Ухвала

від 21.01.2015 по справі 820/11748/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/38310/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представника позивача Аксьонова В.А.,

представника відповідача Шляхти В.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року

у справі № 820/11748/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоарт» (далі - ТОВ «Автоарт») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №1220302203 від 11 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальному розмірі 630 000,00грн. (основний платіж - 420 000,00 грн., штраф - 210 000,00 грн.);

- №1720302203 від 10 жовтня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1 629 600,00грн. (основний платіж - 1 086 400,00 грн., штраф - 543 200,00 грн.);

- про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн. за актом №470/20-30-22-03/33410369;

- №0001362201 від 23 жовтня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 720 000,00грн. (основний платіж - 480 000,00 грн., штраф - 240 000,00 грн.);

- №0001372201 від 23 жовтня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн.;

- про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн. за актом №206/20-30-22-03/33410369.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, адміністративний позов ТОВ «Автоарт» задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ №1220302203 від 11 вересня 2013 року, №1720302203 від 10 жовтня 2013 року, №0001362201 від 23 жовтня 2013 року, №0001372201 від 23 жовтня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні та в судовому засіданні представники ТОВ «Автоарт» просили рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи викладені у касаційній скарзі відповідача не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 серпня 2013 року ДПІ складено акт №206/20-30-22-03/33410369 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ПП «Інтер Бізнес-Форум» за квітень 2013 року, згідно з яким позивачем занижено розмір грошових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з недотриманням вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: неподанням до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Інтер-Бізнес-Форум».

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ винесло податкове повідомлення-рішення №1220302203 від 11 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 630 000,00грн. (основний платіж - 420 000,00 грн., штраф - 210 000,00 грн.).

4 вересня 2013 року ДПІ складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ПП «ПКТ» за вересень 2012 року, листопад 2012 року, а також з ПП «Інтер Бізнес-Форум» за березень 2013 року, травень 2013 року, згідно з яким позивачем занижено розмір грошових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з недотриманням вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 ПК України, а саме: неподанням до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ПП «ПКТ» та ПП «Інтер-Бізнес-Форум».

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ винесло податкове повідомлення-рішення №1720302203 від 10 жовтня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1 629 600,00грн. (основний платіж - 1 086 400,00 грн., штраф - 543 200,00 грн.)

27 вересня 2013 року ДПІ складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Грін Сервіс Компані», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2012 року, згідно з яким позивачем занижено розмір грошових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з недотриманням вимог п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме: неподанням до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Грін Сервіс Компані».

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ винесло податкові повідомлення-рішення:

- №0001362201 від 23 жовтня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 720 000,00грн. (основний платіж - 480 000,00 грн., штраф - 240 000,00 грн.);

- №0001372201 від 23 жовтня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податкові повідомлення-рішення №1220302203 від 11 вересня 2013 року, №1720302203 від 10 жовтня 2013 року, №0001362201 від 23 жовтня 2013 року, №0001372201 від 23 жовтня 2013 року прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише у разі оформлення відповідних документів або руху грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Автоарт» відповідно до дилерського договору, укладеного між ТОВ «Автоарт» та ПІІ «Тойота-Україна», є офіційним дилером на території України по реалізації та обслуговуванню автомобілів марки Toyota, зобов'язаний вчиняти дії щодо підвищення реалізації автомобілів марки Toyota на території Харківської області та України.

У власності ТОВ «Автоарт» перебувають приміщення для продажу автомобілів та їх сервісного обслуговування, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 13 червня 2008 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Автоарт» та ПП «Інтер-Бізнес-Форум», ТОВ «Грін Сервіс Компані» укладено договори з проведення маркетингових досліджень та розробки бізнес планів.

Виконання умов даних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

В подальшому звіти про маркетингові дослідження було використано для освоєння нових ринків збуту, розширення фінансово-економічної діяльності підприємства та залучення нових клієнтів.

Залучені до матеріалів справи податкові звіти, відповідно до яких у ТОВ «Автоарт» було збільшено отриманий прибуток в порівнянні за минулі періоди, підтверджують економічну вигоду підприємства від отриманих маркетингових досліджень.

Також між ТОВ «Автоарт» та ПП «ПКТ» укладено договори поставки поліграфічної продукції, предметом яких є поставка буклетів модельного ряду автомобілів Toyota.

Виконання умов даних договорів підтверджується матеріалами справи.

Розповсюджування буклетів відбувалося працівниками ТОВ «Автоарт», про що свідчить штатний розклад підприємства.

Транспортування буклетів відбувалась за рахунок ТОВ «Автоарт», що підтверджується залученими до матеріалів справи договорами перевезення, укладеними між ТОВ «Автоарт» та ПП «Аякс-Авто», та товарно-транспортними накладними.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій встановлена реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, направлених на настання правових наслідків, які підтверджені оформленими належним чином первинними документами, що дає підприємству право на відображення цих операцій у податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток і ПДВ, зокрема формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Стосовно обставин неподання позивачем під час перевірки податковому органу документів, на підставі яких формувались показники податкової звітності, суди зауважили, що приписи п.44.6 ст.44 ПК України мають застосовуватись у кореспонденції з положеннями п.85.9 ст.85 цього кодексу, які, як встановлено судами, податковим органом порушено.

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами ПК України відповідачу, згідно покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко