Постанова

від 04.02.2015 по справі 810/6846/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року 810/6846/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представника позивача - Буренка М.Г.,

представника відповідача - Кальковця В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Регул" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство "Регул" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.10.2014 №001862201/3172, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94809,00 грн. (63206,00 грн. - основне зобов'язання, 31603,00 грн. - штрафні санкції).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про те, що позивач, перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування, здійснював реалізацію сільськогосподарської продукції (свиней), яка не є продукцією власного виробництва.

На думку податкового органу, товариство здійснювало продаж тварин, які ним придбавались у іншої особи, а тому він не мав права акумулювати податкові зобов'язання з ПДВ на спеціальному рахунку, а був зобов'язаний сплатити їх до Державного бюджету.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що товариство реалізовувало сільськогосподарську продукцію за цінами, нижчими від звичайних цін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою розведення та реалізації сільськогосподарської продукції, у 2009 році ним були придбані племінні свині. У подальшому, на протязі 4 років, товариство займалося розведенням та продажем тварин. Зазначив, що для цього мав всі виробничі потужності та штат працівників, які вирощували таку продукцію. А тому, вважає висновки податкового органу щодо здійснення реалізації продукції невласного виробництва помилковими та безпідставними. Також зазначив, що твердження податкового органу про реалізацію продукції за цінами, нижчими від звичайних, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються документально.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що в ході перевірки товариства було встановлено, що підприємство здійснювало продаж продукції невласного виробництва та за цінами, нижчими від звичайних. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Регул» є юридичною особою, що зареєстрована 21.12.2000 в Реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Свідоцтво про державну реєстрацію від 21.12.2000 №13421200000001524.

Перебуває на податковому обліку в Обухівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та є платником податку на додану вартість, плати за землю(орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства від 01.03.2009 №100198605, ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Основними видами діяльності ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» за КВЕД є: розведення великої рогатої худоби, розведення свиней.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.06.2012, у приватній власності ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» знаходиться комплекс нежитлових будівель: сарай №6, сарай №5, сіносховище, гноєсховище, ветаптека-склад, насосна станція, вагова за адресою: Київська область, Обухівський район, село Григорівка, вул. Заводська, 13 (а.с. 42).

Для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Агропромислове підприємство Регул», відповідно до Договору оренди від 30.01.2012 №30, використовувало земельну ділянку розміром 7,5 га, яка знаходиться в адміністративних межах Григорівської сільської Ради (а.с. 101).

Як убачається із Довідки від 23.07.2009, виданої ДП «Агенство з ідентифікації та реєстрації тварин» Міністерства аграрної політики України, «Агропромислове підприємство Регул» зареєстроване в Реєстрі тварин за номером 32050926, вид діяльності - розведення та утримання свиней (а.с. 43).

Як убачається з Акта перевірки, на балансі підприємства обліковуються такі основні засоби: приміщення відгодівельного пункту; склад; культиватор; агрегат ґрунтообробний; жатка; плуг; ротор; змішувач для комбікормів; сепаратор САД 7; обладнання для штучного осіменіння свиней; лабораторія; автомобіль Москвич 2140; трактор МТЗ-82; напівпричеп грузовий; автомобіль МАЗ; автомобіль ЗАЗ Таврія (а.с.37).

Судом встановлено, що в липні 2009 року ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» придбало у ФОП ОСОБА_4 племінні свині у кількості 29 голів, що підтверджується Відомостями про переміщення тварин від 01.07.2009, Ветеринарними свідоцтвами, виданими Державним комітетом ветеринарної медицини України та Племінними свідоцтвами, виданими Міністерством аграрної політики України на кожну придбану тварину (а.с. 38-41).

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, у період з 01.01.2012 по 31.12.2013 ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» реалізовувало на підставі усних угод свиней живою вагою фізичним особам - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

На підтвердження факту реалізації сільськогосподарської продукції, позивачем надано до суду такі документи: податкову накладну від 27.12.2012 №12, від 29.01.2013 №12, від 29.01.2013 №22, від 28.12.2013 №22, від 28.12.2013 №12, від 09.10.2012 №12, 04.09.2012 №12, 20.09.2012 №22, від 24.09.2012 №32, від 23.08.2012 №12, від 25.08.2012 №22, від 03.07.2012 №12, від 31.07.2012 №22, від 18.05.2012 №12, від 19.05.2012 №22, від 25.05.2012 №32, від 20.04.2012 №12, від 24.04.2012 №22, від 20.03.2012 №12, від 21.03.2012 №22, від 29.03.2012 №32, від 20.02.2012 №1, від 21.02.2012 №2, від 23.02.2012 №3, від 25.02.2012 №4, від 17.01.2012 №1, від 19.01.2012 №2, від 27.01.2012 №3, від 31.01.2012 №4; накладні на відпуск товару (а.с. 106-117).

За здійсненими господарськими операціями позивачем, у відповідності до вимог пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, сума ПДВ у розмірі 55207,00 грн., нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів була акумульована на спеціальному рахунку для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, що підтверджується оборотною відомістю за період 02.01.2012 по 16.12.2014 (а.с. 95-100).

У вересні 2014 року, на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі від 01.09.2014 №401 та направлення від 02.09.2014 №401, посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

У ході перевірки товариства посадовими особами податкового органу до ДП «Агенство з ідентифікації та реєстрації тварин» було направлено запит від 17.09.2014 №2534/10/10-16/2201 про надання інформації щодо ідентифікації та реєстрації тварин ТОВ «Агропромислове підприємство Регул».

23 вересня 2014 року від ДП «Агенство з ідентифікації та реєстрації тварин» надійшла відповідь на запит від 17.09.2014 №2534/10/10-16/2201, у якій повідомлялось, що в Єдиному державному реєстрі відсутня інформація щодо ідентифікації та реєстрації свиней власника ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» (а.с. 39).

Також, при проведенні перевірки податковим органом взято до уваги Акт Управління ветеринарної медицини в Обухівському районі, в якому зазначено, що в тваринницьких приміщеннях за адресою Київська область, м. Обухів, вул. Польок, 19 А, поголів'я свиней відсутнє (а.с. 47).

У зв'язку з чим, податковий орган вважає, що оскільки у тваринницьких приміщеннях ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» відсутнє поголів'я свиней, позивач здійснював реалізацію продукції, яка вирощена не на власних основних фондах.

А відтак, суми ПДВ у розмірі 55207,00 грн., отримані від реалізації такої продукції мали бути сплачені до Державного бюджету та відображені в загальній податковій декларації з ПДВ.

Крім того, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що реалізація позивачем продукції здійснювалась за цінами, нижчими від звичайних, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 7999,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки від 29.09.2014 №2681/10-16-22-01/31252120, яким встановлено порушення позивачем положень:

- пункту 181.1 статті 181, пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 63206,00 грн;

- пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість, який перераховується на спеціальний рахунок, на загальну суму 55207,00 грн.;

- підпункту 209.15.1 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по спеціальній декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 2502,00 грн. (ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» віднесло до складу податкового кредиту по спеціальній декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 суму ПДВ у розмірі 2502,00 грн., сплачену ним за виготовлення КП «Обухівське бюро технічної інвентаризації» технічної документації, що не використовувалось при виробництві сільськогосподарської продукції).

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.10.2014 №0001862201/3172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94809,00 грн. (основне зобов'язання - 63206,00 грн., штрафні санкції - 31603,00 грн.

Суд звертає увагу, що в розрахунок сум штрафних санкцій з податку на додану вартість, який увійшов в основу податкового повідомлення-рішення, сума завищення податкового кредиту у розмірі 2502,00 грн. не включена.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.179 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно із пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 209.9 сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Аналіз викладених норм чинного законодавства свідчить про те, у підприємств, які перебувають на спеціальному режимі оподаткування, сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої постачальником на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені кошти акумулюються сільськогосподарським підприємством на спеціальному рахунку та не перераховуються до Державного бюджету.

Як убачається з Акта перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивач реалізовував сільськогосподарську продукцію (свиней) невласного виробництва.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що оскільки на момент проведення перевірки посадовими особами Управління ветеринарної медицини (травень 2013 року) за адресою Київська область, м. Обухів, вул.. Польок 19 А, поголів'я свиней у товариства було відсутнє, це означає, що товариство реалізовувало продукцію невласного виробництва.

Також, наполягав на тому, що оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутня інформація щодо ідентифікації та реєстрації свиней ТОВ «Агропромислове підприємство Регул», це також дає підстави вважати, що позивачем реалізовувалась продукція невласного виробництва.

На спростування тверджень відповідача щодо відсутності свиней в тваринницьких приміщеннях товариства під час перевірки, представник позивача зазначив, що фактично у ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» є два приміщення, які знаходяться адресами: Київська область, м. Обухів, вул. Польок 19 А та с. Григорівка Обухівського району.

А тому логічним є той факт, що під час проведення перевірки посадовими особами Управління ветеринарної медицини за адресою м. Обухів, вул. Польок 19А, поголів'я свиней було відсутнім, оскільки основне поголів'я на той час знаходилось у с. Григорівка Обухівського району.

Для з'ясування обставин справи, у судовому засіданні в якості свідка було допитано колишнього працівника товариства ОСОБА_9, який зазначив, що у період з грудня 2011 року по грудень 2012 року він працював на посаді слюсара на ТОВ «Агропромислове підприємство Регул», що підтверджується копією трудової книжки. Стверджував, що на підприємстві працювали працівники, які доглядали та розводили тварин. На запитання суду, де здійснюється розведення свиней, зазначив, що в селі Григорівка було господарство, орієнтовна кількість свиней на ньому була більше ста голів. Пояснив, що у зв'язку з тим, що у підприємства почались фінансові проблеми, він звільнився із займаної посади за власним бажанням у грудні 2012 року.

На підтвердження факту розведення та вирощування поголів'я свиней, представник позивача надав копії Звітів про рух худоби, з яких убачається кількість тварин на початок та кінець місяця, приплід, продаж тварин (а.с. 58-71), відомість про витрати кормів (а.с. 84).

Також, факт наявності розведення та вирощування поголів'я свиней на власних фондах підтверджується щомісячною оплатою товариства за електроенергію, використану під час технологічного процесу вирощування поголів'я тварин, що підтверджується оборотною відомістю (а.с. 95-100).

Факт наявності працівників на підприємстві, які займались вирощуванням поголів'я тварин, підтверджується податковим розрахунком про утримання сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого із них податку (а.с. 85-94).

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що факт розведення та вирощування поголів'я свиней підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями свідка.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позивачем здійснювався продаж тварин невласного виробництва у зв'язку з відсутністю в Єдиному державному реєстрі інформації щодо реєстрації таких тварин, з огляду на наступне.

Так, Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 04.06.2009 №1445-6, чинним в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено організаційні і правові засади ідентифікації та реєстрації тварин з метою одержання оперативної та надійної інформації про поголів'я тварин щодо статі, віку, породи та їх місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні.

Згідно із пунктом 2 статті 1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників/утримувачів, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин.

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» передбачено, що ідентифікаційний номер - індивідуальний або груповий номер, що присвоюється тварині (або їх групам) та не змінюється протягом її життя.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, юридичні і фізичні особи, що проводять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов'язані самостійно ідентифікувати тварин та вести їх облік.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до статті 9 цього Закону, державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації тварин, здійснюються у межах повноважень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації та реєстрації тварин здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері ідентифікації та реєстрації тварин, визначена статтею 11 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин».

Зокрема, порушення законодавства у сфері ідентифікації та реєстрації тварин тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2.1 Наказу Міністерства аграрної політики України від 31.12.2004 №497, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2005 за №103/10383, Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней, суб'єкти господарювання зобов'язані зареєструватися в Реєстрі тварин перед початком проведення ідентифікації та реєстрації тварин.

При цьому, Агентство вносить реєстраційні дані до Реєстру тварин і надсилає суб'єктам господарювання повідомлення про реєстрацію господарства в Реєстрі тварин та присвоєння господарству реєстраційного номеру.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, з метою ідентифікації тварин, підприємством було отримано Довідку про присвоєння реєстраційного номеру господарства (а.с. 43).

Проте, у зв'язку з браком коштів, ідентифікація кожної тварини підприємством не була здійснена.

Наполягав на тому, що відсутність ідентифікації кожної тварини у Реєстрі тварин не є свідченням того, що підприємство не займалося розведенням та вирощуванням поголів'я свиней.

Суд погоджується з доводами представника позивача та вважає, що відсутність реєстрації тварин в Реєстрі ніяким чином не може свідчити про те, що підприємство не займається розведенням та вирощуванням тварин, які у подальшому реалізує.

У той же час, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна податкова накладна від 31.01.2012 №4 (а.с. 100), яка не містить реквізитів покупця в рядку «особа (платник податку - покупець)».

На підставі вищезазначеної податкової накладної ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» включило до податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 2750,00 грн., отриману від реалізації 5 голів свиней, яку було акумульовано товариством на спеціальний рахунок.

У відповідності до підпункту «д» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна повинна містити повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг.

Проте, оскільки податкова накладна складена з порушенням норм вищезазначеної статті Податкового кодексу України, суд вважає, що у позивача відсутнє право на включення суми ПДВ до складу податкових зобов'язань та акумулювання їх на спеціальному рахунку.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо висновку податкового органу про заниження податку на додану вартість у зв'язку з реалізацією свиней в живій вазі за цінами, нижчими від звичайних цін, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 14 Податкового кодексу України, окрім іншого, надано, наступні визначення:

- ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219);

- звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Аналіз викладеної норми чинного законодавства свідчить про те, що для визначення власних податкових зобов'язань з ПДВ при реалізації товарів платники податків повинні керуватись насамперед ціною договору. При цьому, така ціна повинна бути не нижче рівня звичайних цін, визначених статтею 39 Податкового кодексу.

Як убачається, з Акту перевірки від 29.09.2014 №2681/10-16-22-01/31252120, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Агропромислове підприємство реалізовувало свиней в живій вазі за цінами, нижчими від звичайних цін.

Під час судового розгляду представником відповідача не доведено та не надано документів, які б свідчили про продаж аналогічного виду продукції за ціною нижчою, ніж реалізовувалась позивачем.

При вирішенні даного питання, суд вважає, що відповідачем при визначенні рівня звичайної ціни, слід було враховувати такі умови договорів, як обсяги та умови поставки, знижки, вагу товару та інше.

Якщо у податкового органу виник сумнів щодо звичайності ціни товарів, що реалізовувався платником податків, доводити зворотнє повинні саме вони.

Оскільки відповідачем під час судового розгляду не доведено та не надано документів, які б свідчили про продаж аналогічного виду продукції за ціною вищою, ніж реалізовувалась позивачем, то це означає, що доводи відповідача ґрунтуються на власних припущеннях, а тому не можуть братись судом до уваги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про заниження бази оподаткування податком на додану вартість при реалізації свиней в живій вазі за цінами, нижчими від звичайних цін, що призвело до заниження податку на додану вартість, не відповідає дійсності.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду (станом на 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн. згідно із Законом України від 16.01.2014 № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містила майнові вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 94809,00 грн.

Виходячи з суми вимог, передбачений законом розмір судового збору для такого виду позову має становити - 1896,20 грн. Однак, під час подання позовної заяви позивач сплачує до Державного бюджету України лише 10 відсотків розміру ставки судового збору, а саме - 189,62 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено частково (скасовано податкове повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 92059,00 грн.), виходячи з принципу пропорційності щодо розподілу судових витрат, частка судового збору по відношенню до позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив (2750,00 грн.), становить суму 82,50 грн.

Таким чином, з урахуванням сплачених під час подання позовної заяви коштів у сумі 487,20 грн., суд повертає з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 404,70 грн. за результатами розгляду даної справи.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.10.2014 №001862201/3172 в частині нарахування грошового зобовязання у розмірі 92059, 00 грн. та штрафної санкції у розмірі 30228,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство Регул» (код ЄДРПОУ: 31252120) сплачений судовий збір у розмірі 404 (чотириста чотири) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 лютого 2015 р.