Ухвала

від 02.02.2015 по справі 2а-701/10/0670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/38132/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Криленка В.П., Похилька О.С.

представника відповідача Курдиляса Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та заступника прокурора Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-701/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Електро»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.01.2010 № 0000062301/0 та № 0000052301/0.

Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області та заступник прокурора Житомирської області подали касаційні скарги, в яких просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області її правонаступником - Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2010 № 0000052301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 482279 грн. основного платежу та в сумі 222789 гр6н. штрафних (фінансових) санкцій та за податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2010 № 0000062301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 806672 грн. основного платежу та в сумі 403336 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки виїзної позапланової перевірки за період з 15.11.2006 по 30.09.2009, викладені в акті від 28.12.2009 № 566/23-01/34736163, про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР,

Відповідач вважає, що позивач не має права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Трейд-Слава», ТОВ «Авангард-Трейд», ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 та ПП «ОСОБА_9, оскільки останні не мали реального характеру. Реальність господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Трейд-Слава» поставлена відповідачем під сумнів з огляду на отримання з податкового органу відповіді про неможливість проведення перевірки через відсутність підприємства за місцезнаходженням, а також через те, що первинні документи підписані невідомою особою. Висновок про нереальний характер господарських операцій з придбання товару і підрядних робіт у ТОВ «Авангард-Трейд» обґрунтовано відповідачем відсутністю первинних документів, складених відповідно до вимог законодавства (актів прийому передачі, товарно-транспортних накладних), або відсутністю у видаткових накладних даних, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Щодо господарських операцій з ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 та ПП «ОСОБА_9, то відповідач вказує, що товарно-матеріальні цінності не перевозилися та не отримувалися.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а щодо формування платником податку на прибуток валових витрат - положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), що призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм законів, підстави для позбавлення останнього права на валові витрати та податковий кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій. Також порушення постачальником певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності, за умови фактичного здійснення господарської операції, яка призвела до зміни активів покупця послуг (товару), не може бути підставою для висновку про неправомірне формування покупцем податкового кредиту.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару (робіт) судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності та підтверджують реальне вчинення господарських операцій.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права при вирішенні справи та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун