Рішення

від 09.02.2015 по справі 911/5200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 911/5200/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айон Медіа» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 135 131, 30 грн. за участю представників:

від позивача: Алтухов О.В.

від відповідача: Шпортило Я.І.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 135 131, 30 грн. заборгованості за договором № 37.2.3-37/5-6 від 10.02.2014, з яких: 131 569, 92 грн. - основного боргу, 3 550, 57 грн. - пені та 10, 81 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.01.2015.

12.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідний лист б/н від 08.01.2015 (вх. № 196/15 від 12.01.2015), до якого додано документи по справі та заява б/н від 09.01.2015 (вх. № 197/15 від 12.01.2015) про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшли відзив на позовну заяву № 35-22/1-5 від 06.01.2015 (вх. № 262/15 від 12.01.2015), у якому останній заперечує проти задоволення позову та клопотання № 35-22/1-7 від 06.01.2015 (вх. № 263/15 від 12.01.2015) про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.01.2015 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.02.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

09.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання б/н від 01.02.2015 (вх. № 2892/15 від 09.02.2015) щодо повернення оригіналів письмових доказів (документів) та письмові пояснення по справі б/н від 09.02.2015 (вх. № 2893/15 від 09.02.2015).

Присутній у судовому засіданні 09.02.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2015 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його відзиві.

У судовому засіданні 09.02.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.02.2014 між сторонами укладено договір № 37.2.3-37/5-6, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги щодо видавання друкованої продукції, інші (розробка макету, верстка, виготовлення та друк журналу КВР), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги згідно з ціною, кількістю та параметрами, які наведено в Специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість послуг складається із сумарної кількості послуг згідно з актами наданих послуг та становить 11 послуг (тиражів).

Згідно з п. 1.3.1 договору одна послуга включає в себе розробку макету, верстку, виготовлення та друк 25 380 примірників.

Пунктом 1.3.2 договору передбачено, що загальна кількість примірників - 279 180 шт.

Відповідно до п. 3.1 договору сума, визначена у договорі (надалі - ціна договору) становить 1 447 269 (один мільйон чотириста сорок сім тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 12 копійок, у тому числі ПДВ 20 % - 241 211, 52 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: відповідач протягом 90-ти календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг перераховує на поточний рахунок позивача 100 % ціни фактично наданих послуг.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк надання послуг: протягом 2014 року. Журнал (товар) поставляється не рідше ніж 1 раз на місяць, не пізніше 28 числа місяця випуску ДП МА «Бориспіль»/ТОВ «Айон Медіа» журналу.

Відповідно до п. 5.6 договору позивач щомісячно складає акт наданих послуг (далі - акт) та передає його відповідачу до 3-го числа місяця наступного за звітним. Акт містить опис послуг і оформлюється в 2 (двох) примірниках, по одному для кожної сторони.

Згідно з п. 5.6.1 договору разом з актом позивач передає відповідачу журнали в кількості 25 380 штук (один тираж), податкову накладну, видаткову накладну.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що відповідач протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акту наданих послуг від позивача повинен надіслати позивачу підписаний акт або вмотивовану письмову відмову від приймання послуг за актом.

Відповідно до п. 5.9 договору послуги вважаються прийнятими відповідачем в день підписання сторонами акту наданих послуг.

Згідно з п. 6.1 договору відповідач зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом наданих послуг.

Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неповне виконання чи неналежне виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.6 договору у разі затримки оплати відповідачем послуг останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2014.Закінченя строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.

На виконання умов договору № 37.2.3-37/5-6 від 10.02.2014 позивачем були надані, а відповідачем прийнятті послуги, визначені зазначеним договором, на загальну суму 131 569, 92 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг № 11 від 25.07.2014 на суму 51 840, 00 грн., № 12 від 26.07.2014 на суму 51 840, 00 грн. та № 13 від 27.07.2014 на суму 27 889, 92 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Крім того, на виконання вимог Податкового кодексу України, позивачем згідно вищезазначених актів надання послуг було виписано на користь відповідача податкові накладні на загальну суму 131 569, 92 грн., примірники яких долучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отримані послуги відповідно до вищезазначених актів надання послуг не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом-вимогою вих. № 2610/14-1 від 27.10.2014 про оплату наданих послуг у розмірі 131 569, 92 грн., що підтверджується описом вкладенням у цінний лист від 27.10.2014, фіскальним чеком № 5638 від 27.10.2014 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 29.10.2014, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за наданні позивачем послуги, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджує, що він не отримував від позивача передбачених договором послуг, оскільки наданні позивачем акти надання послуг містять недостовірні реквізити, їх зміст не відповідає фактичним обставинам відносин між сторонами, а тому вони не можуть вважатися первинними документами, у зв'язку з чим у відповідача не виникло зобов'язань по оплатні послуг, зазначених у позовні заяві.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що відповідач протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акту наданих послуг від позивача повинен надіслати позивачу підписаний акт або вмотивовану письмову відмову від приймання послуг за актом.

Відповідно до п. 5.9 договору послуги вважаються прийнятими відповідачем в день підписання сторонами акту наданих послуг.

Судом встановлено, що договір № 37.2.3-37/5-6 від 10.02.2014 неоспорювався та недійсним не визнавався, факт надання позивачем відповідачу послуг за вказаним договором підтверджується актами надання послуг № 11 від 25.07.2014, № 12 від 26.07.2014 та № 13 від 27.07.2014, вказані акти надання послуг сторонами підписані без жодних заперечень та скріплені їх печатками, що свідчить про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності підпису та відтиску печатки, здійснених на актах надання послуг, що долучені до матеріалів справи, що підтверджує участь відповідача у здійсненні господарської операції з прийняття наданих послуг.

При цьому слід також зазначити, що наявність у актах наданих послуг недостовірних реквізитів, зокрема помилки у коді ЄДРПОУ відповідача та граматичних помилок, при наявності особистого підпису особи, яка здійснила приймання послуг, завіреного печаткою відповідача, не спростовує сам факт отримання останнім таких послуг.

Крім того, суд звертає увагу, що оригінали актів надання послуг № 11 від 25.07.2014, № 12 від 26.07.2014, № 13 від 27.07.2014 були долучені до матеріалів справи та оглянуті у судовому засіданні, з яких вбачається, що вони є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами, а тому є підставами виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за наданні послуги.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України заявлених до нього вимог не спростував, в той же час належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманих послуг суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 131 569, 92 грн. заборгованості за отримані послуги є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.6 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 27.10.2014 по 03.12.2014 складає 3 550, 57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, а сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем.

Оскільки в силу ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд не має право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 550, 57 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 27.10.2014 по 03.12.2014 складають 10, 81 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем та встановлено, що їх сума є більшою ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 10, 81 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 135 131, 30 грн. заборгованості за договором № 37.2.3-37/5-6 від 10.02.2014, з яких: 131 569, 92 грн. - основного боргу, 3 550, 57 грн. - пені та 10, 81 грн. - 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Айон Медіа» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код - 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айон Медіа» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 14-16Б, ідентифікаційний код - 37854353) 131 569 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 92 коп. - основного боргу, 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 57 коп. - пені, 10 (десять) грн. 81 коп. - 3 % річних та 2 702 (дві тисячі сімсот дві) грн. 63 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 12.02.2015.

Суддя Т.В. Лутак