Рішення

від 09.02.2015 по справі 904/9712/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.15р. Справа № 904/9712/14 за позовом Приватного підприємства "Інтерфрахт", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика", с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 56 768 грн. 91 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача : Пушкіна Т.А.- керівник, виписка серія АД №239971 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

Мкртчян О.О. - представник, дов. від 05.01.2015р. №1 (був присутній у судовому засіданні 21.01.2015р.);

від відповідача : Присенко О.Г. - представник, дов. від 08.01.2014р. б/н.

СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.02.2014р.

Позивач просить стягнути з відповідача 56 768 грн. 91 коп., що складає 11 500 грн. 00 коп. - заборгованості, що виникла на підставі договору від 27.04.2012р. №119-ЗЕ на надання транспортно - експедиторських послуг, 44 690 грн. 00 коп. - неустойки, 103 грн. 03 коп. - 3% річних та 475 грн. 88 коп. - інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві (вх.№2909/15 від 21.01.2015) на позовну заяву позовні вимоги про стягнення грошових коштів визнає частково в частині суми основного боргу, в решті заявлених вимог просить відмовити оскільки: - у додатковій угоді невірно визначено поняття неустойки, а саме відсутні посилання на обчислення пені у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, натомість пеню визначено у твердій грошовій формі, що не передбачено нормами закону; - згідно пунктів 6.8,6.9 договору на підставі наданих експедитором замовникові послуг за договором складаються відповідні акти; якщо відправлений експедитором акт виконаних робіт письмово не заперечений замовником впродовж 3 банківських днів з моменту отримання, він вважається прийнятим ним без змін і підлягає сплаті в повному обсязі; - акт про надання послуг був отриманий відповідачем приблизно у листопаді 2014р., тому відповідач не мав змоги виконати свої зобов'язання належним чином з вини позивача.

Позивач у запереченнях (вх. №6010/15 віл 03.02.2015р.) на відзив підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, оскільки: - сторонами в договорі передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати встановлюється неустойка в розмірі 410 грн. за кожен день прострочення; - позивачем своєчасно було направлено відповідачу акт виконаних робіт за договором.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012р. між позивачем - Приватним підприємством "Інтерфрахт", як експедитором, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика", як замовником, було укладено Договір №119-ЗЭ на надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - Договір), відповідно до розділу 1 якого експедитор зобов'язується від свого імені і за рахунок коштів замовника здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а замовних сплачує ці послуги.

Розмір плати експедитору і вартість перевезення визначається сторонами виходячи з актуальної ситуації на транспортному ринку і об'єму наданих транспортно-експедиторських послуг (пункт 6.3 Договору).

Відповідно до пункту 6.8 Договору здача-приймання послуг за даним договором підтверджується актом виконаних робіт, підписаним сторонами, із зазначенням загальної суми послуг, яка включає вартість послуг експедитора.

Як вбачається на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: м. Лємборк (Польща) - смт. Піщанка (Україна) на суму 11 500 грн. 00 коп., про що свідчать акт виконаних робіт від 25.06.2014р. №187, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками, а також міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А №537410 (а.с. 16, 17).

Згідно з пунктом 6.1 Договору для виконання робіт замовник перераховує експедитору суму, розмір і строки перерахування якої вказуються у транспортній заявці; ця сума включає в себе винагороду експедитора і вартість послуг перевізника.

Відповідно до пункту 6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.09.2013р. до Договору) замовник зобов'язаний здійснити розрахунок з експедитором протягом 14ти календарних днів з дня вивантаження автомобіля (по кожній конкретній транспортній заявці).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити надані послуги до 09.07.2014р. (включно).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 500 грн. 20 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання; застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею; в останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України (пункт 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Як вбачається з аналізу наведених норм, формами сплати неустойки є пеня та штраф.

У пункті 6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.09.2013р. до Договору) сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати (перевищення 14-денної відстрочки) замовник сплачує неустойку експедитору у розмірі 410 грн. за кожний день прострочки до повного погашення заборгованості.

Згідно частин 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається у пункті 6.2 Договору сторонами не було визначено вид неустойки за порушення строків оплати, відсоткове відношення до суми зобов'язання або кратний розмір до вартості товарів.

Водночас у пункті 6.9 Договору сторони домовилися, що у випадку несвоєчасної оплати замовником послуг по даному договору експедитор має право стягнути з замовника пеню у розмірі 0,5% від суми фрахту, вказаного у транспортній заявці, за кожний день прострочення з моменту підписання акту виконаних робіт.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України; даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду; його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін; необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, неустойка у вигляді пені після перерахунку становить 853 грн. 21 коп. (з 10.07.2014р. по 27.10.2014р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, згідно розрахунку річні становлять 103 грн. 03 коп. (з 10.07.2014р. по 27.10.2014р.).

Господарський суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 475 грн. 88 коп. - інфляційних втрат, оскільки:

- згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, в т. ч. обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, з урахуванням обставин конкретної справи застосовує припис пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову;

- матеріали справи не містять розрахунку інфляційних втрат із зазначенням періоду нарахування.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтею 49, статтями 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика" (51283, с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Степова, буд. 2А, 2Б; ідентифікаційний код 33165522) на користь Приватного підприємства "Інтерфрахт" (49125, м. Дніпропетровськ, вул. Лебедєва-Кумача, 102; ідентифікаційний код 32058182) 11 500 грн. 00 коп. - заборгованості, 853 грн. 21 коп. - неустойки у вигляді пені, 103 грн. 03 коп. - річних та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„13" лютого 2015р.