Постанова

від 01.09.2014 по справі 814/1126/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частина

м. Миколаїв.

01 вересня 2014 року Справа № 814/1126/14

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф. ,

секретар судового засідання Мартиненко Ю.З.

Представники:

Від позивача: Жайворонок А.О.

Від відповідача: Ходикін М.М.

.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень .

Публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.04.2014 року № 00009022, № 0000912201, № 0000892201.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2014 року № 00009022, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2014 року № 0000912201, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2014 року № 0000892201, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області.

Стягнути судові витрати в сумі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 30083966).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року Справа № 814/1126/14

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", м. Миколаїв

до відповідача : Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суддя Середа О.Ф.

секретар судового засідання Мартиненко Ю.З.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Жайворонок А.О.

від відповідача: Ходикін М.М.

Суть спору : про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.14 р. № 00009022, № 000012201, № 0000892201, прийнятих Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва головного управління міндоходів у Миколаївській області за наслідками проведення документальної перевірки.

В обгрунтування своїх вимог товариство посилається на те, що висновки податкової інспекції є безпідставними з огляду на помилкове тлумачення фахівцями положень Податкового кодексу України від 02.12.14 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до підміни понять в розрізі фактичних обставин справи та фактично стало підставою для подвійного оподаткування підприємства.

Таким чином, оскаржені податкові повідомлення рішення суперечать вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Податкова інспекція позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, зокрема зазначає, що її дії відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та доказаними.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва головного управління міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) в період з 22.01.14 р. по 24.03.14 р. провела документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 р. по 31.12.12 р. та склала Акт від 31.03.14 р. № 637/14-04-22-01/30083966 (надалі - Акт перевірки № 637/14-04-22-01/30083966).

В Акті перевірки № 637/14-04-22-01/30083966 відповідач зазначив про порушення підприємством позивача, зокрема:

1. підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.14 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями (надалі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток всього на суму 30852 грн., в тому числі по періодам:

- за II-IV квартал 2011 року на суму 7512 грн., в тому числі за IV квартал 2011 р. на суму 7512 грн.;

- за I квартал 2012 року на суму 12141 грн.;

- за півріччя 2012 року на суму 17071 грн., в тому числі за II квартал 2012 року на суму 4930 грн.;

- за 2012 рік на суму 23070 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 5999 грн.

2. пункту 198.3 статті 198, пункту 199.3 статті 199, пунктів 200.1. 200.2 статті 200 ПК України в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 288224 грн., в тому числі по періодам:

- за липень 2011 року на суму 3453 грн.;

- за серпень 2011 року на суму 356 грн.;

- за вересень 2011 року на суму 175 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 335 грн.;

- за грудень 2011 року на суму 54830 грн.;

- за січень 2012 року на суму 62370 грн.;

- за лютий 2012 року на суму 67736 грн.;

- за березень 2012 року на суму 56582 грн.;

- за квітень 2012 року на суму 20590 грн.;

- за травень 2012 року на суму 5642 грн.;

- за червень 2012 року на суму 10341 грн.;

- за серпень 2012 року на суму 5564 грн.;

- за жовтень 2012 року на суму 150 грн.

3. пункт 127.1 статті127, підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України, абзац 5 пункту 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 р. № 185-V зі змінами та доповненнями, внаслідок чого несвоєчасно (до 01.07.12 р.) було сплачено суму авансових платежів на дивіденди в сумі 1484927 грн.

За наслідками перевірки та складеному Акту перевірки № 637/14-04-22-01/30083966 відповідач прийняв 16.04.14 р податкові повідомлення-рішення:

- № 0000902201 про збільшення позивачу податку на прибуток за основним платежем у сумі 30582 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5767,5 грн.;

- № 0000912201 про збільшення позивачу податку на додану вартість за основним платежем у сумі 288224 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 144112 грн.;

- № 0000892201 про збільшення позивачу податку на прибуток за основним платежем 0 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371231,75 грн.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 16.04.14 р. № 0000902201 та № 0000912201, відповідач виходив з наступного.

Згідно зі статтею 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи визначені кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.92 р. № 2657-ХІІ податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається ПК України та іншими законами.

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання контролюючими органами покладених на них функцій та завдань та підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів за результатами податкового контролю.

Податкова інформація, зібрана відповідно до ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (стаття 74 ПК України).

Згідно пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772 актом є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи зазначене відповідач під час перевірки використав Акти:

- від 11.10.13 р. № 385/3-22-08-35791183 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно-Торг" (код ЄДРПОУ 35791183) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік";

- від 13.02.2013 № 394/22.5-19/32627197 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ТПП "Спектр" (код 32627197) під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Матадор", (код 31820299), ТОВ "Галактика М" (код 31890900), ТОВ "Феріт Д" (код 36441206), ТОВ "Ривс" (код 34914473) за січень, березень, квітень, серпень 2012 рік";

- від 09.08.13 р. № 110/22-08/32229600 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інструментальний сервіс" (код 32229600) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року, та з податку на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками і прийшов до висновку, що зазначені юридичні особи з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо не могли фактично здійснювати господарські операції, враховуючи оперативність їх проведення, місця знаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, що в свою чергу свідчить про здійснення безтоварних операцій.

Відповідач вважає, що порушення законодавства з боку вищевказаних підприємств, а також відсутність у позивача товарно-транспортних накладних які б могли підтвердити фактичну наявність поставок товару від вищевказаних контрагентів-продавців до позивача є належним доказом про порушення останнім вимог податкового законодавства.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 16.04.14 р. № 0000892201, відповідач виходив з того, що в ході перевірки було встановлено про отримання позивачем за результатами роботи у 2011 році чистого прибутку згідно Звіту про фінансові результати в сумі 23571 тис. грн.

Згідно вимог абзацу 8 пункту 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 р. № 185-V зі змінами та доповненнями, господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

На думку відповідача, позивач порушив вимоги абзацу 5 пункту 5 статті 11 вищевказаному Закону в частині несвоєчасно сплаченого платежу з частини чистого прибутку за результатами роботи 2011 року.

Згідно вимог наказу Міністерства фінансів України від 07.07.12 р. № 817 "Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.07.12 р. за № 1287/21599, авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів сплачуються за кодом сплати - 125.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, враховуючи наведене відповідач зазначає, що його дії відповідають вимогам чинного законодавства та є обґрунтованими.

Дослідивши надані сторонами докази та запереченні, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Щодо висновку про порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.14 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями (надалі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток всього на суму 30852 грн., в тому числі по періодам:

- за II-IV квартал 2011 року на суму 7512 грн., в тому числі за IV квартал 2011 р. на суму 7512 грн.;

- за I квартал 2012 року на суму 12141 грн.;

- за півріччя 2012 року на суму 17071 грн., в тому числі за II квартал 2012 року на суму 4930 грн.;

- за 2012 рік на суму 23070 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 5999 грн., внаслідок чого відповідач 16.04.14 р прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000902201 про збільшення позивачу податку на прибуток за основним платежем у сумі 30582 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5767,5 грн.

Згідно пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерел походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначеного згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Тобто, мова йде про показник валових витрат який безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно підтверджують помилковість позиції відповідача з наступного:

- наявні є документи на підтвердження здійснення оплат, що є відповідним доказом фактичної зміни активів позивача;

- наявними є первинні документи, які свідчать про фактичне отримання товарів (витяг (копія) журналу обліку довіреностей, копії довіреностей, копії актів приймання-здачі, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії карточок складського обліку), що свідчить про наявність внутрішнього руху товарів позивача.

Твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є безперечним доказом безтоварності господарської операції, оскільки їх наявність не є обов'язковою відповідно до норм податкового законодавства, а їх відсутність може свідчити лише про порушення правил перевозок.

А крім того, висновок відповідача спростовується матеріалами справи, які свідчать про те, що позивач отримував товар на умовах само вивозу і наявні порушення в засобі транспортування відсутні.

Щодо висновку про порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 199.3 статті 199, пунктів 200.1. 200.2 статті 200 ПК України в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 288224 грн., в тому числі по періодам:

- за липень 2011 року на суму 3453 грн.;

- за серпень 2011 року на суму 356 грн.;

- за вересень 2011 року на суму 175 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 335 грн.;

- за грудень 2011 року на суму 54830 грн.;

- за січень 2012 року на суму 62370 грн.;

- за лютий 2012 року на суму 67736 грн.;

- за березень 2012 року на суму 56582 грн.;

- за квітень 2012 року на суму 20590 грн.;

- за травень 2012 року на суму 5642 грн.;

- за червень 2012 року на суму 10341 грн.;

- за серпень 2012 року на суму 5564 грн.;

- за жовтень 2012 року на суму 150 грн., внаслідок чого відповідач 16.04.14 р прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000912201 про збільшення позивачу податку на додану вартість за основним платежем у сумі 288224 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 144112 грн.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженими податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

В судовому засіданні представником позивача було доведено про наявність на підприємстві оригіналів усіх податкових накладних від постачальників, що підтверджують суму податкового кредиту у відповідності до пункту 196.6 ПК України, оформлені належним чином відповідно із пунктом 201.1 ПК України і були складені належно зареєстрованим платником ПДВ, у відповідності до пункту 201.8 ПК України.

Точка зору відповідача щодо завищення позивачем показника в рядку 10.1 Декларацій придбання з ПДВ для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою на суму 257486 грн. є помилковою, оскільки статтею 199 ПК України визначено, що пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту відбувається, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги одночасно використовуються в оподаткованих операціях, а частково - ні, але субвенція державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, що затверджувалась або погоджувалась відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування не може вважатись постачанням товарів/послуг. Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював тільки оподатковані операції, а тому правила цієї статті на підприємство останнього не розповсюджується.

Таким чином, позивач мав усі законодавчо встановлені передумови для формування податкового кредиту.

Щодо висновку про порушення пункту 127.1 статті127, підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України, абзац 5 пункту 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 р. № 185-V, зі змінами та доповненнями, стосовно несвоєчасно сплаченої суми авансового платежу на дивіденди в сумі 1484927 грн., внаслідок чого відповідач 16.04.14 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000892201 про збільшення позивачу податку на прибуток за основним платежем 0 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371231,75 грн.

На підтвердження правомірності прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на вимоги наказу ДПА України від 01.07.02 р. № 301 "Про затвердження Порядку заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету" (не чинний на підставі наказу Міністерства фінансів від 07.07.12 р. № 817), наказу Міністерства фінансів України від 07.07.12 р. № 817 "Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету" (не чинний на підставі наказу Міністерства фінансів від 08.10.13 р. № 864 р.) в частині обліку авансових платежів по особовому рахунку платника податку за кодом сплати - 125.

Представник позивача пояснив, що листом від 31.07.12 р. № 03/1643 товариство повідомило СДПІ ВПП у м. Миколаєві про з виникнення у нього переплати в сумі 1495762 грн. Враховуючи положення підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17, підпункту 21.1.4 пункту 21.1 статті 21, пункту 43.4 статті 43, підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України позивач сплатив авансовий внесок в сумі 1484927 грн. при здійсненні виплати/нарахуванні частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році.

30.08.12 р. СДПІ ВПП у м. Миколаєві відповіла позивача листом № 1371/10/26-039 яким фактично визнала суму 1484927 грн. авансовим внеском який не може бути зарахований з податку на прибуток.

Згідно підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України передбачено, що авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Представником позивача у судових засіданнях було доведено про виконаня усіх умов щодо оплати авансового внеску до виплати дивідендів, яка підтверджується декларацією за I півріччя 2012 року, а фактично частина прибутку була оплачена у грудні 2012 року.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Таким чином, позивач виконав вимоги податкового законодавства щодо розрахунку і оплати авансового внеску по податку на прибуток, а тому у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати пункт 127.1 статті 127 ПК України та нараховувати штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 371243 грн.

З урахуванням вищевказаного суд вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими що суперечать вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.14 р. № 00009022, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва головного управління міндоходів у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.14 р. № 000012201, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва головного управління міндоходів у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.14 р. № 0000892201, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва головного управління міндоходів у Миколаївській області.

Судові витрати в сумі 487,2 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 30083966).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

22 вересня 2014 року