Постанова

від 10.02.2015 по справі 804/1711/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 804/1711/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.01.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати нечинним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 11 грудня 2014 року за № 17815/10/04-08-15-01-06 щодо невизнання звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» з податку на додану вартість за листопад 2014 року податковою декларацією;

- визнати декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» прийнятою відповідно до п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 11 грудня 2014 року;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно прийнято рішення від 11.12.2014 року № 17815/10/04-08-15-01-06, яким не визнано податковою звітністю подану позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, оскільки податковим органом не зазначено жодної причини, з якої податкова звітність позивача за листопад 2014 року може бути не визнана як податкова, та враховуючи те, що подана підприємством декларація містить всі необхідні реквізити, просить суд визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року прийнятою датою її фактичного отримання, тобто 11.12.2014 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справ без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що декларація з ПДВ за листопад 2014 року була складена з порушенням вимог п.48.3 ст. 48 ПК України, а саме: позивачем вказана не вірна податкова адреса. Відповідач зазначає, що позивач не знаходиться за податковою адресою, що підтверджується актом від 14.11.2014 року, довідкою про встановлення місцезнаходження платника податків від 14.11.2014 року, у зв'язку з чим підприємству присвоєно стан « 9» - місцезнаходження не встановлено, що є підставою для невизнання податкової звітності.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд зазначає наступне.

Згідно частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, вирішуючи адміністративний спір суд повинен з'ясувати, чи допущені суб'єктом владних повноважень порушення при прийнятті рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та чи порушенні права та інтереси позивача цими рішенням, дією чи бездіяльністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» зареєстроване як юридична особа 21.01.2013 року та перебуває на податковому обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поштою 05.12.2014 року було направлено до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками.

Згідно поштового повідомлення про вручення податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками отримана відповідачем 09.12.2014 року, що підтверджується підписом відповідної особи.

Листом від 11.12.2014 року № 17815/10/04-08-15-01-06 Новомосковська ОДПІ повідомила позивача про те, що податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року № 1400011591 від 11.12.2014 року разом з додатком № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних присвоєно статус «не визнано як податкова звітність» на підставі п. 48.3 та 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з не зазначенням обов'язкового реквізиту.

Як вбачається з вказаного листа, який саме обов'язковий реквізит не зазначено не вказано.

Відповідно до пунктів 48.3 - 48.5 та 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом;код виду економічної діяльності (КВЕД) ; код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; фізичною особою - платником податків або його законним представником;

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п.49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктами 49.8, 49.9 та 49.10 ст. 49 ПКУ передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно вимог п. 49.11 ст. 49 ПКУ визначається, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» зазначено, що податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Водночас суд зазначає, що лист відповідача від 11.12.2014 року № 17815/10/04-08-15-01-06 не містить фрази про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків, в ньому зазначається, що податкова звітність складена з порушенням норм Податкового кодексу України, а тому її не визнано як податкова звітність, проте вказане формулювання та сам лист судом розцінюється саме як відмова у прийнятті податкової звітності, що передбачено приписам п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що підставою для направлення письмового повідомлення від 11.12.2014 року № 17815/10/04-08-15-01-06 стали наступні обставини.

Новомосковською ОДПІ 14.11.2014 року проведено виїзд за місцезнаходженням позивача, за результатами якого складено акт № 503/151, в якому зі слів свідків встановлено, що ТОВ «Комерсант-Н» за юридичною адресою не знаходиться.

На підставі вказаного акту сформовано запит від 14.11.2014 року № 240 на встановлення місцезнаходження платника та передано на опрацювання Головному оперативному відділу Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Згідно довідки ГОУ Західно-Донбаської ОДПІ від 25.11.2014 року № 28741/7/04-07-10-04 місцезнаходження платника податків не встановлено, цього ж дня сформовано та направлено державному реєстратору довідку за формою 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Підприємство переведено у стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Частиною 1 статті 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, складеного станом на 03.02.2015 року місцезнаходженням позивача є: 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. 195-ї Стрілкової Дивізії, буд. 3. Відомості про юридичну особу підтверджені. Вказана адреса також закачана позивачем в гр. 06 поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, що вбачається з декларації, яка долучена до матеріалів справи.

Окремо суд зазначає, що чинне законодавство не містить такої підстави для невизнання податкової звітності податковою декларацією і відповідної відмови у прийнятті такої звітності, як переведення платника податків у стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, та вказана обставина не може вважатись такою, що підтверджує відсутність юридичної особи за її юридичною адресою, оскільки такі відомості повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином суд зазначає, що відповідач під час складання листа від 11.12.2014 року № 17815/10/04-08-15-01-06 діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив пункт 1 частини 3 статті 2 КАС України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки вказане рішення не містить жодної обґрунтованої причини на підтвердження того, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року № 1400011591 від 11.12.2014 року заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПКУ, суд вважає вказане рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином.

Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено протиправність рішення відповідача, яке виразились у невизнанні податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року № 1400011591 від 11.12.2014 року, суд вважає за потрібне визнати декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання відповідачем, тобто 09.12.2014 року.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 11 грудня 2014 року за № 17815/10/04-08-15-01-06;

Визнати податковою звітністю декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний період «листопад 2014 року», поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» ( код ЄДРПОУ 38470396), з дати її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 09 грудня 2014 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 10.02.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля