Ухвала

від 02.12.2015 по справі 804/18356/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"02" грудня 2015 р. справа № 804/18356/14

          Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:           

          головуючого судді           Панченко О.М. (доповідач),

          суддів:                     Туркіної Л.П., Коршуна А.О.,           

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.В.О."

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 р. у справі №804/18356/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.В.О."

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0008062201 від 15 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств на суму 807 500,00 грн. (646 000,00 грн. - за основним платежем, 161 500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою           Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що повідомлення-рішення від 15.10.2014 р. №0008062201 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що наведений в п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України перелік того, що вважається безповоротною фінансовою допомогою, є вичерпним.

ТОВ "В.І.В.О." з ПАТ "БУ №813" у встановленому законом порядку уклало спрямований на звичайну господарську діяльність господарський договір поставки № 1 від 21 червня 2011 року. Саме на виконання і в рамках цього договору ТОВ "В.І.В.О." отримало грошові кошти (факт отримання грошових коштів в рамках цього договору також підтверджено відповідачем в Акті на стор. 15). Отже, отримана за цим договором (який є договором поставки) від ПАТ "БУ

№813" грошова сума в розмірі 3 400 000,00 коп. не може бути безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Інший акт перевірки, на який зроблено посилання на стор. 15 Акту, не є доказом, а лише особистою думкою відповідних посадових осіб податкової інспекції. Слід відмітити, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не зверталася в установленому порядку до судових органів з позовами щодо визнання недійсними укладених ТОВ "В.І.В.О." договорів, що разом із встановленою Цивільним кодексом України (ст. 204) презумпцією правомірності договорів та відсутністю підстав для застосування ст. 215 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати про дійсність договору, укладеного ТОВ "В.І.В.О." із контрагентом ПАТ "БУ №813".

В порушення ч. 2 ст. 72 КАС України суд першої інстанції не вказав, якими саме доказами відповідач підтверджує правомірність свого рішення.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.          

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 08.09.2014 р. по 19.09.2014 р. відповідачем, на підставі направлень виданих ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, а саме: від 08.09.2014 р. №1323/22-01; від 08.0.2014 р. №1371/22-02; від 08.09.2014 р. №1324/17-02; від 08.09.2014 р. №1326/17-02; від 08.09.2014 р. №1325/22-03; від 08.09.2014 р. №1321/22-00; від 08.09.2014 р. №1322/22-00, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "В.І.В.О" (код за ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року".

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 645 000 грн., в тому числі в 2013 році на суму 646 000 грн.

Зазначений висновок обґрунтовано тим, що позивачем не включено до складу доходів податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 р. доходів у вигляді безповоротної фінансової допомоги в сумі 3 400 000,00 грн., отриманої від ВАТ "БУ №813" у жовтні 2013 року. На думку податкового органу, отримана в жовтні 2013 р. від ВАТ "БУ №813" сума в розмірі 3 400 000,00 грн. за договором №1 від 21.06.2011 р. (додаткова угода №3 від 12.09.2013 року) про постачання металоконструкції в асортименті є безповоротною допомогою, оскільки господарські операції на суму 3 400 000,00 грн. за зазначеним договором не мали реального характеру.

В акті від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780 відповідач, зокрема, посилається на те, що фахівцями управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт від 11.01.2014р. № 38/22-03/36296780 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.В.О." з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з ПАТ "БУ №813" за період жовтень 2013 року". За результатами перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу: ПМП "Відзев", ТОВ "Побутсервіс", ТОВ "Київ Промбудмонтаж" - ТОВ "В.І.В.О." - ПАТ "БУ №813" за період жовтень 2013 року в розумінні ст.185 ПК України. Вході документальної планової виїзної перевірки Посадовими особами ТОВ "В.І.В.О." були надані пояснення щодо декларування у податковому обліку витрати з придбання металовиробів у ПМП "Відзев", ТОВ "Побутсервіс", ТОВ "Київ Промбудмонтаж", а саме, що вони не віднесені до складу витрат в Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

На підставі зазначеного акту від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 15.10.2014 р. за №0008062201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на загальну суму 807 500,00 грн., з яких 646 000,00 грн. основний платіж та 161 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення від форми "Р" від 15.10.2014 р. №0008062201, оскільки позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування своїх вимог, безпідставності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 26.09.2014 року №7624/22-01/36296780 та свідчили б про незаконність та необґрунтованість цього податкового повідомлення-рішення. З долучених до адміністративного позову документів, судом не встановлено реального характеру взаємовідносин, які склалися, як зазначає у своєму адміністративному позові позивач, між ТОВ "В.І.В.О" та ВАТ "БУ №813", ПМП "Відзев", ТОВ "Побутсервіс", ТОВ "Київ Промбудмонтаж".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, з наступних підстав.

Відповідно до акту від 26.09.2014 р. за №7624/22-01/36296780 у жовтні ВАТ "Будівельне управління №813" було перераховано позивачу 3 400 000,00 грн., а саме: 10.10.2013 р. - 1 000 000,00 грн., 18.10.2013р. - 900 000,00 грн., 25.10.2013р. - 1 500 000,00. Призначення платежу- сплата за металоконструкції згідно дод. Договору №3 від 12.09.2013р. до Договору №1 від 21.06.2011р. 10.10.2013 р., 18.10.2013р. та 25.10.2013р. позивачем було сформовано податкові накладні №90, №91, №92 на зазначені суми. Також в ході перевірки податковим органом були досліджені акти-приймання передачі, видаткові накладні та товарно-транспортні декларації з поставки металоконструкцій за жовтень 2014 р.

За висновком податкового органу господарські операції ВАТ "Будівельне управління №813" з перерахунку позивачу 3 400 000,00 грн. за своїм змістом є безповоротною фінансовою допомогою і ця сума мала бути врахована при визначенні об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток у 2013 році, оскільки господарські операції позивача з поставки металоконструкцій не були фактично вчинені.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України).

Відповідно до п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.14. п.1.257 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань. внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та складаються, зокрема, із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до п.п.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті.

Згідно з п. 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються, зокрема: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлюється презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів, погоджується висновком податкового органу, що господарські операції з поставки позивачем металоконструкцій ВАТ "Будівельне управління №813" на суму 3 400 000,00 грн. не були фактично вчинені на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2011 року між ВАТ "Будівельне управління №813" (Замовник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство Дніпровський завод металевих конструкцій" (Виконавець) укладено договір №1 про виготовлення та поставку металоконструкцій в асортименті. Строк дії договору - до 01.12.2011 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами зобов'язань за договором. Об'єктом будівництва цього договору є паркінг ДП "МА "Бориспіль", що розташований за адресою: м.Бориспіль, ДП "МА "Бориспіль". Об'єкт будівництва будується відповідно до договору №02.2-14/3-5, що був укладений між Замовником та ДП "МА "Бориспіль".

Договором №03012013/04-2 про заміну сторони по договору (у зобов'язанні) ТОВ "Науково-виробниче підприємство Дніпровський завод металевих конструкцій" передало права та обов'язки по договору №1 від 21.06.2011 року ТОВ "В.І.В.О.".

12.09.2013 року між ВАТ "Будівельне управління №813" та ТОВ "В.І.В.О." укладено Додаткову угоду №3 до Договору №1 від 21.06.2011 року та викладено договір в новій редакції. Відповідно до п.2.1. цього договору ціна металоконструкцій становить 38 998 558, 70 грн., в тому числі 7 645 383,65 грн. – податок на додану вартість. Станом на 12.09.2013р. фактично виконано та поставлено Виконавцем металевих конструкцій та метизних виробів на загальну суму 7 545 383,65 грн. Ціна одиниці виміру Металоконструкції та загальна вартість Металоконструкцій визначається в Специфікації до цього Договору (Додаток № 1), загальна вартість кожної окремої партії Металоконструкції визначаються Сторонами в Заявках до даного Договору, виходячи з вартості одиниці виміру металоконструкцій за Специфікацією.

Відповідно до п.2.5.1 цього Договору непогашена сума авансового платежу станом на 12.09.2013 року становить 7 392 703,91 грн.

Згідно п.2.5.2. Договору проміжні розрахунки за поставлені Металоконструкції здійснюються в безготівковому порядку шляхом банківського переказу Замовником відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі Акту приймання-передачі Металоконструкцій, який підписується та погоджується Сторонами у порядку, визначеному в 4.7. Договору, за умови належним чином оформлених та попередньо затверджених Замовником Рапортів (Додаток №4. Форма) та платіжних пакетів, що надаються Виконавцем з кожною партією поставлених Металоконструкцій протягом звітного місяця.

З наведеного вбачається, що у жовтні 2013 року у позивача була переплата за поставку металоконструкцій.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги не було надано документів, передбачених Додатковою угодою №3 до Договору №1 від 21.06.2011 року, а саме рапортів, заявок на поставку металоконструкцій, платіжних пакетів на суму 3 400 000,00 грн.

Досліджені податковим органом акти приймання-передачі продукції за жовтень 2013 року 2013 року мають таку ж дату, що і видаткові накладні та товарно-транспорті накладні та не відповідають умовам Додаткової угоди №3 до Договору №1 від 21.06.2011 року, тому, за висновком колегії суддів, ці документи не свідчать про реальність вчинення відображених в них господарських операцій.

Також про відсутність фактичного постачання позивачем контрагенту-покупцю ВАТ "Будівельне управління №813" металоконструкцій свідчить встановлений податковим органом факт не відображення у декларації з податку на прибуток за 2013 рік витрат на придбання позивачем металовиробів у контрагентів постачальників – ПМП "Відзев", ТОВ "Побутсервіс", ТОВ "Київ Промбудмонтаж".

Посилання позивача на те, відповідно п.п.14. п.1.257 ст.14 ПК України передбачено вичерпний перелік випадків коли сума коштів може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, є помилковим.

Так, відповідно до зазначеного положення ст.14 ПК України встановлено, що безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Таким чином, безповоротною фінансовою допомогою отримана є платником податків сума коштів незалежно від укладення письмового договору. Перелік передбачених п.п.14. п.1.257 ст.14 ПК України договорів не є вичерпним.

Отже, господарські операції ВАТ "Будівельне управління №813" з перерахунку позивачу 3 400 000,00 грн. за своїм змістом є безповоротною фінансовою допомогою позивачу, яку позивачем не було включено до декларації з податку на прибуток у 2013 р., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 646 000,00 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повідомлення-рішення від 15.10.2014 р. №0008062201 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, тому підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.В.О." залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 р. у справі №804/18356/14 залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Головуючий суддя:                                                            О.М. Панченко

          Суддя:                                                                      Л.П. Туркіна

          Суддя:                                                                      А.О. Коршун