Рішення

від 03.02.2015 по справі 911/5169/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 911/5169/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.М",

03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 4

03115, м. Київ, вул. Генерала Вітрука, 13/2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект",

08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Петровське, вул. Молодіжна, 5

про стягнення 184 052,83 грн.

за участю представників:

позивача - Омаркадієва Е.Б. (довіреність від 17.04.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.М" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" (далі - відповідач) про стягнення 184 052,83 грн., з яких: 153 647,78 грн. основного боргу, 13 668,81 грн. 3 % річних та 16 736,24 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28076/14 від 15.12.2014) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28272/14 від 16.12.2014) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2014 розгляд справи відкладено на 13.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 387/15 від 12.01.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 546/15 від 13.01.2015) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2015 розгляд справи відкладено на 27.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1815/15 від 27.01.2015) відповідачем подано заперечення проти позову, відповідно до яких позов заперечено повністю.

У судовому засіданні 27.01.2015 представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку розгляду спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 27.01.2015 оголошено перерву до 03.02.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2277/15 від 02.02.2015) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 03.02.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.02.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.М" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" (далі - покупець) укладено договір поставки від 22.11.2010 № 22/11/10 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується постачати покупцю товар (передати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, предметом поставки є Труба ДУ в асортименті, згідно з додатками до договору поставки, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.2. Договору, постачання здійснюється на умовах доставки товару продавцем на об'єкт будівництва - Жулянський шляхопровід м. Київ. Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії, що оформлюється актом прийому-передачі товару від продавця покупцю, підписаного уповноваженими особами на об'єкті.

Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються в безготівковому порядку протягом 10 днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару (пункт 4.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 (пункт 7.1. Договору).

Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 183 647,77 грн., що підтверджується наданою в матеріали справи видатковою накладною від 01.12.2010 № РН-0000006, що підписана уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач, на підставі довіреності від 01.12.2010 № 136521, вказаний товар отримав. Копії видаткової накладної та довіреності додані до матеріалів справи, а їх оригінали оглянуті судом у судовому засіданні (протокол судового засідання від 13.01.2015).

Підписи уповноважених представників сторін на видатковій накладній скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, факту вчинення господарської операції з поставки товару.

До матеріалів справи позивачем також додано копію рахунку-фактури від 01.12.2010 № СФ-0000006, що виставлений позивачем відповідачу для оплати товару за спірною видатковою накладною.

На підтвердження позовних вимог, позивачем також надано в матеріали справи копію податкової накладної, що складена ним на господарську операцію з поставки товару за спірною видатковою накладною.

Податкова накладна, що надана позивачем, складена у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюється податкова накладна, що складена позивачем, як доказ того, що позивачем відображена господарська операція за спірною видатковою накладною у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, позивачем до матеріалів справи надано довідку від 28.01.2015 № 60-4-13/18 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь період спірних правовідносин між сторонами, відповідно до якої судом встановлено наявність часткових оплат за Договором у розмірі 30 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем позов заперечено повністю, з огляду на таке.

Відповідачем стверджується, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог, оформлена неналежним чином, а саме: в довіреності не зазначено найменування товару, що повинен отримати покупець.

З огляду на такі твердження відповідача, судом враховано, що порядок оформлення довіреностей визначено в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99 (далі - Інструкція) та була чинною на момент видачі спірної довіреності.

Відповідно до абзацу 3 пункту 6. Інструкції, при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Пунктом 7. Інструкції встановлено, що забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Відтак, саме відповідачем порушено вимоги Інструкції та видано довіреність без зазначення назви і кількості цінностей, для одержання яких видана дана довіреність.

Крім того, у судовому засіданні відповідач зазначив, що вказана довіреність була анульована, і тому, не може бути достатнім доказом отримання товару відповідачем.

Відповідно до пункту 9. Інструкції, при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності.

Проте, оригінал довіреності на отримання матеріальних цінностей від 01.12.2010 № 136521, що виписана відповідачем на Опанасенка В.В. зберігається у позивача - постачальника і наданий суду для огляду у судовому засіданні, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про анулювання спірної довіреності.

Одночасно, судом враховано, що спірною довіреністю уповноважено на отримання товарно-матеріальних цінностей Опанасенка В.В., який відповідно до відомостей, що містяться у Спеціальному витязі, що здійснений за запитом суду, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є керівником відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 62 Закону України «Про господарські товариства», директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Беручи до уваги те, що у довіреності від 01.12.2010 № 136521 дійсно відсутні реквізити - назва і кількість товару, судом також враховано, що анулювання довіреності є обов'язком підприємства, що її видало, що не дотримане відповідачем, а також судом взято до уваги, що спірну довіреність видано на особу, щодо якої її не було потреби видавати, а підпис саме цієї особи - керівника підприємства, на видатковій накладній, якою оформлено передачу спірного товару від позивача відповідачеві, відповідачем не спростовується.

Крім того, судом враховано, що підпис особи, яка отримувала товар від імені відповідача за спірною видатковою накладною, скріплено відбитком печатки відповідача, що не спростоване відповідачем і про втрату даної печатки відповідачем не заявлено.

Відтак, твердження відповідача про неналежне оформлення довіреності не сприймаються судом як доказ неотримання товару відповідачем або отримання товару неуповноваженою особою відповідача.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються в безготівковому порядку протягом 10 днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару.

Відповідач також заперечує позов відсутністю акту прийому-передачі товару, що підписаний між сторонами.

Суд не погоджується з тим, що вказане є підставою для несплати вартості спірного товару, з огляду на всі обставини справи в їх сукупності.

Зважаючи на зміст Договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Договором, що укладений між сторонами та чинним законодавством не визначено форму акту приймання-передачі товару для правовідносин з поставки товару, відтак, сторони є вільними у виборі форми вказаного акту.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До матеріалів справи додана видаткова накладна від 01.12.2010 № РН-0000006 на суму 183 647,77 грн., що підписана уповноваженими представниками та скріплена відбитками печаток обох сторін, оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», що затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відтак, оскільки між сторонами підписано видаткову накладну, що підтверджує факт здійснення поставки спірного товару і, з огляду на вказане вище, ця видаткова накладна відповідає вимогам законодавства, що ставляться до документів, які фіксують господарські операції з приймання-передачі товару, вона і являється актом приймання-передачі товару в розумінні Договору, а, отже, у відповідача виник обов'язок щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Вказане також підтверджується і умовами Договору між сторонами, де в пункті 3.2. сторони погодили, що акт приймання-передачі товару оформлюється в момент поставки товару.

Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується вищезазначеними судом доказами, матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором, встановлення строків для передачі позивачем відсутніх документів, що стосуються товару, або відмови відповідача від договору та повернення товару.

Факт отримання відповідачем товару за Договором і сприйняття відповідачем видаткової накладної як документу, що відповідає умовам домовленостей сторін і підтверджує поставку спірного товару, підтверджується також здійсненням відповідачем часткової оплати товару з призначення платежу - "за трубу згідно договору від 22.11.2010 № 22/11/10 ", яка здійснена відповідачем 09.11.2012.

Відтак, відповідач, здійсненням часткової оплати за товар, що отриманий за спірною видатковою накладною, підтвердив факт отримання товару та настання у нього обов'язку з його повної оплати, що підтверджується також умовами розрахунків, що визначені пунктом 4.2. Договору, які не передбачають ані здійснення попередньої оплати, ані розрахунку за товар частинами.

Отже, твердження відповідача про те, що він не отримував товар, а також про те, що у зв'язку з відсутністю складання документу, який мав би назву «акт прийому-передачі товару», у нього не наступив обов'язок з оплати товару, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначену вище видаткову накладну - у якості письмового доказу передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахувань відповідачем позивачу коштів за спірною видатковою накладною і, відповідно, наявності заборгованості.

Також, до матеріалів справи позивачем додано докази направлення відповідачу 19.07.2014 акту приймання-передачі товару, проте, не додано оригіналу вказаного акту, який зазначено ним у описі вкладення у цінний від 19.07.2014. Відповідачем отримання цього акту приймання-передачі заперечено.

Відтак, з урахуванням положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, сторонами не доведено підписання будь-якого іншого первинного документу на підтвердження факту поставки товару, ніж видаткова накладна від 01.12.2010 № РН-0000006.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Докази повної оплати товару за вищезазначеною видатковою накладною у матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 153 647,78 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 16 736,24 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 668,81 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат за період, що заявлений позивачем, та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 16 736,24 грн. 3 % річних та 13 668,81 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 153 647,78 грн. основного боргу, 16 736,24 грн. 3 % річних та 13 668,81 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3 681,06 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" (08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Петровське, вул. Молодіжна, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31127361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.М" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37313094) 153 647 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот сорок сім) грн. 78 коп. основної заборгованості, 16 736 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 24 коп. 3 % річних, 13 668 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 81 коп. інфляційних втрат та 3 681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 06 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 09.02.2015.

Суддя С.О. Саванчук