Постанова

від 22.12.2014 по справі 804/18356/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/18356/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 15.10.2014 р. №0008062201 на загаьну суму 807500,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 15.10.2014 р. №0008062201 на загальну суму 807500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

За результатами проведеної працівниками ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, документальної планової виїзної перевірки ТОВ «В.І.В.О» складено акт від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «В.І.В.О» (код за ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року», в якому відповідачем зроблено висновок про порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 645 000 грн., в тому числі в 2013 році на суму 646 000 грн.; п. 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 411 532 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2013 року в сумі 78 000 грн., за листопад 2013 року в сумі 333 532 грн.; п.п.168.1.1 пю168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 2 217,37 грн.; п.2.11 розд.2 Положення «Про ведення васових операцій в національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 642,50 грн., в тому числі по періодам: в грудні 2011 року у сумі 642,50 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15.10.2014 р. за №0008062201 відповідно до якого ТОВ «В.І.В.О» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на загальну суму 807500,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 646 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 161 500,00 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2014 р.

12.12.2014 р. за вх.№83733/14 через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником ТОВ «В.І.В.О» було подано клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання призначене на 17.12.2014 р. з'явився представник відповідача проти задоволення адіністративного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 17.12.2014 року, в яких зазначив наступне.

Під час перевірки ТОВ «В.І.В.О» перевіряючими встановлено, що у жовтні 2013 р. підприємство малого господарські правовідносини з ПАТ «БУ №813» (код за ЄДРПОУ 01383865) на підставі договору №1 від 21.06.2011 р. (додаткова угода №3 від 12.09.2013 року) відповідно до умов якого ВАТ «Будівельне управління №813» доручає, а ТОВ «В.І.В.О» виконує та передає у власність металоконструкції в асортименті.

На підставі зазначеного вище договору, представник контролюючого органу в своїх запереченнях зазначає, що було виписано податкові накладні в сумі 3 400 000,00 грн., у тому числі з ПДВ в сумі 560 000,00 грн.

Працівниками управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було складено акт від 11.01.2014 р. за №38/22-03/36296780 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» (код ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарськиї операцій з ПАТ «БУ №813» (код за ЄДРПОУ 1383865) за період 2013 року», в якому контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «В.І.В.О» з такими контрагентами, як: ПМП «Відзев», ТОВ «Побутсервіс», ТОВ «Київ Промбудмонтаж» за період жовтень 2013 року в розумінні ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

В ході проведення планової виїзної перевірки посадовими особами ТОВ «В.І.В.О» перевіряючим були надані пояснення щодо декларування у податковому обліку витрат з придбання металовиробів у ПМП «Відзев» (код за ЄДРПОУ 20866186), ТОВ «Побутсервіс» (код за ЄДРПОУ 22711767), ТОВ «Київ Промбудмонтаж» (код за ЄДРПОУ 37923119), а саме, що вони не віднесені до складу витрат в Податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Враховуючи зазначене, представник ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в своїх запереченнях зазначає, що належить включенню до складу доходів рядку 03 «Інші доходи» податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за 2013 рік доходів у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги у розмірі 3 400 000,00 грн., які були отриманні ТОВ «В.І.В.О» від ПАТ «БУ №813» у жовтні 2013 року. За період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 р. ТОВ «В.І.В.О» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподатквання у сумі 14 980 840 грн., під час перевірки повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року встановлено їх заниження на загальну суму 3 400 000 грн., в тому числі за 2013 р. в сумі 3 400 000 грн.

Зважаючи на викладене, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд в судовому засіданні, призначеному на 17.12.2014 р., зобов'язав представника відповідача надати відповідні пояснення, на які він посилався при наданні пояснень на пред'явлені позовні вимоги, щодо дефектності податкових накладних, товарно-транспортних накладних та догоровів, які знайшли своє відображення в акті перевірки від 11.01.2014 р. № 38/22-03/36296780 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» (код ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарськиї операцій з ПАТ «БУ №813» (код за ЄДРПОУ 1383865) за період 2013 року», в якому контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «В.І.В.О», а також надати зазначений акт, про що внесено відповідний запис в Журнал судового засідання від 17.12.2014 р.

У зв'язку із зазначеним вище, суд відклав розгляд справи до 22.12.2014 р. для надання представнику відповідача часу для підготування витребуваних судом документів.

23.12.2014 р. за вх.№86009/14 через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача було, вдруге, подано клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання призначене на 22.12.2014 р. сторони не з'явились, про розгляд даної адміністративної справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки не відомі.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи за його участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки сторін відповідно до положень ст.128 КАС України.

Враховуючи термін розгляду адміністративної справи, передбачений ст.122 КАС України, а саме: адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за доказами, наявними в матеріалах справи та за даної явки сторін.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, виклавши її в листі від 01.02.2012 року за №279/11/13-12, згідно з яким визначається необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, та зазначається, що потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає розгляд справи за наявними у ній доказами та за даної явки сторін належним заходом щодо дисциплінування сторін, попередження зловживання з їх боку своїми процесуальними правами та щодо дотримання терміну розгляду справи, передбаченого ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З метою законного і обґрунтовано рішення у справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія акту від 26.09.2014 р. №7624/22-01/36296780 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «В.І.В.О» (код за ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року»; копія податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 15.10.2014 р. №0008062201; копія договору від 21.06.2011 р. №1; копія договору від 03.01.2013 р. №03012013/04-02; копія договору від 03.12.2013 р. №03012013/04-2; копія додаткової угоди №3 від 12.09.2013 р. до договору №1 від 21.06.2011 р.; додаток №1 до додаткової угоди №3 від 12.09.2013 р. до договору №1 від 21 червня 2011 р.; копія статуту ТОВ «В.І.В.О»; копія протоколу (рішення) загальних зборів учасників ТОВ «В.І.В.О.» №19/09-13 від 19.09.2013 р.; копія протоколу (рішення) загальних зборів учасників ТОВ «В.І.В.О.» №19/09-13 від 19.09.2013 р.; копія наказу від 20.09.2013 р. №25-П; заперечення від 17.12.2014 р.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» є юридичною особою, що підтверджується відомостями, якої міститься в матералах справи.

Відповідно до п.2.2.1. ч.2.1 Розділу 2. Цілі, предмет та напрямки діяльності товариства Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О», копія якого міститься в матеріалах справи, товариство здійснює діяльність у таких напрямках, як: будівництво: будівництво всіх типів будівель: житлових, адміністративних, промислових (цехів, заводів), торгових, транспортних підприємств, складів, закладів культури, освіти та будь-яких інших будівель, крім підприємств важкої (енергетика, гірничодобувна) промисловості; будівництво індивідуальних будинків «під ключ»; роботи з реконструкції, реєстрації, реставрації та ремонту будівель, тощо; торгівля: оптова, оптова-роздрібна, роздрібна та комісійна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, в тому числі, через мережу Інтернет; оптова і роздрібна реалізація продукції власного і невласного виробництва, комісійна і комерційна торгівля, в т.ч. через мережу власних магазинів, торгівельних точок, складів, баз, консигнаційних складів, тошо; торгівля продуктами харчування та сільськогосподарською продукцією, заготівельна діяльність, тощо; послуги: надання послуг в галузі маркетингу, менеджменту, інжинірингу, управління, реклами, підготовки кадрів (стажування), права, ведення бухгалтерської та фінансової звітності, тощо; оціночна діяльність: практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна; консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особамв усній або письмовій формі, тощо;

У період з 08.09.2014 р. по 19.09.2014 р. старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового ауиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Андрейчуком Андрієм Вікторовичем, головним державним ревізором-інспектором сектору перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпроптеровській області - Кондрашовою Ганною Валеріївною, начальником відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Кисельовою Людмилою Леонідівною, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровсь ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Коцюбою Оленою Іванівною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Кабаченко Олексієм Васильовичем, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Барабашем Олександром Васильовичем, головним державним ревізором-інстектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Дунець Олександром Миколайовичем, на підставі направлень виданих ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, а саме: від 08.09.2014 р. №1323/22-01; від 08.0.2014 р. №1371/22-02; від 08.09.2014 р. №1324/17-02; від 08.09.2014 р. №1326/17-02; від 08.09.2014 р. №1325/22-03; від 08.09.2014 р. №1321/22-00; від 08.09.2014 р. №1322/22-00, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., за резьтатами якої складено акт від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «В.І.В.О» (код за ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року».

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 645 000 грн., в тому числі в 2013 році на суму 646 000 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки від акт від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15.10.2014 р. за №0008062201, відповідно до якого ТОВ «В.І.В.О» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на загальну суму 807500,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 646 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 161 500,00 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. перевіряючими встановлено їх заниження на загальну суму 3 400 000 грн., в тому числі за 2013 р. в сумі 3 400 000 грн.

Суд зазначає, що актом перевірки від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780 встановлено, що ТОВ «В.І.В.О.» мало господарські взаємовідносини з ПАТ «БУ №813» в жовтні 2013 р., на підстав договору №1 від 21.06.2011 р. (додаткова угода №3 від 12.09.2013 року), відповідно до умов якого ВАТ «Будівельне управління №813», в особі генерального директора Жежери Анатолія Васильвича, який діє на підставі Статуту доручає, а ТОВ «В.І.В.О» в особі уповноваженого представника виконавця - Солощенка Олега Борисовича, який діє на підставі довіреності від 12.09.2013 року виконує та передає у власність металоконструкції в асортименті.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору, перевіряючими під час проведення перевірки ТОВ «В.І.В.О» було досліджено податкову накладну №90 від 10.10.2013 року на загальну суму 3 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 560 000,00 грн. та видаткову накладну №РН-0000 1006Б-1 від 06.10.2013 р. на загальну суму 4 012 789,89 грн.

З акту перевірки та із наданих представником відповідача заперечень від 17.12.2014 р. судом вбачається, що працівниками ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було складено акт від 11.01.2014 р. за №38/22-03/36296780 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О.» (ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з ПАТ «БУ№813» (код ЄДРПОУ 1383865) за період жовтень 2013 року», за результатами якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування з такими контрагентами, як: ПМП «Відзев», ТОВ «Побутсервіс», ТОВ «Київ Промбудмонтаж», ПАТ «БУ№813» за період жовтень 2013 року в розумінні ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

ТОВ «В.І.В.О.» не включино до складу доходів податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 р. доходів у вигляду безповоротної фінансової допомоги в сумі 3 400 000,00 грн., отриманої від ПАТ «БУ №813» у жовтні 2013 року, що повинно було зробити, у відповідності до отриманої від ПАТ «БУ №813» податкової накладної №90 від 10.10.2013 р. на загальну суму 3 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 560 000,00 грн., в підтвердження виконання умов договору від 21.06.2011 р. №1 укладеного між ПАТ «БУ №813» та ТОВ «В.І.В.О.», який був досліджений перевяряючими під час перевірки підприємства.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Документальна планова перевірка здійснюється на підставі переліку, зазначеного у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.77.2 ст.77).

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податків у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податкту у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку на його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а). постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позивальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачц/орендарю;

б). постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в). ввезення товарів на митну тетирорію України;

г). вивезення товарів за межі митної території України;

е). постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період , протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а). дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів товарів/послуг за готівкою - дата оприбуткування кошті у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б). дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт припинення митного кордону України, оформлена відповідно до митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

При цьому вирішуючи правомірність визначеного контролюючим органом ТОВ «В.І.В.О.» грошового зобов'язання, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, суд зазначає, що підлягають з'ясуванню, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на викладене та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях відповідача наданиих в судовому засіданні - 17.12.2014 р., суд виходить з наступного. Під час судового розгляду справи позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування своїх вимог, які мали наслідок щодо висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 26.09.2014 року № 7624/22-01/36296780 та свідчили б про незаконність та необгрунтованність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від форми «Р» від 15.10.2014 р. №0008062201, а надання до суду клопотань про розгляд справи без участі повноважного представника ТОВ «В.І.В.О.», як від 12.12.2014 р.за вх.№83733/14, так і від 23.12.2014 р. за вх.№86009, суд зауважує, що останнє було надано вже після вирішення справи по суту, викликає у суду лише здивування, оскільки з долучених до адміністративного позову документів, які можливо позивач вважає за належні докази, в розумінні ч.1 ст.70 КАС України, взагалі не вбачається реального характеру взаємовідносин, які склалися, як зазначає у своєму адміністративному позові позивач між ТОВ «В.І.В.О» та ПАТ «БУ №813» (код за ЄДРПОУ 01383865), ПМП «Відзев» (код за ЄДРПОУ 20866186), ТОВ «Побутсервіс» (код за ЄДРПОУ 22711767), ТОВ «Київ Промбудмонтаж» (код за ЄДРПОУ 37923119) на підставі правочинів, наведених вище.

Суд також зазначає, що відповідачем на вимогу ухвали суду щодо витребування доказів, яка буда внесена в Журнал судового засідання від 17.12.2014 р. представником ДПІ у Жовтневому районі не виконана, як і не була забезпечена і його явка в судове засідання призначене на 22.12.2014 р., отже, такі прояви поведінки контролюючого органу вказують на неповагу до суду, що в подальшому може бути кваліфіковано судом у відповідності до ст.185-3 КУпАП.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в в межах повноважень та у спосіб, що передачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховуються відповідні правові позиції Вищого адміністративного Суду України, які викладені в ухвалі від 07.04.2014 р. у справі №К/9991/14908/11, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування, взагалі, будь-якими належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 р. №0008062201.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 р. №0008062201 є прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення від 06.11.2014 р. №134 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 73,08 (сімдесят три) грн. 08 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України. Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 4 872,00 грн., а сплатив лише 73,08 грн., тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення решти судового збору з позивача в сумі 4 798,92 грн. (4 872,00 грн. - 73,08 грн.).

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 15.10.2014 р. №0008062201 на загальну суму 807500,00 грн, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» (код ЄДРПОУ 36296780) решту судового збору в сумі 4 798,92 грн. (чорити тисячі сімсот дев'яносто вісім грн., 92 коп.) до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова