Рішення

від 04.02.2015 по справі 915/1226/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 915/1226/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кривулько І.С.

за участю представників сторін:

прокурор:Брезіцький В.С., за посвідченням

від позивача: Скуратовська Я.О., за довіреністю від 12.01.2015р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 69-А) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579)

до відповідачів: 1. Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (57400, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 04056693);

2. Виробничого кооперативу «Морський прибій» (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35, код ЄДРПОУ 35038609)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (57555, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с. Василівка, вул. Лісна, 6, код ЄДРПОУ 00993567)

про: визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації №71 від 26.01.2009р.; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2009р., укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Морський прибій»; про визнання недійсним державного акта серії ЯЗ №140839 на право власності ВК «Морський прибій» на земельну ділянку; про повернення земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, -

Суть спору: Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Виробничого кооперативу «Морський прибій» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» про: визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації №1052 від 28.09.2007р.; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,99 га строком на 49 років, укладеного 01.10.2007р. між Березанською райдержадміністрацією та виробничим кооперативом «Морський прибій»; визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації №71 від 26.01.2009р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2009р., укладеного між Березанською райдержадміністрацією та виробничим кооперативом «Морський прибій»; про визнання недійсним державного акта серії ЯЗ №140839 на право власності виробничого кооперативу «Морський прибій» на земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27; повернення земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27 до державної власності - у постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ».

Заявлений позов прокурор обґрунтував тим, що оренда та продаж спірної земельної ділянки були здійснені відповідачем-1 за відсутності повноважень, без вилучення у постійного землекористувача - третьої особи-1, без позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, з порушенням порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, без врахування розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, що є порушенням ст.ст. 20, 59, 84, 116, 122, 149 ЗК України, ст.ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 85, 90 ВК України, ст.ст. 31, 32, 57 ЛК України та ст.ст. 8, 9 Закону України «Про планування і забудову територій».

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013р. у справі №915/1226/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р., позов задоволено частково; визнано недійсними розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 28.09.2007р. №1052 та договір оренди земельної ділянки площею 0,99 га, укладений між Березанською районною державною адміністрацією та Виробничим кооперативом «Морський прибій» 01.10.2007р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014р. у справі №915/1226/13 зазначені судові рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.09.2014р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.04.2014р., справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013р. у справі №915/1226/13 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації №71 від 26.01.2009р.; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2009р., укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Морський прибій»; про визнання недійсним державного акта серії ЯЗ № 140839 на право власності ВК «Морський прибій» на земельну ділянку; про повернення земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27 до державної власності у постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ», і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області; в решті рішення та постанову залишено без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 08.12.2014р. №275 проведено повторний автоматичний розподіл справи №915/1226/13.

Відповідно до п/п.3.1.13 п.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу №915/1226/13 призначено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою суду від 11.12.2014р. справу прийнято суддею Бездолею Ю.С. до свого провадження; розгляд справи призначений на 16.01.2015р. о 12:00; витребувано додаткові докази у справі.

16.01.2015р. за вх.№523/15 до суду від третьої особи (ДП «Очаківське лісомисливське господарство») надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

16.01.2015р. за вх.№536/15 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

16.01.2015р. за вх.№538/15 до суду від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 26.01.2009р. №71 «Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2009р., укладений між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Виробничим кооперативом «Морський прибій»;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.02.2009р. серія ЯЗ №140839, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020900700003, яким посвідчується право власності на земельну ділянку за Виробничим кооперативом «Морський прибій» площею 0,99 га, розташовану в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27;

- зобов'язати Виробничий кооператив «Морський прибій» (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35, код ЄДРПОУ 35038609) повернути у власність державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579) земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27 (кадастровий номер 4820983900:09:000:0343).

20.01.2015р. за вх.№809/15 та за вх.№810/15 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, із посиланням при цьому на те, що продаж спірної земельної ділянки був здійснений відповідачем-1 за відсутності повноважень, без вилучення у постійного землекористувача - третьої особи-1, без позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, з порушенням порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, без врахування розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, що є порушенням ст.ст. 20, 59, 84, 116, 122, 149 ЗК України, ст.ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 85, 90 ВК України, ст.ст. 31, 32, 57 ЛК України та ст.ст. 8, 9 Закону України «Про планування і забудову територій».

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що свідчить відповідне повідомлення, у судовому засіданні 16.01.2015р. судом задоволено усне клопотання представника третьої особи про розгляд справи за його відсутністю. У наданих до суду письмових поясненнях третя особа не заперечила проти задоволення позовних вимог прокурора.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судові засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень. Відзиву на позов та витребуваних судом документів відповідачами не подано.

За таких обставин господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів у судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

Зі змісту відзиву (а.с. 73-75 т.І) та письмових пояснень до нього (а.с. 109, 127-128 т.І), які надавалися відповідачем-2 раніше, вбачається, що прокурор, а також Миколаївська облдержадміністрація були своєчасно обізнані про спірні розпорядження Березанської райдержадміністрації в зв'язку з чим відповідач-2 просив суд застосувати до їхніх вимог позовну давність. Відповідач-2 заперечив проти тієї обставини, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, посилаючись на те, що проект землеустрою по її встановленню як цього потребують приписи ст. 88 ВК України, ч.3 ст. 60 ЗК України не затверджувався. Що стосується вилучення, передачі в оренду та продажу спірної земельної ділянки, то Березанська райдержадміністрація на думку відповідача-2 є належним її розпорядником з огляду на приписи ч.3 ст. 122 ЗК України, так як запроектований до будівництва об'єкт - туристичний готель запроектований до відвідування не тільки туристами, а й мешканцями територіальної громади району. Також відповідач-2 звернув увагу суду на те, що у разі визнання розпоряджень Березанської райдержадміністрації незаконними, а договорів недійсними відповідач-2 не може бути позбавлений права власності на спірну земельну ділянку з огляду на те, що ст. 140 ЗК України не передбачено такої підстави припинення права власності на землю як скасування рішення державного органу, на підставі якого це право виникло, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. З огляду на наведене відповідач-2 вважає позов безпідставним і просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Станом на 28.09.2007р. спірна земельна ділянка державної форми власності з категорією - землі лісогосподарського призначення, площею 0,99 га, розташована в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27, за межами населеного пункту, в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4820983900:09:000:0343, належала на праві постійного користування третій особі, що підтверджується матеріалами проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, актами на право користування землею від 15.11.1964р. (а.с. 63-66 т.І), наказом Об'єднання «Миколаївліс» від 04.04.1989р. №11 (а.с. 67-68 т.І), матеріалами безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду (а.с. 69-71 т.І, 129-136 т.ІІ), листом ГУ Держземагенства у Миколаївській області від 04.02.2015р. №0-28-0.2-209/2-15 та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

28.09.2007р. відповідач-1 прийняв розпорядження №1052 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду», яким:

- затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виробничому кооперативу «Морський прибій» загальною площею 0,99 га відкритих заболочених земель, в тому числі 0,99 га боліт низинних із земель Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» в оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надав Виробничому кооперативу «Морський прибій» в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,99 га відкритих заболочених земель, в тому числі 0,99 га боліт низинних із земель Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

01.10.2007р. на підставі вищезазначеного розпорядження Березанської райдержадміністрації №1052 від 28.09.2007р. між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Морський прибій» укладений договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим №2440. Згідно з цим договором Березанська райдержадміністрація передала ВК «Морський прибій» у строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 0,99 га відкритих заболочених земель, в тому числі 0,99 га боліт низинних для комерційного використання під розміщення туристичного готелю, яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Договір зареєстровано у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП «Центр ДЗК» 03.10.2007р. за №040700700065.

Як зазначалося вище, розпорядження Березанської райдержадміністрації №1052 від 28.09.2007р. визнано недійсним господарським судом Миколаївської області з мотивів порушення приписів ст.ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України. У зв'язку з тим, що було визнане недійсним розпорядження, на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки, договір оренди також визнаний судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Тобто, станом на дату розгляду справи рішення державного органу про затвердження проекту землеустрою по спірній земельній ділянці відсутнє.

26.01.2009р. Березанської райдержадміністрацією прийнято розпорядження №71 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», згідно з яким вирішено продати ВК «Морський прибій» земельну ділянку комерційного використання під розміщення туристичного готелю загальною площею 0,99 га, розташованої за адресою: зона відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27 із земель ДП «Очаківське ЛМГ», що знаходиться в його користуванні, згідно договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

26.01.2009р. між Березанською райдержадміністрацією (Продавець, відповідач-1) та ВК «Морський прибій» (Покупець, відповідач-2) укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим №113, відповідно до умов якого на підставі розпорядження №71 від 26.01.2009р. Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку загальною площею 0,99 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, Квартал п'ятий, 27 (двадцять сім) Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно, будинок, належне ВК «Морський прибій» на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2008р. у справі за №17/499/08, право власності на який зареєстроване Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 29.08.2008р. за реєстраційним №24523952, номер запису 904, в книзі 25. Цільове призначення - земельна ділянка надана для комерційного використання під розміщення та обслуговування туристичного готелю. Кадастровий номер земельної ділянки - 4820983900:09:000:0343.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, 13.02.2009р. відповідач-2 отримав спірний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №140839, згідно з яким цільове призначення (використання) спірної земельної ділянки - комерційне використання.

На даний час на спірній земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 26.12.2014р., заявою відповідача-2 до Березанської філії Миколаївського міського бюро технічної інвентаризації про те, що об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою Квартал п'ятий, 27, зона відпочинку Рибаківка в межах Рибаківської сільської ради Березанського району знесений, поясненнями прокурора та не заперечується відповідачем.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації діють, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

У ч.1 ст. 1 ЗК України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до п «а» ч.1 ст. 17 ЗК України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

За ч.3 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Частиною 1, 2 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

У відповідності до п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч.1 ст. 151 ЗК України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

За ч.5 ст. 151 ЗК України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації.

Частиною 7 ст. 151 ЗК України визначено, що відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.

У ч.15 ст. 151 ЗК України передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч.5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Частиною 6 ст. 149 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

З урахуванням приписів ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» зазначені у ч.ч. 5, 6 ст. 149 ЗК України питання вирішуються місцевими держадміністраціями шляхом прийняття розпоряджень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1,3,4,5,6 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам в оренду здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в оренду із земель державної, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені ч.15 ст. 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації, яка розглядає його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів щодо передачі в оренду тих чи інших земельних ділянок юридичним особам.

Так, відповідно до ч.3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування (в оренду в контексті ст. 124, 123 ЗК України) юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування (в оренду в контексті ст. 124, 123 ЗК України ) юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб , крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

У відповідності до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.2 ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, за приписами ЗК України юридична особа, яка бажає отримати в оренду земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні, повинна звернутися із відповідним клопотанням про погодження місця розташування об'єкту (ч.5 ст. 151 ЗК України.). Місцева державна адміністрація за результатами розгляду клопотання юридичної особи приймає рішення про погодження місця розташування об'єкту або відмовляє у погодженні (ч.7 ст. 151 ЗК України). Надалі рішенням районної державної адміністрації або обласної державної адміністрації (в залежності від місця розташування земельної ділянки та цілей її використання) земельна ділянка вилучається у постійного користувача за його згоди (ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України). Надалі відповідною місцевою державною адміністрацією приймається рішення за клопотанням заінтересованої юридичної особи поданим разом із матеріалами погодження місця розташування об'єкту, передбаченими ч.15 ст. 151 ЗК України, про затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду (у разі необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки) та рішення про надання земельної ділянки в оренду згідно компетенції встановленої ч.3 та ч.4 ст. 122 ЗК України. На підставі рішення про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду із юридичною особою укладається договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті відведення земельної ділянки, земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду ВК «Морський прибій», належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Відомості стосовно цільового призначення земельної ділянки та форми її власності, які зазначені в вихідній земельно-кадастровій інформації, яка міститься у проекті відведення земельної ділянки, суд приймає до уваги як дійсні з огляду на те, що сторонами їх правдивість не спростована.

Враховуючи те, що метою використання земельної ділянки є будівництво туристичного готелю та його подальша експлуатація, у вихідній земельно-кадастровій інформації було запропоновано змінити її цільове призначення з земель лісогосподарського призначення на землі комерційного використання.

Так, в договорі оренди, договорі купівлі-продажу земельної ділянки, державному акті на право власності на земельну ділянку зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель комерційного використання.

Окрім ст. 19 ЗК України, класифікація земель за цільовим використанням на час виникнення спірних правовідносин була додатково визначена Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВК), затвердженим Держкомземом України 24.04.1998р. за №14-1-7/1205.

За вказаним класифікатором землі лісогосподарського призначення відносяться до п.5 і можуть використовуватися виключно для ведення лісового господарства.

Натомість, така підкатегорія цільового використання як комерційне використання визначено пп. 1.12, 1.12.6 класифікатору.

Вказане свідчить про фактичну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки Березанською райдержадміністрацією при наданні її в оренду.

Як вбачається з положень ч.5 ст. 149 та ч.3 ст. 122 ЗК України, районна державна адміністрація вилучає та надає земельні ділянки за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

З приписів ч.6 ст. 149 та ч.4 ст. 122 ЗК України вбачається, що обласні державні адміністрації вилучають та надають земельні ділянки юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб , крім випадків, визначених у ст.ст. 122, 149 ЗК України.

Таким чином, розмежування компетенції районної державної адміністрації та обласної державної адміністрації відбувається в залежності від майбутньої мети використання земельної ділянки, яка підлягає вилученню у постійного користувача і передачі в оренду або продажу.

Як зазначено в розпорядженні Березанської райдержадміністрації про продаж земельної ділянки та в договорі купівлі-продажу земельної ділянки метою її використання є будівництво туристичного готелю та його обслуговування.

Отже, для визначення органу, який за законом уповноважений на передачу спірної земельної ділянки в оренду суду необхідно встановити чи пов'язаний туристичний готель з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Законом України «Про планування і забудову територій», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено обов'язок органів влади розробляти схеми планування територій з метою визначення потреб у будівництві нових об'єктів, вилученні земельних ділянок та передачу їх для містобудівних потреб.

Відповідно до ст. 9 зазначеного закону районні державні адміністрації після завершення робіт з розроблення схем планування територій подають їх до обласних державних адміністрацій для проведення експертизи та підготовки висновку щодо їх затвердження.

Разом з тим, докази наявності схеми планування території Березанського району, в якій передбачено розміщення подібних будівель відповідачами не представлено. Отже, доводи відповідача, що будівництво готельного комплексу здійснювалося для задоволення потреб територіальної громади району є недоведеними.

При цьому, до об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак, за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Доказів того, що туристичний готель, під який відведена земельна ділянка, будуватиметься переважно для потреб територіальної громади району ВК «Морський прибій» не надано.

На думку суду, такими підтверджуючими матеріалами могли бути матеріали погодження місця розташування об'єкту, зазначені у ч.15 ст. 151 ЗК України, схема планування території Березанського району, в яких надається визначення потреби району в такому будівництві.

Тому, на переконання суду згідно з положеннями ч.6 ст. 149 та ч.4 ст. 122 ЗК України питання про вилучення спірної земельної ділянки у постійного користувача, зміни її цільового призначення, надання її в оренду та продаж мало вирішуватися її власником - державою в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Отже, Березанською райдержадміністрацією були перевищені надані їй законом повноваження при зміні цільового призначення, наданні в оренду, продажі спірної земельної ділянки.

За цих обставин, господарський суд вважає, що спірне розпорядження відповідача-1 від 26.01.2009р. №71, зміст спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки та спірний державний акт на право власності на земельну ділянку суперечать ч.ч. 3, 4 ст. 122 ЗК України та прийняте/укладений/виданий відповідачем-1 з перевищенням встановлених законом повноважень.

При цьому, як встановлено судом, рішення про вилучення земельної ділянки у постійного користувача - ДП «Очаківське ЛМГ» взагалі не приймалося, що є порушенням вимог ч.5 ст. 116 ЗК України, відповідно до якої надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Окрім того, згідно з ст. 1 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 31 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 32 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Отже, у вказаних нормах права законодавець чітко розділив повноваження позивача та відповідача-1 у спірних правовідносинах в сфері розпорядження землями лісогосподарського призначення, а саме:

- позивач передає у власність для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, та припиняє право користування ними;

- відповідач-1 передає у власність для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняє право користування ними.

Господарським судом встановлено, що спірна земельна ділянка державної форми власності з категорією - землі лісогосподарського призначення, площею 0,99 га, розташована в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27, за межами населеного пункту.

За цих обставин, господарський суд вважає, що спірне розпорядження відповідача-1 від 26.01.2009р. №71, зміст спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки та спірний державний акт на право власності на земельну ділянку суперечать п.5 ч.1 ст. 31, п.3 ч.1 ст. 32 ЛК України.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Положення зазначених статей ЦК України кореспондуються з положеннями ст. 84 ЗК України.

З огляду на приписи ст.ст. 17, 84, 122 ЗК України, ст.ст. 316, 317, 324, 326 ЦК України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» належним розпорядником спірної земельної ділянки є держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Через те, що розпорядження спірною земельною ділянкою не входило в коло повноважень Березанської райдержадміністрації, позов прокурора підлягає задоволенню ще й з підстав порушення порядку зміни її цільового призначення.

Стосовно посилання прокурора на таку обставину як неможливість відчуження у приватну власність земельних ділянок, які перебувають у межах прибережних захисних смуг (ст. 85 ВК України, ст. 59 ЗК України), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. „б" ч.1 ст. 58 ЗК України та п.2 ст. 4 ВК України до земель водного запасу відносяться, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. (ст.ст. 1, 88, 90 ВК України, ст.ст. 60, 62 ЗК України).

Частинами 1, 3 ст. 60 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч.4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому, за положень ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004р. №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996р. №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Постанова №486), з урахуванням конкретної ситуації.

Статтею 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.

Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, передбачених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правового режиму захисної смуги.

Аналогічна правова позиція щодо того, що належність земельної ділянки до земель прибережної захисної смуги може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й у спосіб, пов'язаний з урахуванням нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014р. №915/1223/13, №905/6025/13 та від 09.09.2014р. №915/1226/13, №915/1228/13, №915/1224/13, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також аналогічна правова позиція наведена у п.13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014р. №01-06/1666/14 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

На підтвердження позовних вимог прокурором надано: план меж земельної ділянки та експлікацію земельних угідь (а.с. 12-13 т.І), де зазначено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 км уздовж урізу води (Березанський лиман); акт технічного обстеження ділянок лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ», потрібних для надання у тимчасове користування для інших видів використання від 03.08.2007р., де зазначено, що обстежена ділянка розміщена в межах забороненої для експлуатації водоохоронної зони Чорного моря та має водоохоронне значення (а.с. 36-37 т.І); висновок Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 17.10.2007р., де зазначено, що із півдня земельна ділянка межує з прибережною зоною лиману (а.с. 83 т.І); погодження Санітарно-епідеміологічною станцією Березанського району Миколаївської області проекту землеустрою щодо відведення в оренду (користування) земельною ділянкою від 27.09.2007р., де зазначено розміщення спірної земельної ділянки стосовно навколишніх територій, а саме - межування на півдні з Березанським лиманом (а.с. 85 т.І).

За вимогами ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як визначив Пленум Вищого господарського суду України у п.2.3 постанови від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (з наступними змінами і доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлення судом того факту, що спірне розпорядження відповідача-1 від 26.01.2009р. №71, зміст спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки та спірний державний акт на право власності на земельну ділянку суперечать вимогам законодавства, суд доходить висновку про підставність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації від 26.01.2009р. №71, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2009р., укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Морський прибій» та визнання недійсним державного акт серії ЯЗ №140839 на право власності ВК «Морський прибій» на земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27.

Іншого відповідачами не доведено.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Господарським судом встановлено, що у спірних правовідносинах від імені держави функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює позивач.

Господарським судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави в особі позивача не з його волі. При цьому, господарський суд вважає, що відповідач-2 міг знати про норми ЛК та ЗК України, які у встановленому порядку були опубліковані та є доступними для широкого загалу, що передбачають повноваження у земельних відносинах як позивача, так і відповідача-1.

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що вимога прокурора до відповідача-2 про зобов'язання повернути у власність державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27 (кадастровий номер 4820983900:09:000:0343) є правомірною, а отже такою, що підлягає задоволенню господарським судом.

Іншого відповідачем-2 не доведено.

Також, господарський суд вважає, що відповідачі не довели суду належними та допустимими доказами пропущення прокурором та позивачем строку позовної давності за даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п.4.1 постанови від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснив, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідачами не подано суду жодного належного та допустимого доказу про те, що позивач дійсно знав або міг знати про існування спірного розпорядження та/або договору. Так, відповідачами подано суду лише власні письмові пояснення та лист відповідача-1 (а.с. 86 т.І) адвокату відповідача-2 про те, що спірні розпорядження направлялись позивачу. Проте, жодного листа безпосередньо відповідача-1 позивачу з вказанням про направлення спірних актів та правочинів, опису вкладення у цінний лист та інших доказів направлення цих документів позивачу відповідачами суду не подано.

В той же час, позивач повністю заперечує факт того, що йому до проведення прокурорської перевірки було відомо про прийняття відповідачем-1 спірних розпоряджень та укладення відповідачами спірних договорів, на підтвердження чого подав суду відповідну довідку (а.с. 117 т.І).

Поряд з цим, у листах відповідача-1 прокурору про направлення розпоряджень щодо земельних питань за 2007, 2009 роки також не вказано, що спірні розпорядження увійшли до переліку наданих.

За цих підстав, заява відповідача-2 про застосування позовної давності не підлягає задоволенню господарським судом.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача-2 проти позову прокурора, що скасування спірних розпоряджень відповідача-1 не є згідно з ст. 140 ЗК України підставою для припинення права власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку, оскільки норма даної статті застосовується до земельних відносин, в яких особа-власник у встановленому законом порядку набула право власності на земельну ділянку.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача-2 проти позову прокурора з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, оскільки звернення прокурора до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про відчуження земель, належних Українському народу, тобто державі, на користь однієї юридичної особи, та повернення у власність держави земельної ділянки, яка вибула з її володіння незаконно. Отже, вирішуючи дану справу, суд оцінює справедливу рівновагу інтересів усієї держави Україна та однієї юридичної особи - відповідача-2.

Таким чином, обставини згаданих відповідачем-2 справ та цієї справи істотно різняться, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» не може бути безумовним прецедентом при розгляді цієї справи.

За таких обставин позовні вимоги прокурора підлягають повному задоволенню.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів (за немайновою вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження - на відповідача-1, за немайновими вимогами про визнання недійсними договору та державного акту - на обох відповідачів, за майновою вимогою про зобов'язання повернути земельну ділянку - на відповідача-2).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 26.01.2009р. №71 «Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення».

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2009р., укладений між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Виробничим кооперативом «Морський прибій».

4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.02.2009р. серія ЯЗ №140839, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020900700003, яким посвідчується право власності на земельну ділянку за Виробничим кооперативом «Морський прибій» площею 0,99 га, розташовану в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27.

5. Зобов'язати Виробничий кооператив «Морський прибій» (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35, код ЄДРПОУ 35038609) повернути у власність державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579) земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 27 (кадастровий номер 4820983900:09:000:0343).

6. Стягнути з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (57400, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 04056693) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, рахунок №31218206783002, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Миколаївської області) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

7. Стягнути з Виробничого кооперативу «Морський прибій» (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35, код ЄДРПОУ 35038609) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, рахунок №31218206783002, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Миколаївської області) 25260 (двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 08 коп. судового збору.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 09 лютого 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля