Постанова

від 10.02.2015 по справі 910/20727/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 910/20727/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників

від позивача - Мишастий А.О.

від відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 (суддя Ломака В.С. )

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша гарантія-база відпочинку «Прибій»

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша гарантія-база відпочинку «Прибій» про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2014 по справі № 910/20727/14 позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 19.11.2014 у справі № 910/20727/14 змінити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання на вказану дату з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду спору був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

30.07.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання електричної енергії № Кю-1379.

Відповідно до умов договору ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» зобов'язалось постачати електроенергію на об'єкти споживача (ТОВ «Наша гарантія - база відпочинку «Прибій»), а споживач зобов'язався дотримуватися умов договору, Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (зі змінами та доповненнями (далі ПКЕЕ)) та сплачувати за спожиту електричну енергію.

При обстеженні засобу обліку, установленого на об'єкті відповідача - база відпочинку «Прибій», яка знаходиться за адресою: с. Сичавка, Комінтернівський р-н., Одеської обл., уповноваженими представниками ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» було виявлено факти порушення ПКЕЕ, а саме: «установка перемичок на фазах «А», «В», «С» шунтуючі вторинні струмові ланцюги та клемах випробувального клемного блоку. При частковому демонтажі, не порушуючи пломби РЕМ, є вільний доступ до клемної випробувальної колодки», що зафіксовано в Акті про порушення Правил користування електричною енергією № 017541 від 03.07.2012.

Вказаний акт був підписаний представниками позивача, проте директор відповідача від підписання акту відмовився, про що був зроблений відповідний запис.

В подальшому, комісія з розгляду актів «Про порушення Правил користування електричною енергією» в присутності директора ТОВ «Наша гарантія - база відпочинку «Прибій» 05.07.2012 розглянула акт № 017541 від 03.07.2012 та провела розрахунок відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006

Відповідно до даного розрахунку, відповідач зобов'язаний був сплатити грошові кошти в сумі 301 411,18 грн.

Згідно із протоколом № 8 від 05.07.2012 директор ТОВ «Наша гарантія - база відпочинку «Прибій» з нарахованою сумою не погодився, про що відображено в даному протоколі, а згодом, 12.07.2012 відповідачем та адресу позивача був надісланий лист про незгоду з актами.

В свою чергу, позивач 23.08.2012 протоколом № 49 комісії з розгляду актів «Про порушення Правил користування електричною енергією» розглянув лист відповідача про незгоду з актом порушення ПКЕЕ, прийняв рішення про перерахування не облікованої електричної енергії по акту № 017541 від 03.07.2012, виходячи з дозволеної потужності 180 кВт, із застосуванням коефіцієнту використання електрообладнання рівним 0,75.

За таких обставин, обсяг недорахованої електричної енергії склав 53 657,06 кВт, вартість якої становить 64 388,48 грн.

18.09.2012 позивач склав рахунок-фактуру № 1379/А по акту порушення ПКЕЕ № 017541 від 03.07.2012 на суму 64 388, 47 грн. з визначеними ним строком оплати - 18.10.2012.

27.06.2013 сторони уклали Угоду про порядок погашення заборгованості № 68-13, відповідно до умов якої ТОВ «Наша гарантія - база відпочинку «Прибій» визнало перед ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» свої боргові зобов'язання на загальну суму 64 388,48 грн. та зобов'язалось розрахуватися в термін до 20.12.2013 відповідно до коефіцієнту погашення заборгованості.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідач порушив умови договору, сплативши кошти частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 32 388,48 грн., а тому просив стягнути з відповідача пеню за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 у розмірі 4 815,22 грн., 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 в розмірі 1 323,05 грн., пеню за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2 130,38 грн., 3% річних за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 588,31 грн., інфляційні втрати за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 3 637,23 грн.( з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25042/13 було вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша гарантія - база відпочинку «Прибій» на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» 32 388, 48 грн. суму основного боргу та 1 720, 50 грн. судового збору.

Наведені вище обставини встановлені під час розгляду справи № 910/25042/13 та прийнятті до вказаного судового рішення і відповідно до приписів ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення під час розгляду даного спору і не підлягають повторному доказуванню.

Стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25042/13 сума боргу була сплачена відповідачем 30.05.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

Як зазначалося вище, з урахуванням того, що відповідачем не було належним чином виконані умови угоди про порядок погашення заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 у розмірі 4 815,22 грн., 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 в розмірі 1 323,05 грн., пеню за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2 130,38 грн., 3% річних за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 588,31 грн., інфляційні втрати за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 3 637,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами положень пункту 6.41. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі ПКЕЕ), у разі виявлення під час контрольного або технічної перевірки уповноваженими представниками постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію порушень цих правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатом перевірки дотримання позивачем правил користування електричною енергією 03.07.2012 уповноваженими представниками ПАТ «Одесаобленерго» виявлено на об'єкті позивача порушення правил користування електричною енергією, а саме «встановлення перемичок на фазах «А», «В», «С» шунтуючих вторинний струмовий ланцюг на клемах випробувального клемного блоку. При частковому демонтажі, не порушуючи пломби РЕМ, наявний вільний доступ до клемної випробувальної колодки», що є порушенням п. 3.19 та п. 6.40. Правил користування електричною енергією. За наслідками виявленого складено Акт про порушення № 017541 від 03.07.2012

Порушення п. 3.19 Правил користування електричної енергії полягало в тому, що споживач без погодження з постачальником електричної енергії здійснив порушення схеми обліку електричної енергії, зокрема допустив шунтування вторинних струмових ланцюгів на клемах випробувального клемного блоку.

З огляду на положення пункту 6.40 Правил користування електричною енергією слідує, що у разі виявлення представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених в місцях, указаних в акті про опломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно - господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Частиною 1 ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

За приписами ч. 2 ст. 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Згідно із ч. 2 ст. 237 ГК України, порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

За приписами положень п. 6.42. Правил, протокол № 8 від 18.09.2012, розрахунок об'єму та вартості недорахованої електричної енергії з доданим до нього рахунком на суму 64 388,48 грн. та рахунок було вручено відповідачу, про що свідчить докази такого вручення - власноручний підпис директора Ружицького О.В.

Звертаючись із позовом до суду, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню за порушення строків сплати вартості недорахованої електричної енергії, позивач посилається на приписи п. 4.2.1. договору.

Пунктом 4.2.1. укладеного між сторонами договору було передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0, 5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Проте, варто відзначити, що нарахування позивачем пені на суму вартості недорахованої електричної енергії за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 у розмірі 4 815,22 грн., є неправомірним, оскільки він таким чином фактично нараховує неустойку на оперативно-господарську санкцію.

Заперечення апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що вартість недорахованої електричної енергії не є оперативно-господарською санкцією, а є грошовим зобов`язанням, оскільки відповідач зобов`язаний відповідно до вимог п.6.42 ПКЕЕ та умов договору, сплатити останню як вартість спожитої, але не облікованої електричної енергії, не приймається колегією суддів, зважаючи на наступне.

Статтею 235 Господарського кодексу України, визначено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Отже, рішення постачальника електричної енергії є оперативно-господарською санкцією

Як було встановлено під час розгляду справи № 910/25042/13, відповідач отримавши рішення постачальника електричної енергії про застосування методики та визначення обсягу та вартості недорахованої електричної енергії в розмірі 64 388, 48 грн. до суду про скасування рішення постачальника електричної енергії не звертався, прийняте комісією рішення не оскаржувало, вказані дії можуть свідчити тільки про згоду з прийнятим рішенням, адже і в протоколі споживач також не висловив жодних заперечень чи зауважень з приводу прийнятого комісією рішення, а навпроти 27.06.2013 між сторонами укладено угоду про порядок погашення заборгованості № 68-13.

Згідно із Висновками Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України за 2010-2011 за змістом статей 235, 236 ГК, а також Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недорахованої спожитої електричної енергії є оперативно-господарською санкцією, у разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона відповідно до ч. 2 ст. 237 ГК може звернутися до суду з вимогою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі № 3-30гс10; постанова Верховного Суду України від 4.04.2011 у справі N 3-21гс11; постанова Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі N 3-37гс11.

Як наголосив на тому Вищий господарський суд України у постанові від 15.03.2012 у справі № 5023/6580/11, на суму оперативно-господарської санкції, визначеної рішенням постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії неможливо нарахувати неустойку, яка нараховується на суму заборгованості, а не на суму санкції.

З аналогічних підстав не підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 в розмірі 1 323,05 грн., оскільки чинним законодавством не передбачено можливості нарахування відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України, на оперативно-господарські санкції.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з 3% річних за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 588,31 грн., інфляційних втрат за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 3 637,23 грн., варто відзначити наступне.

Разом з укладенням сторонами 27.06.2013 Угоди про порядок погашення заборгованості № 68-13, фактично за домовленістю сторін відбулась зміна зобов'язань зі сплати оперативно-господарської санкції на зобов'язання зі сплати платежів за такою Угодою.

При цьому, пунктом 2.4. Угоди сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання графіку погашення боргових зобов'язань, зазначеного у п. 1.2. Угоди, в тому числі прострочення внесення хоча б одного платежу за графіком більш ніж на 10 днів, кредитор має право в односторонньому порядку без додаткового повідомлення боржника відмовитись від зазначеної в п. 1.2. Угоди про порядок погашення заборгованості реструктуризації та звернутись до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про примусове стягнення всієї суми вказаних зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням порушення відповідачем взятих на себе за Угодою грошових зобов'язань, позивач має право нарахувати відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 32 388, 48 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 588,31 грн. та інфляційні втрати за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 3 637,23 грн., здійснений позивачем та який відповідачем не оспорюється, колегія суддів знаходить його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що ж стосується нарахування позивачем пені за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2 130,38 грн., то варто звернути увагу на те, що приписами укладеної між сторонами Угоди не передбачено відповідальності відповідача за порушення відповідних зобов'язань у формі сплати пені, а положення договору постачання електричної енергії № Кю-1379 на дані відносини не поширюються.

Відповідно до ст.231 ГК України, законом може бути визначено розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань. Якщо законом розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/20727/14- без змін.

Матеріали справи № 910/20727/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов