Постанова

від 10.02.2015 по справі 906/1338/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 906/1338/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Луговський Ю.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Підприємства Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" "Регіональний центр медичної професійної та соціальної реабілітації інвалідів" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.14 р. у справі № 906/1338/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна"

до Підприємство Житомирської Обласної ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" "Регіональний центр медичної, професійної та соціальної реабілітації інвалідів" (м.Житомир)

про стягнення 58335,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2014 року у справі № 906/1338/14 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено частково. Присуджено до стягннення з Підприємства Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" "Регіональний центр медичної, професійної та соціальної реабілітації інвалідів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" - 8666,10 грн. боргу, 1466,61 грн. штрафу, 281,27 грн. пені, 425,32 грн. інфляційних втрат, 33,75 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору. В решті позову провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині стягнення 1466,61 грн. штрафу, в решті позов залишити без змін. В обґрунтування скарги зазначає, що згідно п.9.4 Договору у випадку несвоєчасної поставки продукції згідно умов договору протягом більше ніж сім календарних днів, постачальник також сплачує на корить покупця штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Однак на думку апелянта, відсутній факт несвоєчасної поставки продукції протягом біліше ніж 7 календарних днів. Всю продукцію згідно додаткових угод було поставлено покупцю, жодних претензій чи зауважень щодо продукції або її поставки не виникало. Відтак, висновок суду в цій частині є безпідставним.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, проте в поданій через канцелярію суду заяві просив про розгляд справи без участі його представника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив та зазначив, що відповідачем не було виконано умови додаткової угоди від 08.11.2013 року, а саме - не виготовлено та не поставлено костюм робочий в кількості 260 штук. В зв'язку з цим судом першої інстанції підтверджено правомірність нарахування позивачем штрафу та відповідно задоволено позов в цій частині. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2014 року у справі № 906/1338/14 залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2014 року у справі № 906/1338/14 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 01.10.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" та Підприємством Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" "Регіональний центр медичної, професійної та соціальної реабілітації інвалідів" укладений рамочний договір поставки № 01/10/13, згідно умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця (позивача) продукцію, визначену в п. 2.1 договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору, а саме: від 03.10.14р., від 08.11.13р., від 16.01.14р. (а.с. 9-18).

Відповідно п. 2.1. договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.

Так, на виконання даного договору позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 51463,69 грн., а відповідач передав товари на суму 36797,59 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, актом звірки розрахунків станом на 23.07.14р. підписаного сторонами, які містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за рамочним договором поставки № 01/10/13 від 01.10.13р. в повному обсязі не виконав, 30.07.14р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" протягом семи днів коштів в сумі 14666,10 грн., яка вручена відповідачу 02.09.14р. (а.с. 19, 67-68).

Після порушення провадження у справі відповідач повернув позивачу кошти в сумі 6000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.10.14р. (а.с. 61).

Розглядаючи зазначений спір колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив зобов'язання щодо передачі товару, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день звернення позивачем до суду становила 14666,10 грн. Також, відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.07.14р. на суму 14666,10 грн. (а.с. 65) та частково погасив дану заборгованість в сумі 6000,00 грн. після порушення провадження у справі. Тобто заборгованість відповідача перед позивачем, згідно довідки № 3 від 18.11.14р., становить 8666,10 грн. та підлягає задоволенню. (а.с. 62).

З огляду на п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України місцевий суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

За порушення умов договору, позивачем за період з 09.09.14р. по 07.10.14р. нарахована пеня в сумі 281,27 грн. та 10% штрафу в сумі 1466,61 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.9.3, п.9.4 договору, що у випадку прострочення оплати/поставки відповідної партії продукції постачальник та покупець має право застосувати подвійну облікову ставку НБУ. що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. У випадку несвоєчасної поставки продукції згідно умов договору протягом більше ніж сім календарних днів, постачальник також сплачує на корить покупця штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

З огляду на вищевикладене місцевим судом правомірно задоволено штраф в розмірі - 1466,61 грн. та пеню в сумі 281,27 грн.

Твердження апелянта про порушення місцевим судом норм матеріального права при задоволенні вимоги про стягнення штрафу в сумі 1466,61 грн., не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача виникла у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання щодо передачі товару, що призвело до виникнення заборгованості та подальше нарахування вищезазначених штрафних санкцій.

Також, колегія суддів погоджується з задоволенням вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33,75 грн. та інфляційних втрат в сумі 425,32 грн. з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в сумі- 8666,10 грн. боргу; 1466,61 грн. штрафу; 281,27грн. пені; 425,32грн. інфляційних втрат; 33,75 грн. 3% річних.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" "Регіональний центр медичної професійної та соціальної реабілітації інвалідів" від 28.11.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2014 року у справі № 906/1338/14 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.