Ухвала

від 23.07.2015 по справі 804/1711/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/1711/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просив:

- визнати нечинним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 11 грудня 2014 року за № 17815/10/04-08-15-01-06 щодо невизнання звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" з податку на додану вартість за листопад 2014 року податковою декларацією;

- визнати декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" прийнятою відповідно до п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 11 грудня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 11 грудня 2014 року за № 17815/10/04-08-15-01-06. Визнано податковою звітністю декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний період "листопад 2014 року", поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" ( код ЄДРПОУ 38470396), з дати її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 09 грудня 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем поштою 05.12.2014 року було направлено до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками.

Згідно поштового повідомлення про вручення податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками отримана відповідачем 09.12.2014 року, що підтверджується підписом відповідної особи.

Листом від 11.12.2014 року № 17815/10/04-08-15-01-06 Новомосковська ОДПІ повідомила позивача про те, що податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року № 1400011591 від 11.12.2014 року разом з додатком № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних присвоєно статус "не визнано як податкова звітність" на підставі п. 48.3 та 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з не зазначенням обов'язкового реквізиту.

Як вбачається з вказаного листа, який саме обов'язковий реквізит не зазначено не вказано.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідач, відмовляючи в прийнятті декларацій діяв не на підставі своїх повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України .

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України , за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу . Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України , відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України . У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Натомість замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що у відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України , податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України , у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: - подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; - оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу .

З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації органом державної податкової служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Новомосковською ОДПІ 14.11.2014 року проведено виїзд за місцезнаходженням позивача, за результатами якого складено акт № 503/151, в якому зі слів свідків встановлено, що ТОВ "Комерсант-Н" за юридичною адресою не знаходиться.

На підставі вказаного акту сформовано запит від 14.11.2014 року № 240 на встановлення місцезнаходження платника та передано на опрацювання Головному оперативному відділу Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Згідно довідки ГОУ Західно-Донбаської ОДПІ від 25.11.2014 року № 28741/7/04-07-10-04 місцезнаходження платника податків не встановлено, цього ж дня сформовано та направлено державному реєстратору довідку за формою 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Підприємство переведено у стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

За визначенням частини 1 статті 1 цього Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно пункту 45.2 . статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Матеріали справи містять Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, складеного станом на 03.02.2015 року місцезнаходженням позивача є: 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. 195-ї Стрілкової Дивізії, буд. 3. Відомості про юридичну особу підтверджені. Вказана адреса також зазначена позивачем в гр. 06 поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, що вбачається з декларації, яка долучена до матеріалів справи.

Також слід зазначити, що дана адреса є незмінною з моменту державної реєстрації ТОВ "Комерсант-Н" .

Тобто, в даному випадку податковий орган посилається на акт №503/151, однак, відсутність підприємства за місцезнаходженням може бути підтверджено лише таким записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців не вносився запис про відсутність ТОВ "Комерсант-Н" за його місцезнаходженням.

Також, наявність чи відсутність посадових осіб за місцезнаходження ТОВ "Комерсант-Н" не впливає на розгляд справи, оскільки дана обставина не стосується порядку подання податкових декларацій і не визначена законом як підстава для її не прийняття.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначає, що посилання відповідача на присвоєний позивачу стан - "відсутній за своїм місцезнаходженням" не відповідають дійсності і спростовуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та іншими матеріалами справи, які свідчать, що офіційним зареєстрованим місцезнаходженням позивача є адреса, вказана ним у податковій декларації.

Слід також зазначити, що зазначена обставина не впливає на показники поданої позивачем декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, та не є підставою для невизнання спірної декларації документом податкової звітності.

Таким чином, оскаржене рішення відповідача не відповідає вимогам ст. ст. 48 - 49 Податкового кодексу України .

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 12.01.2015 року у справі № К/800/53150/13 (2а/0470/2350/11).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість вичинених ним дій з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8 , ст. 20 0, 205 , 206 КАС України , суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова