Ухвала

від 25.03.2015 по справі 810/6846/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6846/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Регул» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.10.2014 №001862201/3172 в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 92059, 00 грн. та штрафної санкції у розмірі 30228,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Основними видами діяльності ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» за КВЕД є: розведення великої рогатої худоби, розведення свиней.

У вересні 2014 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки від 29.09.2014 №2681/10-16-22-01/31252120, яким встановлено порушення позивачем положень:

- пункту 181.1 статті 181, пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 63206,00 грн.;

- пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість, який перераховується на спеціальний рахунок, на загальну суму 55207,00 грн.;

- підпункту 209.15.1 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по спеціальній декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 2502,00 грн. (ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» віднесло до складу податкового кредиту по спеціальній декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 суму ПДВ у розмірі 2502,00 грн., сплачену ним за виготовлення КП «Обухівське бюро технічної інвентаризації» технічної документації, що не використовувалось при виробництві сільськогосподарської продукції).

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.10.2014 №0001862201/3172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94809,00 грн. (основне зобов'язання - 63206,00 грн., штрафні санкції - 31603,00 грн.

Позивач, вважаючи дане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 209.9 сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому Розділом V Податкового кодексу України.

Отже, з наведеного вбачається, що у підприємств, які перебувають на спеціальному режимі оподаткування, сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої постачальником на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені кошти акумулюються сільськогосподарським підприємством на спеціальному рахунку та не перераховуються до Державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.06.2012, у приватній власності ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» знаходиться комплекс нежитлових будівель: сарай №6, сарай №5, сіносховище, гноєсховище, ветаптека-склад, насосна станція, вагова за адресою: Київська область, Обухівський район, село Григорівка, вул. Заводська, 13 (а.с. 42).

Для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Агропромислове підприємство Регул», відповідно до Договору оренди від 30.01.2012 №30, використовувало земельну ділянку розміром 7,5 га, яка знаходиться в адміністративних межах Григорівської сільської Ради (а.с. 101).

Як убачається із Довідки від 23.07.2009, виданої ДП «Агенство з ідентифікації та реєстрації тварин» Міністерства аграрної політики України, «Агропромислове підприємство Регул» зареєстроване в Реєстрі тварин за номером 32050926, вид діяльності - розведення та утримання свиней (а.с. 43).

Як убачається з Акта перевірки, на балансі підприємства обліковуються такі основні засоби: приміщення відгодівельного пункту; склад; культиватор; агрегат ґрунтообробний; жатка; плуг; ротор; змішувач для комбікормів; сепаратор САД 7; обладнання для штучного осіменіння свиней; лабораторія; автомобіль Москвич 2140; трактор МТЗ-82; напівпричеп грузовий; автомобіль МАЗ; автомобіль ЗАЗ Таврія (а.с.37).

Також, судом першої інстанції було встановлено, що в липні 2009 року ТОВ «Агропромислове підприємство Регул» придбало у ФОП ОСОБА_3 племінні свині у кількості 29 голів, що підтверджується Відомостями про переміщення тварин від 01.07.2009, Ветеринарними свідоцтвами, виданими Державним комітетом ветеринарної медицини України та Племінними свідоцтвами, виданими Міністерством аграрної політики України на кожну придбану тварину (а.с. 38-41).

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, у період з 01.01.2012 по 31.12.2013 ТОВ «Агропромислове підприємство «Регул» реалізовувало на підставі усних угод свиней живою вагою фізичним особам - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

На підтвердження факту реалізації сільськогосподарської продукції, позивачем надано до суду такі документи: податкову накладну від 27.12.2012 №12, від 29.01.2013 №12, від 29.01.2013 №22, від 28.12.2013 №22, від 28.12.2013 №12, від 09.10.2012 №12, 04.09.2012 №12, 20.09.2012 №22, від 24.09.2012 №32, від 23.08.2012 №12, від 25.08.2012 №22, від 03.07.2012 №12, від 31.07.2012 №22, від 18.05.2012 №12, від 19.05.2012 №22, від 25.05.2012 №32, від 20.04.2012 №12, від 24.04.2012 №22, від 20.03.2012 №12, від 21.03.2012 №22, від 29.03.2012 №32, від 20.02.2012 №1, від 21.02.2012 №2, від 23.02.2012 №3, від 25.02.2012 №4, від 17.01.2012 №1, від 19.01.2012 №2, від 27.01.2012 №3, від 31.01.2012 №4; накладні на відпуск товару (а.с. 106-117).

За здійсненими господарськими операціями позивачем, у відповідності до вимог пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, сума ПДВ у розмірі 55207,00 грн., нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів була акумульована на спеціальному рахунку для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, що підтверджується оборотною відомістю за період 02.01.2012 по 16.12.2014 (а.с. 95-100).

Крім того, на підтвердження факту розведення та вирощування поголів'я свиней, представник позивача надав копії Звітів про рух худоби, з яких убачається кількість тварин на початок та кінець місяця, приплід, продаж тварин (а.с. 58-71), відомість про витрати кормів (а.с. 84).

Також, факт наявності розведення та вирощування поголів'я свиней на власних фондах підтверджується щомісячною оплатою товариства за електроенергію, використану під час технологічного процесу вирощування поголів'я тварин, що підтверджується оборотною відомістю (а.с. 95-100).

Факт наявності працівників на підприємстві, які займались вирощуванням поголів'я тварин, підтверджується податковим розрахунком про утримання сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого із них податку (а.с. 85-94).

Враховуючи наведені обставини, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт розведення та вирощування поголів'я свиней підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями свідка.

Крім того, з Акту перевірки від 29.09.2014 №2681/10-16-22-01/31252120 вбачається, що податковий орган дійшов висновку про те, що позивач реалізовував свиней в живій вазі за цінами, нижчими від звичайних цін.

Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано документів, які б свідчили про продаж аналогічного виду продукції за ціною нижчою, ніж реалізовувалась позивачем.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 92059, 00 грн. та штрафної санкції у розмірі 30228,00 грн.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

ОСОБА_2