Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/18896/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18896/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра промислова геофізика» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Надра промислова геофізика» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15 серпня 2014 року №0009522206 та №0009532206/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувальним засобом при розгляді справи не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15 по 21 липня 2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Надра промислова геофізика» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складно Акт №824/26-54-22-06-54/37739633 від 28 липня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 122422,00 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 579177 грн.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для винесення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 15 серпня 2014 року податкових повідомлень - рішень:

- №0009522206, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 122422,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30605,50 грн.;

- №0009532206/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 579177,00 грн. за жовтень 2013 року.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

25 вересня 2013 року між ТОВ «Надра промислова геофізика» (покупець) та ТОВ «ГЛТ Груп» (продавець) було укладено договір поставки №2509/1, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати наступний товар: яловичина 1-ї категорії, глибокої заморозки та/або охолоджена в напівтушах та/або четвертинах, ДСТУ 6030:2008 (ГОСТ 779-55).

Відповідно до умов договору ТОВ «ГЛТ Груп» були виписані видаткові накладні на адресу позивача, згідно з якими останній отримав яловичину 1-ї категорії охолоджену на загальну суму 2796933,33 грн.

У подальшому ТОВ «Надра промислова геофізика» (комітент) уклало з ТОВ «Союзторгінвест» (комісіонер) договір комісії №9 від 27 вересня 2013 року.

Згідно з умовами зазначеного договору комісіонер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок комітента за винагороду здійснити з третіми особами операції, спрямовані на реалізацію за межі митної території України мясопродукції відповідно до підписаних специфікацій, а саме 96 тон яловичини 1-ї категорії за ціною 2967575,00 грн.

На виконання умов договору комісії ТОВ «Надра промислова геофізика» були виписані видаткові накладні та між сторонами - підписано акти приймання - передачі товару на комісію.

31 жовтня 2013 року між ТОВ «Надра промислова геофізика» та ТОВ «Союзторгінвест» був підписаний звіт комісіонера, у якому зазначено про здійснення реалізації комісіонером у період з 01 по 31 жовтня 2013 року товару комітента на загальну суму 3507996,96 грн.

Посилаючись на невідображення позивачем суми коштів, отриманої від комісіонера за результатами реалізації яловичини, у декларації з податку на додану вартість та додатку 5 до декларації за жовтень, а також за відсутності у ТОВ «Надра промислова геофізика» ветеринарних документів на реалізовану продукцію, зокрема, ветеринарного свідоцтва та ветеринарного сертифікату, податковий орган дійшов висновку про непідтвердження здійснення експортних операцій ТОВ «Надра промислова геофізика».

Викладене стало підставою для висновку про порушення платником податків вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України внаслідок невключення до сум коштів, отриманих за результатами реалізації яловичини, до обсягів постачання з податку на додану вартість та нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 701599,00 грн. на суму 3507996,96 грн., отриману за результатами такої реалізації.

У той же час, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року позивачем було задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 579177,00 грн., яка з огляду на нарахування грошового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 701599,00 грн., визначена податковим органом, як безпідставно заявлена.

Пунктом 189.4 ст. 189 ПК України закріплено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків.

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно зі статтею 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, а згідно з пунктом 203.1 статті 203 названого Кодексу, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На реалізацію наведених положень Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, було затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Також зазначеним наказом затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість:

податкова декларація з податку на додану вартість;

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим, як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, що додаються.

Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що операції по експорту підлягають оподаткуванню за ставкою 0 відсотків, а обсяг таких операцій підлягає декларуванню.

У той же час, не зазначення сум коштів, отриманих за результатами виконання таких договорів, зокрема у рядку 2.2. податкової декларації з податку на додану вартість, не призводить до заниження суми грошових зобов'язань по зазначеному податку.

З огляду на викладене, а також враховуючи надання позивачем копій вантажних митних декларацій, якими підтверджено факт вивезення за межі митної території України товару - яловичини 1-ої категорії комісіонером на виконання умов договору комісії, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставність нарахування податку на додану вартість на суму коштів, отриману за результатами такої реалізації.

Посилання відповідача на відсутність у позивача ветеринарних документів та реалізовану яловичину, а також не зазначення останнім грошових коштів, отриманих комісіонерами за результатами виконання договору комісії, у податковій декларації по податку на додану вартість за жовтень 2013 року, не слід приймати до уваги, оскільки умовами договору комісії саме на комісіонера покладався обов'язок отримання всіх необхідних дозвільних документів для здійснення реалізації яловичини 1-ої категорії за межі митної території України. Факт отримання комісіонером ветеринарних свідоцтв відповідачем під час розгляду справи не заперечувався, у той час, як позивачем надано копії таких свідоцтв.

Крім того, невнесення до податкової декларації з податку на додану вартість інформації про отримання ТОВ «Надра промислова геофізика» коштів за результатами проведення ТОВ «Союзторгінвест» реалізації яловичини за межі митної території України, не призвело до заниження податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставне збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а отже і безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування по зазначеному податку, що є підставою для визнання податкових повідомлень - рішень протиправними та їх скасування.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.