Постанова

від 12.02.2015 по справі 914/3441/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 914/3441/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 22.12.2015р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2014р.

у справі № 914/3441/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача міського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" м.Радехів, Львівська обл.

про стягнення 116 784,26 грн.,

за участю представників сторін:

- від позивача - Демчук О.В.,

- від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2014р. у справі №914/3441/14 (суддя Юркевич М.В.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), стягнуто з міського комунального підприємства (надалі - МКП) "Радехівтеплоенерго" на користь позивача 5071,03 грн. 3% річних, 42111,33 грн. штрафу, 25355,14 грн. пені, 2135,43 грн. інфляційних втрат та 2335,69 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 42111,33 грн. штрафу відмовлено.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені обґрунтовані і підтверджуються матеріалами справи. Разом з тим, суд скористався своїм правом, передбаченим п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України та зменшив розмір штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем основного зобов'язання на 50%, відмовивши таким чином в стягненні 42111,33 грн.

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно дослідив істотні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим рішення в частині відмови у стягненні 42111,33 грн. штрафу просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задоволити повністю. Скаржник зазначив, зокрема, що суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача та його важкий фінансовий стан, а відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не вважає винятковими обставинами, тому, відповідно, вони не можуть бути підставою для зменшення штрафу в розумінні ст.233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Відповідач вимог ухвали суду від 16.01.2015р. не виконав та не подав відзиву на апеляційну скаргу та, крім того, не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду від 16.01.2015р. (а.с. 73 ). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, відповідно до ст.75 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без представника відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.09.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та МКП «Радехівтеплоенерго» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/784-БО-21 (надалі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (а.с. 14-19 ).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно пунктів 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом жовтня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 1705901,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 р. на суму 192720,83 грн., від 30.11.2012 р. на суму 555916,68 грн. та від 31.12.2012 р. на суму 957264,18 грн. (а.с. 20-22 ).

В якості оплати поставленого природного газу відповідач перерахував на рахунок позивача у період з 05.11.2012р. по 25.02.2013р. грошові кошти в сумі 1705901,69 грн., що підтверджується відомостями позивача про операції з відповідачем та сальдовою відомістю (а.с. 23, 24 ).

У зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань з боку МКП «Радехівтеплоенерго» (сплата коштів за поставлений природний газ із порушенням договірних строків), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 5071,03 грн. 3% річних, 25355,14 грн. пені, 84222,66 грн. 7% штрафу та 2135,43 грн. інфляційних втрат.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, відповідач своїх обов'язків за договором належним чином не виконував та здійснював оплату за поставлений газ із порушенням договірних строків. Факт прострочки відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань за договором №12/784-БО-21 від 01.09.2012р. на купівлю-продаж природного газу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Так, згідно акту прийому-передачі природного газу від 31.10.2012р. прострочення оплати становило 10 днів, згідно акту від 30.11.2012р. - 74 дні, згідно акту від 31.12.2012р. - 43 дні.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору визначено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

В позовній заяві ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надало розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с. 10-12) за періоди з 14.11.2012р. по 23.11.2013р. (по зобов'язаннях за жовтень 2012 року), з 14.12.2012р. по 25.02.2013р. (по зобов'язаннях за листопад 2012 року) та з 14.01.2013р. по 25.02.2013р. (по зобов'язаннях за грудень 2012 року).

Перевіривши правильність нарахувань вказаних сум, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано 5071,03 грн. 3% річних, 25355,14 грн. пені, 84222,66 грн. 7% штрафу та 2135,43 грн. інфляційних втрат, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. При цьому, суд першої інстанції вірно застосував п. 9.3. договору, який визначає збільшену позовну давність на звернення до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, а також правильно визначив, що відповідні нарахування обґрунтовано проводяться з 14-го числа місяця.

Водночас, пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір штрафу на 50%. При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій: 1) факт повного виконання основного зобов'язання станом на час розгляду даної справи; 2) майновий стан відповідача - важке фінансове становище (наявність кредиторської заборгованості в сумі 705,5 тис. грн. та дебіторської заборгованості в сумі 338,6 тис. грн.), що підтверджується фінансовими документами, наявними в матеріалах справи (а.с. 37-38 ) а також відповідними поясненнями відповідача (а.с. 35-36 ); 3) невчасна оплати за одержаний газ зумовлена невчасними розрахунками споживачами - бюджетними установами; 4) відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює надання послуг з теплопостачання споживачам, бюджетним установам. Особливо в зимовий період підприємство має значний ступінь зобов'язань перед своїми контрагентами, які в частині проведення розрахунків за отримані послуги мають борги перед відповідачем; 6) позивачем необґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за договором №12/784-БО-21 від 01.09.2012р.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%, що становить 42111,33 грн.

Стосовно доводів, наведених ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення штрафу, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та 83 ГПК України, судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано всі об'єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2014р. у справі №914/3441/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 14.02.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.