Рішення

від 10.02.2015 по справі 904/388/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.15 Справа № 904/388/15 За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівеьного кооперативу № 1, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 71377, 76 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від плозивача: Запороженко О.І. - представник за дов. № 1804 від 18.03.14

від відповідача: Білоусова В.І. - керівник

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 1 (ЖБК № 1) про стягнення основного боргу у сумі 66927, 12 грн., пені у розмірі 4450, 64 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання теплової енергії № 010410 від 15.05.2011 в частині повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.02.2015.

03.02.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 010410 від 15.05.2011 визнає у сумі 31927, 12 грн., зазначає, що між сторонами було складено та підписано акт звірки станом на 01.01.2015, відповідно до якого у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 31927, 12 грн.

Також, у відзиві на позов відповідач просить подовжити строк сплати заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 31927, 12 грн. до 31.12.2015 згідно наданого графіку, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем мешканців будинку.

09.02.2015 позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію, в якій просить стягнути з відповідача 28927, 12 грн. основної заборгованості та 4450, 64 грн. пені. Разом 33377, 76 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана позивачем заява про зменшення позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача не заперечив проти задоволення позовних вимог, просив розстрочити рішення суду на 11 місяців, надав усні пояснення по справі.

Представник позивача заперечив проти розстрочення рішення суду, надав усні пояснення.

У судовому засіданні 09.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2011 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом № 1 (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 010410 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді: гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної міської ради, виходячи з кліматичних умов.

Облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах ЖБК № 1 по Фрунзе, 24 (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюється Дніпропетровською міською радою народних депутатів. Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія - 1 Гкал 268, 74 грн.

Розділом 7 договору передбачено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін, будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

На виконання умов договору, протягом опалювальних періодів 2013-2014 років, позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 166426, 10 грн. та виставив відповідачу рахунки на оплату теплової енергії на вищезазначену суму (арк. с.19-40). Дані рахунки були отримані відповідачем, відповідно до реєстрів доставки рахунків та актів виконаних робіт (арк. с. 42-52).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії за спірний період, станом на 04.07.2014 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 66927, 12 (арк. с. 41), у зв'язку з чим позивач звернувся із позовом до суду.

За період липень-грудень 2014 відповідач здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії у сумі 35000 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, складеного та підписаного сторонами станом на 01.01.2015, та відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем склала 31927, 12 грн. (арк. с. 68).

Також, під час розгляду справи, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 3000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2015 № 9, копії якого міститься у матеріалах справи (арк. с. 78). Дані обставини зумовили звернення позивача до суду із заявою про зменшення позовних вимог.

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленої теплової енергії у розмірі 28927, 12 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Присутній у судовому засіданні 09.02.2015 представник відповідача, визнав заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергії у розмірі 28927, 12 грн.

Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт поставки теплової енергії за наданими актами та не надано доказів повної оплати поставленої теплової енергії у сумі 28927, 12 грн., а відтак, позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 28927, 12 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4450, 64 грн. за період з 16.02.2014 по 31.07.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2.3 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи винятковість випадку (відповідач є комунальним підприємством створене з метою надання комунальних послуг населенню) та беручи до уваги, що спірна теплова енергія, яка поставляється відповідачу, споживається населенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки, відповідач повністю фінансується за рахунок платежів від населення та враховуючи, що підприємство є збитковим (арк. с. 73-75), суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10 % від належної до стягнення, що буде становити суму 445, 06 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

03.02.2015 відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду 11 місяців шляхом сплати боргу щомісяця згідно графіку, викладеного у відзиві на позовну заяву від 02.02.2015 № 1-02-15, у зв'язку із тяжким фінансовим становищем мешканців будинку (арк. с. 62-64).

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2015 підтримав дану заяву, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вищезазначеної заяви відповідача, надав усні пояснення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При розгляді заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, судом враховано правові позиції, що викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (далі - Пленум № 9). Так, у пункті 7.1.2 Пленуму № 9 зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Беручи до уваги заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку із складним фінансовим становищем (арк. с. 62-64), господарський суд виходив з настпуного.

Відповідач є обслуговуючим кооперативом, членами якого є мешканці квартир. Тобто плата за комунальні послуги відповідачем безпосередньо залежить від платежеспроможності мешканців усього будинку.

Фінансова економічна криза в Україні, безробіття, низький ріст заробітної плати, несвоєчасна виплата заробітної плати, а також неодноразові підвищення тарифів мають вплив на своєчасність платежів громадян за комунальні послуги.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, та розстрочити його виконання на 6 місяців шляхом сплати боргу щомісяця рівними частинами за наступним графіком: до 01.03.2015 - 5199, 87 грн.; до 01.04.2015 - 5199, 87 грн.; до 01.05.2015 - 5199, 86 грн.; до 01.06.2015 - 5199, 86 грн.; до 01.07.2015 - 5199, 86 грн.; до 01.08.2015 - 5199, 86 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 1 (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Фрунзе, буд. 24; ідентифікаційний код 21946603) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) основний борг у розмірі 28927, 12 грн., пеню у сумі 445, 06 грн. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду у справі № 904/388/15 на 6 місяців шляхом сплати боргу щомісяця рівними частинами за наступним графіком:

до 01.03.2015 - 5199, 86 грн.;

до 01.04.2015 - 5199, 86 грн.;

до 01.05.2015 - 5199, 86 грн.;

до 01.06.2015 - 5199, 86 грн.;

до 01.07.2015 - 5199, 86 грн.;

до 01.08.2015 - 5199, 86 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.02.2015

Суддя В.І. Ярошенко