Постанова

від 12.02.2015 по справі 826/17883/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2015 року письмове провадження № 826/17883/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» До третя особа Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс» провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Такеда Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0000411501.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Такеда Україна» не порушувало вимог п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.3., п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що підтверджується відповідними доказами, які свідчать про його добросовісність як платника ПДВ та підтверджують його право на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування за травень 2014 року.

У судовому засіданні 14.01.2015 року суд вирішив залучити до участі у справі, в якості третьої особи, контрагента позивача - ТОВ «Укрмедсервіс».

У судове засідання 30.01.2015 року представник третьої особи не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими.

Відповідач явку уповноваженого представника в жодне судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило. В той же час, через канцелярію суду подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких наголошував на законності та обґрунтованості прийнятого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення, під час камеральної перевірки позивача, факту відсутності реальності здійснення господарських операцій з контрагентом та, відповідно, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по таким нереальним операціям з контрагентом. Просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, керуючись ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Такеда Україна» за травень 2014 року.

Так, в ході камеральної перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2014 року відповідачем було встановлено, що згідно з поданою позивачем до податкового органу декларацією з ПДВ за травень 2014 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника в установі банку складає 4 607 210,00 грн., у тому числі, по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмедсервіс».

При цьому, перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплювала декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно.

В той же час, в ході камеральної перевірки позивача, відповідачем було отримано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 року № 1526/26-59-22-05/30637748 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрмедсервіс» (код ЄДРПОУ 30637748) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року», згідно якого встановлено, що ТОВ «Укрмедсервіс» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим неможливо отримати документальне підтвердження порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року. Згідно даних інформаційної бази АІС «Податковий блок» ТОВ «Укрмедсервіс» задекларовані податкові зобов'язання по позивачу: за березень 2014 року на суму 537 753,08 грн., за квітень 2014 року на суму 429 414,27 грн., за травень 2014 року на суму 350 845,08 грн. Проте, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Укрмедсервіс» до перевірки первинних бухгалтерських документів, податковий орган дійшов висновку про те, що шляхом штучного маніпулювання даними податкового обліку та податкової звітності з ПДВ, ТОВ «Укрмедсервіс» здійснює штучне формування технічного податкового кредиту з ДПВ для контрагентів-покупців. Таким чином, за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року відсутні підтвердження фактичного постачання товарів (робіт, послуг) контрагентам, отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача права на отримання суми бюджетного відшкодування по таким нереальним операціям з контрагентом.

На підставі викладеного, за результатами камеральної перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 18.07.2014 року № 44/26-55-15-01/35849505, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.3., п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року на загальну суму 429 414,00 грн. та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 350 845,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта камеральної перевірки позивача від 18.07.2014 року № 44/26-55-15-01/35849505, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 07.08.2014 року № 0000411501, яким позивачу зменшено суду бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2014 року у розмірі 429 414,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107 353,50 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За результатами адміністративного оскарження у порядку ст.56 Податкового кодексу України (до ГУ Міндоходів у м. Києві та ДФС України), зазначене рішення відповідача - залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «В1» від 07.08.2014 року № 0000411501 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду.

При цьому, суд вважає, що всупереч положенням Податкового кодексу України, без проведення перевірки фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмедсервіс» та дослідження і надання оцінки первинним документам по таким взаємовідносинам, податковий орган виключно на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 року № 1526/26-59-22-05/30637748 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрмедсервіс» (код ЄДРПОУ 30637748) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року», сформував висновки камеральної перевірки.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, відповідно до пп.75.1.1. п.75.1. ст.75 Кодексу, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Виходячи зі змісту наведених правових норм, суд критично сприймає висновки відповідача, сформовані під час камеральної перевірки позивача на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 року № 1526/26-59-22-05/30637748 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрмедсервіс» (код ЄДРПОУ 30637748) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року», оскільки використання зазначеного акту під час проведення камеральної перевірки суперечить порядку її проведення, встановленому Кодексом.

Крім того, зазначений акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 року № 1526/26-59-22-05/30637748, покладений в основу прийняття висновків відносно позивача в акті камеральної перевірки від 18.07.2014 року № 44/26-55-15-01/35849505, не відповідає критеріям щодо належності та допустимості доказів, закріпленим ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, по-перше, в порушення вимог Кодексу (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства; по-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту камеральної перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, фактично, переписана відповідачем в акт камеральної перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Більше того, чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій, зокрема, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім наведеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При цьому, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 Кодексу); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу).

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7. ст.200 Кодексу).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п.200.8. ст.200 Кодексу).

Згідно п.200.10. ст.200 Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11. ст.200 Кодексу).

Підсумовуючи викладене, враховуючи положення п.200.1. ст.200 Кодексу, суд дійшов висновку, що правомірність формування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на пряму залежить від правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, з різниці між якими вона і складається. Тобто предметом перевірки податковим органом платника податку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість має бути перевірка правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та, відповідно, реальність вчинення господарських операцій, за яким формуються відповідні показники. При цьому, дослідженню підлягають податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Всупереч наведених норм, відповідачем не було призначено та проведено документальної позапланової виїзної перевірки позивача, проте, у той же час, на підставі акта іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, сформовані категоричні висновки про формування позивачем штучного податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом та, відповідно, про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по таким взаємовідносинам.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З огляду на наведені норми, судом в ході судового розгляду були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності його господарських операцій з контрагентом та спростування висновків податкового органу, викладених в акті камеральної перевірки, в результаті чого судом встановлено наступне.

Одними з основних видів діяльності позивача за даними довідки з ЄДРПОУ є: оптова торгівля фармацевтичними товарами (46.46.КВЕД-2010), виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (21.20. КВЕД-2010).

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрмедсервіс» ґрунтувалися на наступних договорах:

про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності (аутстаффінг) від 01.04.2014 року № 04/02-RX (з урахуванням додатків до договору № 1 «Порядок визначення винагороди Виконаця», № 2 «Категорії спеціалістів», № 2а «Посадові обов'язки персоналу (спеціалістів)», № 3 «Специфікація», № 4 «Звіт», № 5 «Табель обліку робочого часу», № 6 щодо автомобілів), за умовами якого, ТОВ «Укрмедсервіс» як Виконавець бере на себе зобов'язання надавати за запитом позивача як Клієнта послуги з надання Клієнту персоналу (спеціалістів), що перебувають у трудових відносинах з Виконавцем для забезпечення господарської діяльності Клієнта у сфері рецептурних препаратів, а саме: виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням та управлінням господарською діяльністю Клієнта, наданням консультацій Клієнту та виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах, визначених цим Договором та, відповідно до письмових запитів Клієнта щодо надання спеціалістів;

про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності (аутстаффінг) від 01.04.2014 року № 04/01-ОТС (з урахуванням додатків до договору № 1 «Порядок визначення винагороди Виконаця», № 2 «Категорії спеціалістів», № 2а «Посадові обов'язки персоналу (спеціалістів)», № 3 «Специфікація», № 4 «Звіт», № 5 «Табель обліку робочого часу», № 6 щодо автомобілів), за умовами якого, ТОВ «Укрмедсервіс» як Виконавець бере на себе зобов'язання надавати за запитом позивача як Клієнта послуги з надання Клієнту персоналу (спеціалістів), що перебувають у трудових відносинах з Виконавцем для забезпечення господарської діяльності Клієнта у сфері безрецептурних препаратів, а саме: виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням та управлінням господарською діяльністю Клієнта, наданням консультацій Клієнту та виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах, визначених цим Договором та, відповідно до письмових запитів Клієнта щодо надання спеціалістів.

На підтвердження виконання умов договору від 01.04.2014 року № 04/02-RX та сплати ПДВ у складі ціни договору, позивачем подані суду копії наступних первинних документів:

рахунків на оплату від 01.04.2014 року № 54 на суму 550 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91 666,67 грн.), від 30.04.2014 року № 77 суму 839 791,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 139 965,33 грн.), від 05.05.2014 року № 78 суму 550 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91 666,67 грн.), від 30.05.2014 року № 103 суму 279 512,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 46 585,36 грн.);

платіжних доручень від 15.05.2014 року № 7756 на суму 839 791,96 грн., від 25.03.2014 року № 963989 на суму 550 000,00 грн., від 15.05.2014 року № 7758 на суму 550 000,00 грн., від 11.06.2014 року № 29139 суму 279 512,14 грн.;

актів надання послуг від 30.04.2014 року № 90 на суму 1 389 791,96 грн. ( у т.ч. ПДВ - 231 631,99 грн.), від 30.05.2014 року № 114 на суму 829 512,14 грн. ( у т.ч. ПДВ - 138 252,02 грн.);

звітів про надання персоналу за квітень 2014 року з додатком до нього (розшифровка - персоніфікований список спеціалістів) та за травень 2014 року з додатком до нього (розшифровка - персоніфікований список спеціалістів);

податкових накладних від 30.04.2014 року № 21 на суму 839 791,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 139 965,33 грн.), від 15.05.2014 року № 3 суму 550 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91 666,67 грн.), від 30.05.2014 року № 21 суму 279 512,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 46 585,36 грн.).

На підтвердження виконання умов договору від 01.04.2014 року № 04/01-ОТС та сплати ПДВ у складі ціни договору, позивачем подані суду копії наступних первинних документів:

від 01.04.2014 року № 52 суму 700 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 116 666,67 грн.), від 30.04.2014 року № 79 суму 1 063 693,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 172 782,28 грн.), від 05.05.2014 року № 80 суму 700 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 116 666,67 грн.), від 30.05.2014 року № 102 суму 575 558,29 грн. (у т.ч. ПДВ - 95 926,38 грн.);

платіжних доручень від 07.05.2014 року № 999878 на суму 1 063 693,67 грн., від 14.04.2014 року № 979365 суму 700 000,00 грн., від 15.05.2014 року № 7757 суму 700 000,00 грн., від 11.06.2014 року № 29140 суму 575 558,29 грн.;

актів надання послуг від 30.04.2014 року № 91 на суму 1 736 693,67 грн. ( у т.ч. ПДВ - 289 448,95 грн.), від 30.05.2014 року № 115 на суму 1 275 558,29 грн. ( у т.ч. ПДВ - 212 593,05 грн.);

звітів про надання персоналу за квітень 2014 року з додатком до нього (розшифровка - персоніфікований список спеціалістів) та за травень 2014 року з додатком до нього (розшифровка - персоніфікований список спеціалістів);

податкових накладних від 14.04.2014 року № 5 на суму 700 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 116 666,67 грн.), від 30.04.2014 року № 22 суму 1 063 693,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 172 782,28 грн.), від 15.05.2014 року № 4 суму 700 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 116 666,67 грн.), від 30.05.2014 року № 22 суму 575 558,29 грн. (у т.ч. ПДВ - 95 926,38 грн.).

Окрім наведеного, позивачем були надані суду докази наявності у контрагента дійсних можливостей для здійснення спірних господарських операцій (структура та штатна чисельність ТОВ «Укрмедсервіс» на 2014 рік (проект Такеда Україна), штатний розпис ТОВ «Укрмедсервіс» на 2014 рік (проект Такеда Україна), табелі обліку робочого часу), а також копії наказів (розпоряджень) ТОВ «Укрмедсервіс» про прийняття на роботу спеціалістів в рахунок виконання договірних відносин про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності позивача.

Слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту підприємства.

Під час огляду та дослідження наведених первинних документів, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства щодо їх складання, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом. Таким чином, у суду відсутні підставі для виникнення сумніву у реальності та/або безтоварності спірних господарських операції позивача з контрагентом. При цьому, належні докази недостовірності даних, зазначених в цих документах, відповідачем суду не подані.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмедсервіс», що, відповідно, дає йому право на отримання суми бюджетного відшкодування по таким взаємовідносинам.

Крім заманеного, суд також не залишає поза увагою, що за правилами п.36.1., п.36.5. ст.36, п.38.1. ст.38, п.44.1. ст.44, п.47.1. ст.47, п.49.2. ст.49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа «Булвес АД» проти Болгарії») констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Такти чином, суд дійшов висновку, що відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами та додатками до них, актами надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним в акті камеральної перевірки контрагентом (ТОВ «Укрмедсервіс»), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0000411501, внаслідок чого воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0000411501 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.08.2014 року № 0000411501.

Судові витрати в сумі 488,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій