Постанова

від 16.06.2015 по справі 910/20727/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 910/20727/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі№ 910/20727/14 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Наша гарантія - база відпочинку "Прибій" простягнення коштів за участю представників: позивачаОляш О.Ю., дов. від 02.02.2015 відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

29.09.2014 Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша гарантія - база відпочинку "Прибій" 6355,92 грн., в тому числі 2130,38 грн. пені, 588,31 грн. 3% річних, 3637,23 грн. інфляційних втрат, нарахованих на стягнутий за судовим рішенням борг за сумою, визначеною рішенням позивача щодо розрахунку не облікованої електричної енергії на об'єкті відповідача за складеним актом, за період прострочення оплати з 21.10.2013 по 29.05.2014. Позивач посилався на умови укладеного сторонами спору договору про постачання електричної енергії, угоди про порядок погашення заборгованості, рішення господарського суду про стягнення обумовленої угодою суми, приписи статей 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Заявою від 30.10.2014 (а.с.70) позовні вимоги збільшено; за змістом заяви позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 в сумі 4815,22 грн., 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 у розмірі 1323,05 грн., пеню за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2130,38 грн., 3% річних за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 588,31 грн., індекс інфляції за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 3637,23 грн.

Відповідач не виклав свою позицію щодо позовних вимог, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 (суддя Ломака В.С.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 588,31 грн. річних, 3637,23 грн. інфляційних втрат, а також 617,89 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення та постанову в даній справі, виклавши резолютивну частину рішення в редакції, за якою позовні вимоги позивача задовольнити повністю. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: внаслідок невірного застосування пунктів 1.2, 6.40-6.43 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, статей 1, 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" суд дійшов невідповідних висновків щодо правової природи вартості недоврахованої електричної енергії, безпідставно не застосувавши до грошового зобов'язання положення статей 549 та 625 Цивільного кодексу України; помилково ототожнив рішення про донарахування споживачу вартості недоврахованої електричної енергії відповідно до вимог Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (затверджена постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрована в Мінюсті 04.07.2006 за № 782/12656), як оперативно-господарської санкції за змістом статей 235 та 236 Господарського кодексу України, з визначеною на підставі рішення вартістю спожитої електричної енергії, як грошового зобов'язання з оплати одержаного товару.

Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.07.2008 між позивачем та відповідачем укладений договір постачання електричної енергії № Кю-1379, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електроенергію на об'єкти відповідача (ТОВ В«Наша гарантія - база відпочинку В«ПрибійВ» ), а відповідач зобов'язався дотримуватися умов договору, Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (зі змінами та доповненнями (далі ПКЕЕ)) та сплачувати за спожиту електричну енергію.

Пунктом 4.2.1. укладеного сторонами договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком В«Порядок розрахунківВ» , споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

При обстеженні засобу обліку, встановленого на об'єкті відповідача - база відпочинку В«ПрибійВ» за адресою: с. Сичавка, Комінтернівський р-н. Одеської обл., уповноваженими представниками позивача виявлено факти порушення ПКЕЕ, а саме: В«установка перемичок на фазах В«АВ» , В«ВВ» , В«СВ» шунтуючі вторинні струмові ланцюги та клемах випробувального клемного блоку. При частковому демонтажі, не порушуючи пломби РЕМ, є вільний доступ до клемної випробувальної колодкиВ» , що зафіксовано в Акті про порушення Правил користування електричною енергією № 017541 від 03.07.2012; вказаний акт підписаний представниками позивача, директор відповідача від підписання акту відмовився, про що зроблений відповідний запис.

Комісія з розгляду актів В«Про порушення Правил користування електричною енергієюВ» в присутності директора відповідача 05.07.2012 розглянула акт № 017541 від 03.07.2012 та провела розрахунок відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006 (надалі - Методика), за яким відповідач був зобов'язаний сплатити грошові кошти в сумі 301411,18 грн.

Згідно із протоколом № 8 від 05.07.2012 директор відповідача з нарахованою сумою не погодився, що відображено в протоколі, а 12.07.2012 відповідач на адресу позивача надіслав лист про незгоду з актами.

В свою чергу, позивач 23.08.2012 протоколом № 49 комісії з розгляду актів В«Про порушення Правил користування електричною енергієюВ» розглянув лист відповідача про незгоду з актом порушення ПКЕЕ, прийняв рішення про перерахування не облікованої електричної енергії за актом № 017541 від 03.07.2012, виходячи з дозволеної потужності 180 кВт, із застосуванням коефіцієнту використання електрообладнання рівним 0,75, визначивши, що обсяг недоврахованої електричної енергії склав 53657,06 кВт, а її вартість становить 64388,48 грн.

18.09.2012 позивач склав рахунок-фактуру № 1379/А за актом порушення ПКЕЕ № 017541 від 03.07.2012 на суму 64388,47 грн. з визначеним строком оплати - 18.10.2012.

27.06.2013 сторони уклали Угоду про порядок погашення заборгованості № 68-13, відповідно до умов якої відповідач визнав перед позивачем свої боргові зобов'язання на загальну суму 64388,48 грн. та зобов'язався розрахуватися до 20.12.2013 відповідно до коефіцієнту погашення заборгованості. Пунктом 2.4. Угоди сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання графіку погашення боргових зобов'язань, зазначеного у пункті 1.2. Угоди, в тому числі прострочення внесення хоча б одного платежу за графіком більш ніж на 10 днів, кредитор має право в односторонньому порядку без додаткового повідомлення боржника відмовитись від зазначеної в пункті 1.2. Угоди про порядок погашення заборгованості реструктуризації та звернутись до господарського суду з позовною заявою про примусове стягнення всієї суми вказаних зобов'язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25042/13 з відповідача стягнуто на користь позивача 32388,48 грн. заборгованості, що утворилась через порушення відповідачем умов укладеної угоди; при цьому наведені вище обставини встановлені під час розгляду справи № 910/25042/13 вказаним судовим рішенням і відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даного спору.

Стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25042/13 сума боргу сплачена відповідачем 30.05.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору з нього підлягають стягненню нараховані на заборгованість в розмірі 32388,48 грн. пеня за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 у розмірі 4815,22 грн., 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 в розмірі 1323,05 грн., пеня за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2130,38 грн., 3% річних за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 588,31 грн., інфляційні втрати за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 3637,23 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеним та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 588,31 грн., інфляційні втрати за період з 21.10.2013 по 29.05.2014 у розмірі 3637,23 грн., вказавши, що з укладенням угоди про порядок погашення заборгованості фактично за домовленістю сторін відбулась зміна зобов'язань зі сплати оперативно-господарської санкції на зобов'язання зі сплати платежів за угодою, в зв'язку з чим у відповідача виникло належне до сплати грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України із застосуванням передбачених зазначеною нормою наслідків порушення грошового зобов'язання.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, господарські суди вказали, що: приписами укладеної сторонами угоди про порядок погашення заборгованості № 68-13 не передбачено відповідальності відповідача за порушення відповідних зобов'язань у формі сплати пені, а положення договору постачання електричної енергії на дані відносини не поширюються; нараховані за рішенням позивача 32388,48 грн. вартості недоврахованої електричної енергії є оперативно-господарською санкцією, на яку за чинним законодавством не може поширюватися дія статей 549 та 625 Цивільного кодексу України за період до укладення сторонами угоди про порядок погашення заборгованості № 68-13.

Судова колегія зазначає, що за приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, відтак, судами попередніх інстанцій вірно взято до уваги обставини справи, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25042/13, щодо невиконання відповідачем обов'язку сплатити 32388,48 грн. вартості недоврахованої електричної енергії, визначеної до сплати за рішенням позивача з огляду на порушення відповідачем вимог Правил користування електричною енергією.

Разом з тим, за змістом статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові санкції, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

За визначенням, що міститься у статті 235 Господарського кодексу України, оперативно-господарські санкції - це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку; до оперативно-господарських санкцій належать, зокрема, одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного іншою стороною, зміна порядку оплати продукції тощо , адже перелік, визначений статтею 236 Господарського кодексу України не є вичерпним і сторони можуть передбачати в договорі також інші оперативно-господарські санкції. Зазначеним положенням Господарського кодексу України відповідають також приписи статі 611 Цивільного кодексу України, за якими у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, зміна умов зобов'язання.

Таким чином, за своїм змістом оперативно-господарські санкції є заходами, що припиняють, змінюють попередні зобов'язання (умови їх виконання та визначення) чи є підставами для виникнення нових зобов'язань сторін; зміст зобов'язання, яке змінилося чи виникло в зв'язку зі застосуванням оперативно-господарської санкції суду слід встановити суду, виходячи з правової природи цього зобов'язання.

Як зазначено самими господарськими судами у рішенні та постанові в даній справі, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25042/13 встановлено, що відповідач - ТОВ В«Наша гарантія - база відпочинку В«ПрибійВ» допустив господарське правопорушення, що зафіксовано в акті про порушення Правил користування електричною енергією; в зв'язку з допущеним господарським правопорушенням позивач застосував до відповідача оперативно-господарську санкцію, визначивши обсяг недоврахованої електроенергії не за даними розрахункових засобів обліку споживання електричної енергії, а у відповідності до В«Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергієюВ» , затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562.

Згідно зі пунктом 1.2. ПКЕЕ недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Натомість зазначені вище правові норми господарські суди не врахували, помилково ототожнили вжиту позивачем оперативно-господарську санкцію у вигляді зміни способу визначення обсягу електричної енергії для відповідача з самим зобов'язанням відповідача з її оплати, не з'ясували дійсну правову природу суми заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25042/13, в зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про невідповідність визначеної за рішенням позивача суми коштів правовій природі грошового зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, не перевірили наданий позивачем розрахунок в частині додержання ним положень договору та приписів чинного законодавства.

Відмовляючи у стягненні пені за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 у розмірі 4815,22 грн., суди не перевірили, за порушення яких саме строків - визначених договором про постачання електричної енергії чи визначених Угодою про порядок погашення заборгованості - застосовано пеню, вказавши в судових рішеннях про наслідки невиконання відповідачем Угоди про порядок погашення заборгованості, стан виконання цієї Угоди не з'ясували; відтак, їх висновки, що на відповідні правовідносини положення договору постачання електричної енергії не поширюються, також є передчасними.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу в частині позовних вимог про стягнення пені за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 в сумі 4815,22 грн., 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 у розмірі 1323,05 грн., пені за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2130,38 грн. не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, у зв'язку з чим їх висновки у даній частині не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та нез'ясування обставин, від яких залежить законність рішення є підставою для скасування рішення та постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. В решті рішення та постанову слід залишити без змін.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктами 1 та 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/20727/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 в сумі 4815,22 грн., 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 у розмірі 1323,05 грн., пені за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2130,38 грн.

Справу в частині позовних вимог про стягнення пені за період з 19.10.2012 по 19.04.2013 в сумі 4815,22 грн., 3% річних за період з 19.10.2012 по 26.06.2013 у розмірі 1323,05 грн., пені за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 у розмірі 2130,38 грн. направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

О. Глос