Рішення

від 04.02.2015 по справі 915/1194/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 915/1194/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл", вул. Чкалова, 46, кв. 10, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23398519)

до відповідача ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Центральним РВ ММУ УМВС України 28.04.1998 року;

від позивача Капітонов Павло Петрович, довіреність б/н від 05.05.2014 року;

від відповідача ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ ММУ УМВС України 17.05.1996 року.

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" на нерухоме майно - будівлю картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.08.2013 року в позові було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року рішення господарського суду Миколаївської області було скасовано, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.05.2014 року рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року у справі № 915/1194/13 скасовано, справу направлено до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.05.2014 року справу № 915/1194/13 було прийнято до провадження суддею Олейняш Е.М. та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 12.06.2014 року.

В судовому засіданні 12.06.2014 року було оголошено перерву до 19.06.2014 року.

В судовому засіданні 19.06.2014 року було оголошено перерву до 24.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області було призначено у даній справі № 915/1194/13 комплексну судову технічну експертизу документів та судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.07.2014 року було поновлено провадження у справі для розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.07.20014 року було задоволено клопотання експерта. Зупинено провадження у даній справі до проведення Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014 року було поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06.11.2014 року.

Судове засідання 06.11.2014 року о 15:00 год. не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про те, що приміщення за адресою: вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 заміновано, внаслідок чого проведено термінову евакуацію усіх людей, які перебували в приміщенні, про що судом винесено ухвалу від 07.11.2014 року та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.11.2014 року було продовжено строк розгляду справи на 15 днів, призначено у даній справі № 915/1194/13 комплексну судову технічну експертизу документів та судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області. Зупинено провадження у даній справі до проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 року було поновлено провадження у справі для розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 року було задоволено клопотання експерта від 25.11.2014 року, зупинено провадження у даній справі до проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2015 року поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.02.2015 року.

В судовому засіданні 04.02.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

06.11.2014 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшла заява про зупинення розгляду справи до прийняття рішення по справі № 814/3019/14 (том ІІ, арк. справи 169-170).

Заява мотивована тим, що Миколаївським окружним адміністративним судом розглядається справа про визнання протиправними дій державного реєстратора Назарової О. В. при внесенні недостовірних даних до ЄДРПОУ відносно ТзОВ НВФ «Рецикл», що підтверджується копією ухвали від 03.10.2014 року.

Розглянувши заяву, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 10.07.14 року господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове та повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Крім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" на нерухоме майно.

Предметом спору у адміністративній справі № 814/3019/14 за позовом ТзОВ "Науково - виробнича фірма "Рецикл" до відповідача Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Назарової Олени Віталіївни є визнання бездіяльності протиправною, визнання недійсними та скасування записів в ЄДРПОУ щодо даних про розмір статутного капіталу та засновників (учасників).

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з тим, що заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до вирішення вищевказаної адміністративної справи № 814/3019/14 та яким чином встановлені у вказаних справах обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі.

В задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі слід відмовити.

06.11.2014 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшла заява про припинення провадження по справі № 915/1194/13 (том ІІ, арк. справи 173-174).

04.02.2015 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшла заява про припинення провадження по справі № 915/1194/13 (том ІІІ, арк. справи 23-24).

Подані заяви про припинення провадження у справі мотивовані відсутністю правових підстав для визнання права власності нежитлової будівлі картонажного цеху за адресою АДРЕСА_2 за ТзОВ «НВФ «Рецикл».

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Розглянувши подані заяви про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки ст. 80 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі. Заперечення сторони по суті спору не є підставою для припинення провадження у справі. В задоволенні заяв судом відмовлено.

Щодо поданих клопотань від 23.05.2014 року вх. № 9313/14 (том ІІ, арк. справи 1), від 27.05.2014 року вх. № 9561/14 (том ІІ, арк. справи 10), від 10.06.2014 року вх. № 10433/14 (том ІІ, арк. справи 51), 24.06.2014 року вх. № 11562/14 (том ІІ, арк. справи 67-68), від 24.06.2014 року вх. № 11561/14 (том ІІ, арк. справи 69-70) щодо направлення наданих до суду ОСОБА_3 документів, що неналежним чином засвідчені, до прокуратури Центрального району м. Миколаїва, де на цей час знаходяться матеріали кримінального провадження № 12012160020000451, а також щодо направлення повідомлення прокурору Центрального району м. Миколаєва про використання в якості письмових доказів у цій судовій справі документів, які є підробними, то слід зазначити наступне.

Розгляд вищевказаних клопотань відкладався судом до надходження результатів судової експертизи. Учасники процесу не заперечували проти вказаного, про що зазначено в ухвалі господарського суду Миколаївської області від 10.11.2014 року (том ІІ, арк. справи 185-188).

Відповідно до ч. 4 ст. 90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Розглянувши подані клопотання, заслухавши думку учасників процесу, врахувавши результати проведеної в межах даної справи судової почеркознавчої експертизи, оформлені Експертним висновком № 1954/1955 від 22.12.2014 року, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених клопотань та відмову в їх задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві (том І, арк. справи 2-4), поясненнях на відзив (том І, арк. справи 64-65), поясненнях (том І, арк. справи 240-241) та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Рецикл» ОСОБА_3 є учасником цього товариства з часткою 50 відсотків. Другим учасником товариства згідно Статуту виступив ОСОБА_2 також з часткою 50 відсотків.

11.01.2007 року за реєстраційним номером 152210500010012106 зареєстрована Нова редакція Статуту позивача, затверджена загальними зборами. Збори товариства оформлені протоколом № 20 від 18.12.2006 року.

Пунктом 7.2 Статуту позивача в новій редакції передбачено, що статутний фонд позивача повинен формуватись за рахунок вкладів його учасників, зроблених в натуральній формі. При цьому передбачався обов'язок відповідача передати до статутного фонду позивача нерухоме майно - будівлю картонажного цеху, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 66 500, 00 грн.

Учасник ОСОБА_3 виконав свої зобов'язання стосовно внесення майна до статутного фонду та передав у його власність обладнання згідно переліку, зазначеного в протоколі № 20 загальних зборів учасників товариства від 18.12.2006 року. Факт оформлення передачі майна підтверджується актом від 19.12.2006 року.

Згідно з протоколом № 20 загальних зборів позивача від 18.12.2006 року внесенню до статутного фонду також підлягала будівля картонажного цеху, розташована за адресою: АДРЕСА_2. Але, як вбачається з листа КП «Миколаївське МБТІ» від 20.05.2010 року за № 10 власність по АДРЕСА_2 за позивачем не зареєстрована.

Позивачем вказано, що відповідачем не виконано свого обов'язку щодо внесення внеску до статутного фонду позивача.

Позивач вважає, що при вирішенні спору слід виходити з положень діючої на час розгляду справи редакції Статуту, яка зареєстрована 11.01.2007 року за реєстраційним номером 152210500010012106.

Підтвердженням реального переходу права власності на спірну будівлю є факти розпорядження позивачем будівлею.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 41 Конституції України, ст. 115, 317-319, 321, 328, 331, 392 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства», п. 33 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду корпоративних спорів» від 24.10.2008 року № 13.

Відповідач в судовому засіданні 04.02.2015 року проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві (том І, арк. справи 46-47) та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено наступне.

Між сторонами відсутній спір, оскільки питання щодо нерухомого майна у повному обсязі вирішено загальними зборами товариства.

Спірне нерухоме майно - будівля картонажного цеху, що розташована за адресою АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю відповідача та його дружини.

Під час формування статутного фонду товариства згідно нової редакції статуту підприємства 11.01.2007 року, з метою захисту прав подружжя учасників товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2, рішенням загальних зборів та пропозицією ОСОБА_3 було здійснено передачу майна до статутного фонду ТзОВ «НВФ «Рецикл» на підставі ст. 136, 139 ГК України. Саме це зафіксовано в протоколі № 23 Загальних зборів учасників ТзОВ «НВФ «Рецикл» від 19.01.2007 року. Виконуючи рішення Протоколу від 19.01.2007 року № 23 загальних зборів учасників ТзОВ НВФ «Рецикл» ОСОБА_2 передав на баланс підприємства нерухоме майно, а також передав ТзОВ НВФ «Рецикл» усю правовстановлюючу та технічну документацію на це нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Протоколом Зборів учасників № 10 від 16.03.1999 року затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл», який зареєстровано Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 26.03.1999 року за реєстровим № 8452/а (том ІІ, арк. справи 71-82).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл» (далі - підприємство) створено з метою сумісної підприємницької діяльності учасників, розвитку ринка товарів та послуг, створенню робочих місць та отримання прибутку.

Відповідно до п. 1.2 Статуту підприємство діє на підставі установчого договору, цього статуту, у відповідності до Законів України «Про підприємництва в Україні», «Про господарські товариства» та інших законодавчих та нормативних актів.

Відповідно до п. 1.3 Статуту підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, володіє виробленим майном по праву власності, має самостійний баланс, розрахунковий та інші, включаючи валютний, рахунки в банківських установах, товарний знак, штампи та печатки зі своїм повним найменуванням. Підприємство від свого імені може укладати договори, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до п. 1.6 Статуту зміни та доповнення до статуту вносяться за рішенням зборів учасників та приймається у вигляді додатків, або статут викладається у новій редакції.

Відповідно до п. 2.1 Статуту майно підприємства складається з основних та обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відбивається на балансі підприємства.

Відповідно до п. 2.2 Статуту джерелом формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески учасників; доходи, які отримані від реалізації продукції, робіт, послуг а також інших видів діяльності; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування фізичних та юридичних осіб; внески учасників товариства особистих коштів готівкою на банківський розрахунковий рахунок для поповнення обігових коштів товариства з наступним поверненням цих внесків учаснику; інші джерела, не заборонені законодавством.

Відповідно до п. 2.3 Статуту статутний фонд підприємства формується за рахунок внесків учасників і складає 375 гривень. Внески учасників в статутний фонд складають: ОСОБА_3 - 125 грн. (частка 33, 33 %); ОСОБА_2 - 125 грн. (частка 33, 33 %); ОСОБА_6 - 125 грн. (частка 33, 33 %).

Відповідно до п. 5.1 Статуту вищим органом Підприємства є Збори Учасників, що складаються із учасників або призначених ними представників (постійних або тимчасових). Повноваження представників Учасників повинні бути підтверджені дорученням, що засвідчене нотаріально. Кожний із Учасників має право передати свій голос іншому Учаснику Підприємства. Учасники володіють кількістю голосів, пропорційно їх часткам у Статутному фонді.

Відповідно до п. 5.2 Статуту Збори Учасників самостійно визначають регламент своєї роботи. До виняткової компетенції Зборів Учасників відноситься внесення змін у Статут Підприємства та Установчого договору.

Судом також встановлено наступне.

18.12.2006 року на вирішення Загальних зборів засновників ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Рецикл» поставлено наступні питання: визначення розмірів вкладів учасників ТзОВ НВФ «Рецикл» у зв'язку з виходом з Товариства ОСОБА_6; проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТзОВ НВФ «Рецикл» шляхом подання на реєстрацію нової редакції Статуту; проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію старого взірця на свідоцтво про державну реєстрацію нового взірця.

Рішення Загальних зборів засновників ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Рецикл» оформлене Протоколом № 20 від 18.12.2006 року.

До матеріалів справи подано два Протоколи № 20 від 18.12.2006 року (том ІІ, арк. справи 62, 83), один з яких містить ще й четверте питання щодо проведення затвердження директора Товариства та перереєстрацію керівника підприємства в органах виконавчої влади.

Протокол № 20 від 18.12.2006 року (том ІІ, арк. справи 83) підписувався учасниками Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що не заперечується учасниками процесу.

Протокол № 20 від 18.12.2006 року (том ІІ, арк. справи 62) не визнається відповідачем ОСОБА_2 Однак, як вбачається з Експертного висновку № 1954/1955 від 22.12.2014 року, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в межах даної справи, Протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" № 20 від 18.12.2006 року (том ІІ, арк. справи 62) виконано за допомогою копіювально-множильної техніки електрографічого способу друку, підпис від імені ОСОБА_2 виконано ОСОБА_2 рукописним способом пастами для кулькових ручок (том ІІІ, арк. справи 2-12).

Згідно положень ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

При перевірці й оцінці експертного висновку судом встановлено, що при призначенні та проведенні експертизи було додержано вимог законодавства, обставин, які виключали б участь експерта у справі встановлено не було. Судом також враховано достатність поданих експертові об'єктів дослідження, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, обґрунтованість експертного висновку. Відтак, суд дійшов висновку, що експертний висновок є належним та допустимим доказом у справі. Експертний висновок прийнятий судом та оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі.

Отже, рішенням Загальних зборів засновників ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Рецикл», оформленим Протоколом № 20 від 18.12.2006 року, вирішено розподілити вклади учасників у статутний фонд наступним чином: ОСОБА_3 - 50 % статутного фонду - обладнання вартістю 66 500 грн..; ОСОБА_2 - 50% статутного фонду - нежитлова будівля картонажного цеху вартістю 66 500 грн., а також провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ НВФ «Рецикл» шляхом подання на реєстрацію нової редакції Статуту.

Вищевказаним рішенням також доручено провести заміну свідоцтва про державну реєстрацію старого взірця та провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ НВФ «Рецикл» ОСОБА_3

На підставі рішення учасників ТзОВ НВФ «Рецикл» згідно Протоколу № 20 від 18.12.2006 року проведена оцінка та приймання майна, яке було внесено у статутний фонд.

До матеріалів справи подано два Акти оцінки та прийому-передачі вкладів учасників у статутний фонд ТзОВ НВФ «Рецикл» від 19.12.2006 року та від 11.01.2007 року (том ІІ, арк. справи 63, 84).

Акт оцінки та прийому-передачі вкладів учасників у статутний фонд ТзОВ НВФ «Рецикл» від 11.01.2007 року (том ІІ, арк. справи 84) підписувався учасниками Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що не заперечується учасниками процесу.

Акт оцінки та прийому-передачі вкладів учасників у статутний фонд ТзОВ НВФ «Рецикл» від 19.12.2006 року (том ІІ, арк. справи 63) не визнається відповідачем ОСОБА_2 Як вбачається з Експертного висновку № 1954/1955 від 22.12.2014 року, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в межах даної справи, Акт оцінки та прийому-передачі вкладів учасників у статутний фонд ТзОВ НВФ «Рецикл» від 19.12.2006 року (том ІІ, арк. справи 63) виконано за допомогою копіювально-множильної техніки електрографічого способу друку, підпис від імені ОСОБА_2 виконано рукописним способом пастами для кулькових ручок, зображення підпису від імені ОСОБА_3 виконане за допомогою копіювально-множильної техніки електрофотографічного способу друку (том ІІІ, арк. справи 2-12).

Відтак, керуючись ст. 34, 36 ГПК України Акт оцінки та прийому-передачі вкладів учасників у статутний фонд ТзОВ НВФ «Рецикл» від 19.12.2006 року (том ІІ, арк. справи 63) не приймається судом як належний та допустимий доказ у справі.

11 січня 2007 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за реєстраційним № 152210500010012106 було зареєстровано Нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл», яка затверджена загальними Зборами засновників товариства згідно Протоколу № 20 від 18.12.2006 року.

Відповідно до п. 1.1 Статуту в новій редакції Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл» (далі - товариство) організовано на підставі Законів України «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про господарські товариства», Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, на основі об'єднання власності його засновників для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до п. 1.2 Статуту в новій редакції товариство створено та діє на основі цього статуту, з додержанням умов господарської діяльності, встановлених законодавством України.

Засновниками товариства є громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.3 Статуту в новій редакції Засновники Товариства є особи, які прийняли рішення про його утворення, затвердили умови та положення установчих документів Товариства, які пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до п. 2.1 Статуту в новій редакції товариство з моменту його державної реєстрації набуває права юридичної особи, володіє відособленим майном по праву власності , товариство від свого імені може укладати договори, придбавати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судових установах, включаючи третейський суд.

Відповідно до п. 2.3 Статуту в новій редакції товариство має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до п. п. 6.4, 6.5 Статуту в новій редакції директор товариства має право діяти від імені товариства одноосібно і без доручення: купувати і продавати за готівку і в кредит, укладати різного роду угоди, пов'язані з діяльністю товариства, відкривати будь-які рахунки в банках і отримувати по них гроші, в тому числі готівкові, перераховувати через банк гроші на підставі здійснених угод, видавати доручення і здійснювати інші дії, пов'язані з керівництвом справами товариства і в його інтересах. Заступник директора з наукової роботи має право діяти від імені товариства одноосібно і без доручення: купувати і продавати за готівку і в кредит, укладати різного роду угоди, пов'язані з діяльністю товариства, відкривати будь-які рахунки в банках і отримувати по них гроші, в тому числі готівкові, перераховувати через банк гроші на підставі здійснених угод, видавати доручення і здійснювати інші дії, пов'язані з керівництвом справами товариства і в його інтересах.

Як вбачається з Протоколу зборів учасників ТзОВ "НВФ "Рецикл" № 22 від 29.12.2006 року директором ТОВ "НВФ "Рецикл" призначено - ОСОБА_2, заступником директора по науковій праці - ОСОБА_3 (том І, арк. справи 21).

Відповідно до п. 7.1 Статуту для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд у розмірі 133 000, 00 грн.

Відповідно до п. 7.2 Статуту статутний фонд створюється за рахунок вкладів учасників, зроблених у натуральній формі. Вклади учасників у статутний фонд товариства розподіляються між ними таким чином: ОСОБА_3 - 50 % статутного фонду - обладнання вартістю 66 500 грн..; ОСОБА_2 - 50% статутного фонду - нежитлова будівля картонажного цеху вартістю 66 500 грн.

Відповідно до п. 7.3 Статуту частка кожного засновника відповідає розміру його вкладу у відсотках.

Відповідно до п. 7.5 Статуту збільшення статутного фонду товариства може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів.

Відповідно до п. 8.1 Статуту майно товариства складають основні та оборотні засоби, які складають його статутний фонд і знаходяться на його самостійному балансі, а також інші цінності, вартість яких відбивається на балансі товариства. Джерелом формування майна товариства є, зокрема, грошові та матеріальні внески учасників.

Відповідно до п. 8.7 Статуту майно товариства формується за рахунок внесків учасників, надбання, зроблених товариством за рахунок від госпрозрахункової діяльності, прибутків від цінних паперів, інше.

Відповідно до п. 8.9 Статуту до складу внесків можуть входити виробничі і невиробничі фонди, грошові кошти, цінні папери, а також право користування майном, інтелектуальна та інша власність. Оцінка внесків визначається загальними зборами учасників товариства.

Судом також встановлено наступне.

Рішенням Зборів учасників ТзОВ НВФ «Рецикл», оформленого Протоколом № 23 від 19.02.2007 року, вирішено для забезпечення належного фінансового обліку та ефективного використання Товариством майнових вкладів учасників, необхідно в строк до 01.02.2007 року передати директору підприємства оригінали документів, які підтверджують право власності учасників на внесені майнові вклади. Самі майнові вклади прийняти на баланс ТзОВ НВФ «Рецикл» на підставі порядку, передбаченого ст. 136 та 139 ГК України та видати кожному учаснику Товариства Свідоцтво підприємства взамін на документи, підтверджуючі право власності учасника Товариства на внесене майно у статутний фонд (том І, арк. справи 51-52).

На підставі рішення Загальних зборів учасників Товариства ТзОВ НВФ «Рецикл» від 19.01.2007 року учасником товариства ОСОБА_2 передано на відповідальне зберігання підприємству оригінали документів (свідоцтво на право власності на нерухоме майно, виписку про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічний паспорт на виробничу будівлю), про що складено Акт передачі оригіналів на право власності ОСОБА_2, переданих на зберігання ТзОВ НВФ «Рецикл» (додаток до наказу від 19.01.2007 року № 3/1) (том І, арк. справи 53).

Як вбачається зі Свідоцтва від 15.02.2007 року ТзОВ НВФ «Рецикл» прийняло від ОСОБА_2 в розпорядження його власність (картонажний цех, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 273 кв. м., балансовою вартістю 66 500 грн. із правом керування згідно ст. 136 та ст. 139 Закону України «Про господарські товариства» (том ІІ, арк. справи 50).

Факт належності відповідачу ОСОБА_2 на праві власності нерухомого майна - нежитлової будівлі картонажного цеху по АДРЕСА_2 підтверджується:

- Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ 516787 від 05.12.2006 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том І, арк. справи 136-137);

- Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна станом на 28.10.2013 року та станом на 19.09.2014 року (том І, арк. справи 162-163; том ІІ, арк. справи 178).

Предметом даного спору виступає визнання права власності за ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Рецикл» на нерухоме майно, яке є внеском відповідача до статутного фонду цього товариства. Позивач стверджує, що вказане майно є об'єктом права власності товариства. Відповідач наполягає на тому, що майно у власність товариства ним не передавалось, а було передано на баланс на праві повного господарського відання на підставі ст. 136 та 139 ГК України.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 115 ЦК України, якими також передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 87 ГК України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру .

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України (в редакції від 18.10.2006 року) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 144 ЦК України (в редакції від 18.10.2006 року) не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства .

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 13.12.2006 року) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства . У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013 року статутний капітал ТзОВ "НВФ "Рецикл" сформований у розмірі 133 000 грн., дата закінчення його формування - 10.01.2007 року (том І, арк. справи 30).

Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року по справі № 2а-5583/11/1470 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради Назарової О. В., за участю третьої особи ТзОВ НВФ «Рецикл», ОСОБА_2 визнано недійсним та скасовано запис про державну реєстрацію Нової редакції статуту ТзОВ НВФ «Рецикл», яка зареєстрована 11 січня 2007 року за № 152210500010012106 (том ІІ, арк. справи 7).

Постанова мотивована недотриманням порядку та процедури державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Колегією також встановлено, що на момент подання документів про реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ НВФ «Рецикл» заявником не надано документів, що підтверджує внесення засновниками вкладів до статутного фонду юридичної особи.

Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року по справі № 2а-5583/11/1470 не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.11.2014 року станом на 10.01.2007 року статутний капітал ТзОВ "НВФ "Рецикл" (код ЄДРПОУ 23398519) сформований у розмірі 375 грн., дата закінчення його формування - 03.05.1995 року. Засновниками є ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду - 125 грн.), ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 125 грн.), ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного фонду - 125 грн.) (том ІІІ, арк. справи 26-27).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у справі факту передачі майна та реального переходу права власності на спірне нерухоме майно, яке внесено до статутного фонду товариства (ст. 144 ЦК України, ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»). Подані до матеріалів справи докази у їх сукупності свідчать, що відповідачем ОСОБА_2 було передано Товариству у користування нерухоме майно, яке прийнято на баланс, а не у власність. Статутний капітал товариства в новій редакції Статуту від 10.01.2007 року не сформовано, тобто є чинним статутний капітал ТзОВ "НВФ "Рецикл" (код ЄДРПОУ 23398519), сформований у розмірі 375 грн. (дата закінчення його формування - 03.05.1995 року). Враховуючи викладене, в суду відсутні правові підстави стверджувати про порушення прав позивача та наявність у нього права власності на майно.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Ст. 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат у господарській справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за звернення до суду із даним позовом сплачено до Державного бюджету України 1 720, 50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом квитанції № 553.114. від 10.07.2012 року (том І, арк. справи 33).

Відповідачем ОСОБА_2 за проведення судової експертизи було сплачено 1 350, 72 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.329851605.1 від 22.12.2012 року (том ІІІ, арк. справи 30).

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. слід покласти на позивача.

Витрати по сплаті за судову експертизу в розмірі 1 350, 72 грн. слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" (код ЄДРПОУ 23398519) до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" на нерухоме майно - будівлю картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл", вул. Чкалова, 46, кв. 10, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23398519) на користь ОСОБА_2, АДРЕСА_1:

- 1 350, 72 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят грн. 72 коп.) - витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати відповідачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 12.02.2015 року

Суддя Е.М. Олейняш