Рішення

від 10.02.2015 по справі 923/1819/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 р. Справа № 923/1819/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Профі Велдер Інжиніринг", м.Херсон

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро", м.Херсон

про стягнення 241 798 грн. 18 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Михайська В.М., представник за дорученням б/д; Швайко М.М., представник за довіреністю б/д.

від відповідача - Кучеровська Л.О., представник за дорученням від 02.01.2014р.

Приватне підприємство "Профі Велдер Інжиніринг" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ТОВ "Данон Дніпро" (відповідач) про стягнення 241 798 грн. 18 коп. на підставі договору підряду № 000008516 від 18.12.2013р. та ряду договорів на виконання робіт.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у сумі 77 276,05 грн., заперечує проти задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, оскільки умовами договорів встановлений інший відсоток за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме пеня.

В судовому засіданні 27.01.2015 року оголошувалась перерва до 10.02.2014 р. до 9-30 год., після чого розгляд справи було продовжено.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд -

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством "Профі Велдер Інжиніринг" (позивач, виконавець, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" (відповідач, замовник) укладено договір підряду №000008516 від 18.12.2013 р. та договори на виконання робіт: №000011835 від 03.06.2014 р., №000012056 від 03.06.2014 р., №000012058 від 04.06.2014 р., №000011990 від 13.06.2014 р., №000011935 від 13.06.2014 р., №000012107 від 25.06.2014 р., №000012480 від 22.07.2014 р. (далі - договори), за умовами яких виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи, передбачені умовами договору, а замовник - прийняти та оплатити їх вартість.

Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою. Протягом дії Договорів в них не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначені Договори суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами підряду, правовідносини, які витікають із них, регулюються параграфом 3 глави 61 ЦК України.

Вищевказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивачем договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, також судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу, тобто відповідачем виконані роботи оплачено в повному обсязі, але невчасно, що й спричинило звернення позивача до суду.

Умовами договорів передбачено, що замовник повинен розрахуватись за виконані роботи не пізніше 5-го дня місяця, наступного за місяцем, на який припадає 30-й день з моменту підписання повноважними представниками обох сторін актів приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 113852,26 грн. пені.

Згідно умов п.6.4. договору підряду №000008516 від 18.12.2013 р. за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник зобов'язаний виплатити підряднику пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої вартості робіт за кожний день прострочки.

Згідно умов п.5.7. договорів на виконання робіт: №000011835 від 03.06.2014 р., №000012056 від 03.06.2014 р., №000012058 від 04.06.2014 р., №000011990 від 13.06.2014 р., №000011935 від 13.06.2014 р., №000012107 від 25.06.2014 р., №000012480 від 22.07.2014 р. за перевищення передбачених строків оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочки.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 112493,79 грн., оскільки позивач припустився помилки при обрахуванні пені за актом №16 від 25.06.2014 р. (вірним буде нарахування пені за період з 06.08.2014 р. по 04.12.2014 р.), а також невірно зазначено період обрахування пені за актом №9 від 25.07.2014 р. (вірним буде нарахування пені за період з 06.09.2014 р. по 04.12.2014 р.).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13418,54 грн. три відсотки річних та 114527,38 грн. інфляційних.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних і зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення річних підлягають задоволенню частково в сумі 13252,13 грн. , позовні вимоги щодо стягнення інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 114527,38 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що підставою несвоєчасної оплати робіт за актами є перемовини щодо з'ясування обсягу виконаних робіт та їх оплати, а також посилання на несвоєчасне отримання актів від позивача, оскільки статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу , виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон Дніпро» (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 37, п/р 26002200402006 в ПАТ «СІТІБАНК» м.Київ, МФО 300584, код ЄДРПОУ 31489175) на користь Приватного підприємства «Профі Велдер Інжиніринг» (73000, м.Херсон, Новомиколаївське шосе, 7А, а/я 187, р/р 26006500049604 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, код ЄДРПОУ 38044484) 112493,79 грн. пені, 114527,38 грн. інфляційних витрат, 13252,13 грн. відсотків річних та 4805,47 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.02.2015 р.

Суддя В.В.Литвинова