Постанова

від 30.01.2015 по справі п/811/47/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2015 року Справа № П/811/47/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представника позивача - Мартиненко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герметик." до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.12.2013 р. №0001512202 та №0001522202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Герметик." з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Станкозапчастина" за період з 01.11.12 р. по 30.11.12 р.. Перевіркою було встановлено порушення п.п.138.1.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого на думку відповідача, товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 745,00 грн. у ІV кварталі 2012 року; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 710,00 у листопаді 2012 р.. На думку податкового органу усі операції купівлі-продажу ТОВ "Станкозапчастина" з покупцями, в тому числі й ТОВ "Герметик." є безтоварними та спрямовані на надання податкових вигод. Натомість, як зазначив позивач, фінансово-господарські відносини з ТОВ "Станкозапчастина" в листопаді 2012 р. мали реальний характер та підтверджені належним чином складеними первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку. Таким чином, викладені в акті перевірки висновки, на думку позивача, є необґрунтованими, а винесені на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду заперечення проти позову згідно якого зазначив, що згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, додатками № 5, № 2 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Станкозапчастина" в листопаді 2012р.. При цьому, враховуючи результати перевірки ТОВ "Станкозапчастина" (акт Кіровоградської ОДПІ від 04.06.2013 р. № 485/1520/35347315), якою встановлено проведення ТОВ "Станкозапчастина" у листопаді 2012 р. діяльності, спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі й ТОВ "Герметик", позивачем в порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 745 грн. за IV кв. 2012 р. та занижено податок на додану вартість на загальну 710 грн. за листопад 2012 р.. За вказаних обставин, відповідач вважає, що доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.115-117).

Представник відповідача у судове засідання не з'явивсь, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи (а.с.149).

Дослідивши наявні в справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Герметик." зареєстровано 21.06.1990 року як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області як платник податків.

В період з 06 по 09 грудня 2013 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Герметик." (код - 13768271) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Станкозапчастина" (код - 35347315) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 р., за результатами якої складено акт №162/11-23-22-02/13768271 від 11.12.2013 р. (а.с.28-47).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 745,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2012 року на суму 745,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 710,00 грн., в т.ч. за листопад 2012 року на суму 710,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року:

- №0001512202 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1065 грн., у тому числі 710,00 грн. - основного платежу та 355,00 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.9);

- №0001522202 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 931 грн., у тому числі 745,00 грн. - основного платежу та 186,00 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.11).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

І. Заниження податку на додану вартість на загальну суму 710,00 грн..

Так, перевіркою встановлено, що за листопад 2012 р., відповідно даних податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Герметик." задекларовано ПДВ в складі податкового кредиту на суму 10267 грн. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 710 грн. в частині проведених у листопаді 2012 р. взаємовідносин з ТОВ "Станкозапчастина", що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 710 грн.. Дані висновки ґрунтуються на тому, що в ході перевірки позивача використано акт Кіровоградської ОДПІ від 04.06.13 №485/1520/35347315, яким встановлено, що ТОВ "Станкозапчастина" у листопаді 2012 р. проводило діяльність, спрямовану лише на здійснення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі й ТОВ "Герметик.". Відтак, на думку відповідача, ТОВ "Герметик." є отримувачем товарів (послуг) з використанням вигодоформуючих суб'єктів (по ланцюгу поставки товару), діяльність якого спрямована на отримання податкової вигоди - формування податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відтак, платник податків не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статус позивача та його контрагента як платників ПДВ не заперечувався сторонами. (а.с.14,15)

Згідно спеціального витягу з ЄДР станом на 16.01.2015 року ТОВ "Станкозапчастина" (код 35347315) зареєстровано як юридична особа, дані про перебування якої в процесі провадження у справі про банкрутство, санації або припиненні відсутні (а.с.97).

Судом встановлено, що позивачем у листопаді 2012 р. відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ правовідносини з придбання товарів у ТОВ "Станкозапчастина" на загальну суму 4 257 грн., в т.ч. ПДВ - 709,50 грн..

Зокрема, у листопаді 2012 р. на підставі договору поставки ТОВ "Герметик." придбало у ТОВ "Станкозапчастина" запчастини, факт отримання яких було підтверджено видатковою накладною № РН-0000228 від 07.11.2012 р. на суму 4 257,00 грн. (а.с.53).

Розрахунки за отриманий товар проведено ТОВ "Герметик." в безготівковій формі згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-0000359 від 05.11.2012р. (а.с.54), про що свідчить платіжне доручення № 579 від 06.11.2012 р. на суму 4257 грн. (а.с.55).

В свою чергу, ТОВ "Станкозапчастина" виписано податкову накладну №5 від 06.11.2012 р. на суму 4257 грн., в тому числі ПДВ - 709,50 грн. (а.с.52), яка була включена до податкового кредиту за листопад 2012 р..

Отримані від ТОВ "Станкозапчастина" запчастини були використані ТОВ "Герметик." у власній господарській діяльності для ремонту гідростанції комплексу по виробництву клею та є кінцевим споживачем придбаної продукції, що підтверджено актом списання товарів №68 від 30.11.2012 р. (а.с.13).

В ході розгляду справи ТОВ "Станкозапчастина" підтверджено реальність зазначеної господарської операції з ТОВ "Герметик." у листопаді 2012 р. шляхом надання відповідних підтверджуючих документів (а.с.104-112).

Більш того, допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2, директор ТОВ "Станкозапчастина", пояснив суду, що з позивачем товариство співпрацює вже не перший рік, усі господарські операції, в тому числі й у листопаді 2012 р., мають реальний характер та підтверджуються належним чином складеними первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Станкозапчастина" вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, безпосередньо пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 710,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 355,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0001512202 від 25.12.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

ІІ. Заниження податку на прибуток на загальну суму 745,00 грн. у ІV кварталі 2012 року.

Як вбачається з акту, перевіркою даних податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "Герметик." включено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в податкових деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 3 548 грн., в тому числі за ІV квартал 2012 р. на суму 3 548 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 745,00 грн. у ІV кварталі 2012 року. Дана позиція податкового органу ґрунтується на тих же фактах, що стали висновком про заниження податку на додану вартість на загальну суму 710,00, а саме безтоварність господарських операцій з ТОВ "Станкозапчастина", яке на думку перевіряючих проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам, в т.ч. й ТОВ "Герметик.".

З такими висновками суд також не погоджується та зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно до пункту 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, у відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські правовідносини між ТОВ "Герметик." та ТОВ "Станкозапчастина" у листопаді 2012 року мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаного контрагента-постачальника запчастин, які використано ТОВ "Герметик." у власній господарській діяльності для ремонту гідростанції комплексу по виробництву клею, закупленого згідно зовнішньоекономічного контракту (а.с.56-63).

При цьому, для здійснення господарської діяльності у ТОВ "Герметик." наявні виробничі потужності (а.с.13, 66-93), що не спростовано відповідачем, а дані суб'єкти господарювання, на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи.

Отже, отримані товари використано позивачем у власній господарській діяльності, а тому суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача в частині того, що позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 745,00 грн. у ІV кварталі 2012 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 25.12.2013 р. №0001522202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 745,00 грн. основного платежу та 186,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, які підлягають скасуванню

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 182,70 грн., сплачені згідно платіжного доручення №2048 від 25.12.2014 р. (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25 грудня 2013 року №0001512202 та №0001522202

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Герметик." з Державного бюджету України судові витрати в сумі 182,70 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 04 лютого 2015 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина