Постанова

від 01.04.2015 по справі 914/3441/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 914/3441/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В. розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постановугосподарського суду Львівської області від 04.11.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі№ 914/3441/14 за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доМіського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" простягнення 116784,26 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Ахметов Р.Р. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до міського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" про стягнення 116784,26 грн., з яких84222,66 грн. - штрафу, 5071,03 грн. - 3% річних, 2135,43 грн. - інфляційних втрат, 25355,14 грн. - пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №12/784-БО-21 від 01.09.2012 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі №914/3441/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з міського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5071,03 грн. 3% річних, 42111,33 грн. штрафу, 25355,14 грн. пені, 2135,43 грн. інфляційних втрат та 2335,69 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 42111,33 грн. штрафу відмовлено.

Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 42111,33 грн., обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 4 2 , 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду на що, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2012р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та МКП "Радехівтеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/784-БО-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

За невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Судами встановлено, що на виконання Договору № 12/784-БО-21 від 01.09.2012 протягом жовтня-грудня 2012 року позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1705901,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012, від 30.11.2012 та від 31.12.2012.

Відповідач розрахунок за фактично переданий газ здійснив з порушенням строків, визначених у пункті 6.1. Договору, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 7.2. Договору, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 25355,14 грн. та за порушення строків оплати понад 30 днів здійснено нарахування 7% штрафу у розмірі 84222,66 грн.; а також відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних в розмірі 5071,03 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2135,43 грн., які позивачем заявлено до стягнення з відповідача.

Встановивши факт неналежного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати, місцевим господарським судом, здійснено перевірку нарахування позивачем штрафних санкцій (пені, штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено з дотримання вимог законодавства, умов договору, тому з посиланням на приписи ст. ст. 612, 611, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, судом визнано позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, в частині стягнення 7% штрафу у розмірі 84222,66 грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України дійшов висновку щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює надання послуг з теплопостачання споживачам, бюджетним установам, які в частині проведення розрахунків за отримані послуги мають борги перед відповідачем, фінансовий стан відповідача є складним, термін прострочення є незначним, з огляду на це, зменшено штрафні санкції на 50% та стягнуто з відповідача 42111,33 грн. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення штрафу ще пеня, річні та інфляційні нарахування, та враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, заборгованість перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасного виконання своїх зобов'язань боржниками - бюджетними установами перед відповідачем, при цьому прострочення виконання зобов'язання є незначним, яке сталося не з вини відповідача, тому судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення неустойки, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2014 у справі №914/3441/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова