Рішення

від 11.02.2015 по справі 303/6566/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і Панька В.Ф.,

секретар - Дашковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 р. за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до комунального підприємства «Комбінат благоустрою», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов'язання учинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися у суд із позовом до комунального підприємства «Комбінат благоустрою» у жовтні 2014 р.

Після уточнення позовних вимог (а.с.33) просили визнати неправомірною відмову відповідача про неможливість проведення перепоховання і звільнення місця поховання та зобов'язати відповідача звільнити місце № 7 у ряді № 11 на ділянці № 3 кладовища, розміщеного на «Червоній горі» в м. Мукачеві, здійснивши перепоховання покійної ОСОБА_5, яка похована на заброньованому місці.

На обґрунтування зазначали, що вказане місце поховання № 7 було заброньовано ще 22.05.2005 р. Відповідно до свідоцтва про поховання користувачем такого є ОСОБА_3 Однак, у вересні 2014 р. вони виявили на цьому місці стороннє поховання. На їх вимогу звільнити раніш заброньоване ними місце поховання відповідач відмовився.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.11.14 р. позов задоволено повністю (а.с.65-69).

Апелянт просить скасувати це рішення із підстав, передбачених ст. 309 ч.1 п.п.1, 2, 4 ЦПК України, та ухвалити нове про відмову в позові. Указує на неналежну оцінку доказів.

Письмових заперечень або пояснень на скаргу позивачі та відповідач не подали.

У судовому засіданні представник апелянта - адвокат ОСОБА_6, а також представник відповідача - директор комунального підприємства «Комбінат благоустрою» ОСОБА_7, не визнали скарги та просять залишити рішення суду без змін.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце такого були належно повідомлені.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню із ухваленням нового по суті позовних вимог, із таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив із неправомірності відмови відповідача у проведенні перепоховання і звільнення місця поховання. Так, належним користувачем місця поховання є ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_4 бажає бути похованою поряд зі своїм померлим чоловіком - ОСОБА_8 Похованням на заброньованому місці померлої ОСОБА_9 за відсутності згоди на це користувача місця поховання порушене гарантоване законодавством право позивачів на вільне користування і розпорядження спірним місцем поховання.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком у зв'язку з невідповідністю такого фактичним обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права.

Так, згідно з положеннями ст.ст. 2, 6, 11, 25, 28 Закону України «Про поховання та похоронну справу» місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону;

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону (чоловіка, дружини, близьких родичів (батьків, дітей, сестри, брата, діда, баби, онуків), іншої особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого та має відповідне свідоцтво про смерть) для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Установлено, що 22.05.2005 р. відповідач видав ОСОБА_3 свідоцтво про поховання, згідно з яким той здійснив поховання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_8 у м. Мукачеві, Червона гора, ділянка № 3, ряд № 11, місце № 6 (№ 7 - броня). Заяву позивачів від 02.10.2014 р. про звільнення місця № 7 і здійснення перепоховання похованої там особи відповідач не задовольнив (а.с.6-10).

Доводи позивачів і мотивування суду першої інстанції базуються на тому факті, що ОСОБА_3 є користувачем не лише місця № 6, а також місця № 7, яке в свідоцтві про поховання від 22.02.2005 р. указане як броня.

Однак, резервування (бронювання) місця поховання для майбутнього захоронення Законом України не передбачено. Саме свідоцтво про поховання від 22.05.2005 р. і зразок свідоцтва про поховання, який наведено в додатку № 2 до п.2.11 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (зокрема, в редакції станом на 22.05.2005 р.), затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 193 від 19.11.2003 р. (надалі - Порядок), теж не передбачає можливості бронювання вільного місця. Якихось доказів резервування місця № 7 позивачі не надали.

ОСОБА_3 також не є користувачем місця родинного поховання, оскільки таке відповідно до приписів частини другої ст. 25 Закону «Про поховання та похоронну справу» не виділялося.

За правилами ст. 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України. Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради. Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання.

Відповідно до п.2.12. указаного Порядку перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини. Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова. Ритуальна служба забезпечує оформлення договору-замовлення на перепоховання та призначають термін його проведення. Ексгумація здійснюється, як правило, у зимовий період, через рік після поховання в піщаних ґрунтах і через три роки - при похованні у зволожених ґрунтах важкого механічного складу та глиняних ґрунтах. Ексгумація проводиться в присутності медичного працівника, участь якого при проведенні перепоховання забезпечує користувач.

Як видно з матеріалів справи, жодних підстав для перепоховання, як того вимагають позивачі, немає.

Окрім того, суд першої інстанції, ухваливши здійснити перепоховання покійної ОСОБА_5, вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_2 як користувача місця поховання № 7, хоча останній залучений до участі в справі лише як третя особа (без самостійних вимог), а не як відповідач.

За правилами ст. 10 ч.1, ч.3, ст. 60 ч.1, ч.4, ст. 213 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам, через що підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 21, 25, 28 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 303 ч.3, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.2, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 р. скасувати.

3. У позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: