Постанова

від 02.02.2015 по справі 826/18896/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2015 року № 826/18896/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра промислова геофізика» до Державної податкової інспекції Оболонського району ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра промислова геофізика» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Надра промислова геофізика») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15 серпня 2014 року №0009522206 та №0009532206/1.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ «Надра промислова геофізика» зазначає, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, суперечать нормам матеріального права, оскільки зроблені на підставі власного невірного тлумачення норм цивільного і господарського законодавства щодо укладення правочинів.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а надані позивачем документи не можуть вважатись належними доказами виконання договірних відносин, що мали місце між позивачем та його контрагентами.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі статті направлення від 15 липня 2014 року №1468, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києва у період з 15 по 21 липня 2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Надра промислова геофізика» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складно Акт №824/26-54-22-06-54/37739633 від 28 липня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 122422,00 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 579177 грн.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для винесення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 15 серпня 2014 року податкових повідомлень - рішень:

- №0009522206, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 122422,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30605,50 грн.;

- №0009532206/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 579177,00 грн. за жовтень 2013 року.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та вважаючи їх протиправними, ТОВ «Надра промислова геофізика» звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки, 25 вересня 2013 року між ТОВ «Надра промислова геофізика» (покупець) та ТОВ «ГЛТ Груп» (продавець) було укладено договір поставки №2509/1, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати наступний товар: яловичина 1-ї категорії, глибової заморозки та / або охолоджена в напівтушах та / або четвертинах, ДСТУ 6030:2008 (ГОСТ 779-55).

Відповідно до умов договору ТОВ «ГЛТ Груп» були виписані видаткові накладні на адресу позивача, згідно з якими останній отримав яловичину 1-ї категорії охолоджену на загальну суму 2796933,33 грн.

У подальшому ТОВ «Надра промислова геофізика» (комітент) уклало з ТОВ «Союзторгінвест» (комісіонер) договір комісії №9 від 27 вересня 2013 року.

Згідно з умовами зазначеного договору, комісіонер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок комітента за винагороду здійснити з третіми особами операції, спрямовані на реалізацію за межі митної території України мясопродукції відповідно до підписаних специфікацій, а саме 96 тон яловичини 1-ї категорії за ціною 2967575,00 грн.

На виконання умов договору комісії ТОВ «Надра промислова геофізика» були виписані видаткові накладні та між сторонами - підписано акти приймання - передачі товару на комісію.

31 жовтня 2013 року між ТОВ «Надра промислова геофізика» та ТОВ «Союзторгінвест» був підписаний звіт комісіонера, у якому зазначено про здійснення реалізації комісіонером у період з 01 по 31 жовтня 2013 року товару комітента на загальну суму 3507996,96 грн.

Посилаючи на невідображення позивачем суми коштів, отриманої від комісіонера за результатами реалізації яловичини, у декларації з податку на додану вартість та додатку 5 до декларації за жовтень, а також за відсутності у ТОВ «Надра промислова геофізика» ветеринарних документів на реалізовану продукцію, зокрема ветеринарного свідоцтва та ветеринарного сертифікату, податковий органі дійшов висновку про не підтвердження здійснення експортних операцій ТОВ «Надра промислова геофізика».

Викладене стало підставою для висновку про порушення платником податків вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України внаслідок не включення до сум коштів, отриманих за результатами реалізації яловичини, до обсягів постачання з податку на додану вартість та нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 701599,00 грн. на суму 3507996,96 грн., отриману за результатами такої реалізації.

У той же час, відповідно до податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року позивачем було задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 579177,00 грн., яка з огляду на нарахування грошового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 701599,00 грн., визначена податковим органом як безпідставно заявлена.

Аналізуючи правомірність висновків податкового органу, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Так, відповідно до положень статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках врегульовані приписами статті 189 ПК України.

Зокрема, пунктом 189.4 названої правової норми закріплено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків.

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно зі статтею 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовані приписами статті 200 ПК України.

Так, згідно з пунктом 200.1 названої статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, а згідно з пунктом 203.1 статті 203 названого Кодексу, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На реалізацію наведених положень Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 було затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Також зазначеним наказом затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість:

податкова декларація з податку на додану вартість;

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, що додаються.

Аналіз наведених норм податкового законодавства, дає підстави для висновку, що операції по експорту підлягають оподаткуванню за ставкою 0 відсотків, а обсяг таких операцій підлягає декларуванню.

У той же час, не зазначення сум коштів, отриманих за результатами виконання таких договорів, зокрема у рядку 2.2. податкової декларації з податку на додану вартість, не призводить до заниження суми грошових зобов'язань по зазначеному податку.

З огляду на викладене, а також враховуючи надання позивачем копій вантажних митних декларацій, якими підтверджено факт вивезення за межі митної території України товару - яловичини 1-ої категорії комісіонером на виконання умов договору комісії, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування податку на додану вартість на суму коштів, отриману за результатами такої реалізації.

Посилання відповідача на відсутність у позивача ветеринарних документів та реалізовану яловичину, а також не зазначення останнім грошових коштів, отриманих від комісіонерами за результатами виконання договору комісії, у податковій декларації по податку на додану вартість за жовтень 2013 року, суд до уваги не приймає, оскільки умовами договору комісії саме на комісіонера покладався обов'язок отримання всіх необхідних дозвільних документів для здійснення реалізації яловичини 1-ої категорії за межі митної території України. Факт отримання комісіонером ветеринарних свідоцтв відповідачем під час розгляду справи не заперечувався, у той час як позивачем надано копії таких свідоцтв.

Крім того, як зазначено вище, не внесення до податкової декларації з податку на додану вартість інформації про отримання ТОВ «Надра промислова геофізика» коштів за результатами проведення ТОВ «Союзторгінвест» реалізації яловичини за межі митної території України, не призвело до заниження податкових зобов'язань позивача по податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставне збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість, а отже і безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування по зазначеному податку, що є підставою для визнання податкових повідомлень - рішень протиправними та їх скасування.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра промислова геофізика» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 серпня 2014 року №0009522206 та №0009532206/1.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра промислова геофізика» (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28, код ЄДРПОУ 37739633) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник