Ухвала

від 15.01.2015 по справі 2а-3080/10/0770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/9991/75271/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Ємельянової В.І., Іваненко Я.Л.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Головного управління юстиції у Закарпатській області, відділення державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, за участю третіх осіб на стороні відповідача: начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Панової Наталії Володимирівни, начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Хвасти Сергія Васильовича, заступника начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Венжеги Максима Ростиславовича, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У серпні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу під час здійснення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-271/01 відповідачами порушуються його права.

На думку позивача, під час здійснення виконавчих дій, не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження і Інструкції про проведення виконавчих дій із додатком до неї № 24, не здійснено належного нагляду та контролю щодо проведення таких дій в межах даного виконавчого провадження.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ужгородським міським судом Закарпатської області 18 жовтня 2001 року видано виконавчий лист №2-271/01 про поновлення позивача на посаді головного спеціаліста по ліцензуванню відділу контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Закарпатського обласного управління державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну та про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

У відповідності із ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 34 Закону передбачено перелік підстав, за наявності яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Вказаний перелік є вичерпним.

Згідно п. 11 цієї статті Закону виконавче провадження підлягає зупиненню у випадку звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою статті 11 цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ст. 36 Закону державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

Під час виконання виконавчого листа № 2-271/01 вчинено ряд виконавчих дій, зокрема, неодноразово замінено сторону виконавчого провадження (боржника), відкрито, зупинено, поновлено, закрито виконавче провадження.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 02.08.2010 року на підставі заяви ОСОБА_4 і ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010 року, замінено сторону виконавчого провадження (боржника по виконанню виконавчого листа № 2-271/01.

Постановою державного виконавця від 02.08.2010 року поновлено виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-271/01, при цьому чинним на час вчинення виконавчих дій законодавством не передбачено права сторони на оскарження такої постанови.

На підставі ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 року, якою зупинено виконавче провадження № 16652697 по виконанню виконавчого листа № 2-271/01, державною виконавчою службою винесено постанову від 25.08.2010 року про зупинення виконавчого провадження. Тобто, зупиняючи виконавче провадження, державний виконавець виконував рішення суду про забезпечення позову, яке є обов'язковим до виконання на всій території України.

Аналізуючи зміст вказаних правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які врахували ту обставину, що наявність будь-якої з підстав, передбачених ст. 34 Закону, є обов'язковим для зупинення виконавчого провадження та його поновленню після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону у разі невиконання без поважних причин передбачених ч. 1 цієї статті вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Згідно ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Частиною 2 ст. 77 Закону передбачено, що у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.

З огляду на викладене, відповідач під час винесення постанов про накладення штрафів від 28.09.2010 року і від 15.10.2010 року у ході здійснення виконавчого провадження діяв на підставі, в межах повноважень та у передбачений Законом України "Про виконавче провадження" спосіб.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачами доведено законність та обґрунтованість своїх дій при здійсненні виконавчого провадження і при цьому позивачем не наведено обгрунтованих доводів, які б свідчили про порушення його прав чи інтересів.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і: В.І. Бутенко

В.І. Ємельянова

Я.Л. Іваненко