотки за користування товарним кредитом в зазначеній сум, тоді як сума основного боргу була відповідачем сплачена в повному обсязі, що визнається самим позивачем та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 10 817,76 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 7419,43 грн. В частині позовних вимог про стягнення 3398,33 грн. відсотків за користування товарним кредитом колегія суддів відмовляє за їх безпідставністю.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення суми в розмірі 2642,56 грн. - різниці зкоригованої вартості згідно актів зміни ціни по накладним № 130 від 16.01.2013 року, № 2217 від 16.08.2013 року та № 1678 від 09.07.2013 року, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Так, умовами п. 5.9. договору передбачено, що у випадку, якщо на дату здійснення оплати замовником, на міжбанківській валютній біржі відбулось збільшення вартості євро чи долара США більше, ніж на 2 % по відношенню до вартості Євро чи долара США, яка існувала на дату поставки товару, постачальник має право здійснити перерахунок вартості поставленого і оплаченого замовником товару, оформивши це складанням акту зміни ціни.

Згідно п. 5.11 договору - сторони домовились, що офіційним курсом (вартості) євро чи долара США буде курс, який опублікований на сайті Українського фінансового сервера www.udinform.com на момент закриття торгової сесії, відповідно на дату фактичної поставки Товару і на дату здійснення замовником оплати. Дата оплати вважається зарахуванням грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

На підставі даних пунктів договору, позивачем було здійснено перерахунок вартості поставленого і оплаченого відповідачем товару, оформивши це складанням Актів зміни ціни і розрахунками коригування кількісних та вартісних показників в податковій накладній, які в подальшому були направлені Відповідачеві з проханням підписати у двох примірниках акти зміни ціни по накладним № 130 від 16.01.2013 року, № 2217 від 16.08.2013 року та № 1678 від 09.07.2013 року разом із відповідними розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до відповідних податкових накладних та квитанціями про їх реєстрацію, та повернути підписані примірники актів та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних ТОВ "ТД "ЕкоТрейдПро".

Загальна сума, що належить до сплати відповідачем згідно направлених Актів зміни ціни по накладним № 130 від 16.01.2013 року, № 2217 від 16.08.2013 року та № 1678 від 09.07.2013 року становить 2 642,56 грн.

Проте, позивачем не надано до суду розрахунку суми зміни ціни, а також письмових доказів того, на якому рівні був зафіксований курс долара чи євро на день поставки товару та на день його оплати. Такі дані, зокрема щодо курсу долара чи євро на день здійснення оплати товару, відсутні як у Актах зміни ціни так і в податкових накладних, що наявні в матеріалах справи.

Позивачем не надано письмових доказів, які б могли свідчити про зміну офіційного курсу гривні до долару США чи Євро на момент поставки та на момент оплати товару, а також доказів того, яка реальна вартість товару, поставленого відповідачу, як формувалась ціна, яка валютна складова, чи закладена в ціну можлива зміна курсу долара чи євро.

Колегія суддів звертає увагу, що договір поставки та додаток до нього не містять формули розрахунку зміни ціни, а позивач не навів ані в актах зміни ціни, ані в інших документах, наданих до суду, належне документальне обґрунтування своїх розрахунків. Позивачем не надано до суду письмових документів, які мають доказову силу на підтвердження зміни офіційного курсу гривні до долару США чи євро на момент поставки і на момент оплати вартості товару.

Слід зазначити, що правомірність висновків викладених в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.14 р. по справі № 922/2123/14, щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення суми, яка належить до сплати згідно наданих позивачем Актів зміни ціни, підтверджена Вищім господарським судом України в постанові від 27.01.15 р. по справі №922/2123/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 642,56 грн. - суми, яка належить до сплати згідно наданих позивачем Актів зміни ціни, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В зв'язку з чим рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 642,56 грн. - різниці зкоригованої вартості згідно Актів зміни ціни.

Позивачем за порушення відповідачем термінів оплати нарахована пеня в розмірі 1744,73 грн. за період з 25.04.2013 по 28.03.2014 за порушення відповідачем термінів оплати, а також 3% річних в розмірі 664,63 грн. за період з 16.02.2013 по 28.03.2014.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6.2. договору сторони визначили, що у випадку прострочення отримувачем зазначеного у п. 5.5., п. 5.2 цього договору терміну оплати, він сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми основного боргу, суд правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 744,73 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання за договором з оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 664,63 грн. за період з 16.02.2013 по 28.03.2014 також правомірно задоволені, як такі, що нараховані у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, а також підтверджуються розрахунками позивача.

Що стосується заявлених в апеляційній скарзі вимог відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ на примусове виконання рішення, виданий 25.07.14 р. у справі № 922/1767/14 господарським судом Харківської області на виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.07.14 р., вказані вимоги задоволенню не підлягають за їх безпідставністю.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах. Що виникають при виконання договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.14 р. у справі № 922/1767/14 в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 10 817,76 грн., 2 642,56 грн. - різниці зкоригованої вартості згідно Актів зміни ціни, 493,29 грн. судового збору скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 7419,43 грн. задовольнити. В частині позовних вимог про стягнення 3398,33 грн. відсотків за користування товарним в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" (61183, м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 113, кв.133, код ЄДРПОУ 30593397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" (код ЄДРПОУ 38141925, адреса: м. Львів, вул. П'ясецького, 12, р/р 26009380559000 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) 7419,43 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" ЄДРОПУ 19332414 (79013, м. Львів, вул. Архітекторська, 7/5, р/р 26001000000244 у ПАТ Фольксбанк", м. Львів, МФО 325213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" ЄДРПОУ 30593397 (61183, м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 113, кв. 133, р/р 26004500047471 в ПАТ "Креді Агріколь банк", МФО 300614) 411,08 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 09 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.