Ухвала

від 04.02.2015 по справі 813/2662/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р. Справа № 876/6510/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача Голоюх С.В.,

представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі № 813/2662/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Волинь" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Волинь" звернулося в суд з позовом, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16 грудня 2013 року №0003442210, №0003432210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не підтверджено факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «Авеста-Трейд», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Каманбуд», ПП «Перша технічна компанія», ТзОВ «Кіойл», оскільки, як вбачається з актів перевірок вказаних контрагентів, у них відсутні матеріально-технічні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідач вказує на помилки, допущені позивачем при оформленні первинної документації, а також на відсутність окремих видів документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримала їх.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Волинь" зареєстроване як юридична особа 14.08.2000 р. за №04051327Ю0070075, код ЄДРПОУ - 31120922. Позивач взятий на облік в органах Державної податкової служби з 14.08.2000 року, перебуває на обліку в Дрогобицькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.п.77.1 ст.77, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 09.10.2013 року №236 проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «АД «Волинь» (код ЄДРПОУ - 31120922) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 28.10.2013р. №174/22-10/31120922 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.3 абз. 5, п. 6 підрозділу 4 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 11231794грн.; п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1191170, 00 грн.

На підставі Акта перевірки від 28.10.2013 р. №174/22-10/31120922 Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року №0003442210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 760263 грн., в т.ч. 506841грн. за основним платежем та 253421 грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року №0003432210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11231794 грн..

Щодо висновків відповідача про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму амортизації тимчасової податкової різниці за чотири квартали 2012 року на суму 9256871грн. суд встановив таке.

Позивачем відображено у складі інших витрат амортизацію тимчасової податкової різниці та відображено її в деклараціях за відповідні звітні періоди, починаючи з II кварталу 2011 року і по IV квартал 2012 року. Загалом, по 2 318 957, 00 грн. в кожному кварталі.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 ПК України.

Згідно з п. 138.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Якщо відповідно до п. 138.4 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, то, інші витрати, згідно з п. 138.5 ПК України, визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, незалежно від визнання доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто без прив'язки до доходів.

Віднесення амортизації тимчасової податкової різниці до складу інших витрат, а не до собівартості випливає і з форми декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. №1213. Декларація з податку на прибуток складається з двох частин, а саме: доходів та витрат. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відображаються в рядку 04 декларації і складаються із витрат операційної діяльності й інших витрат.

Дані рядка 04 заповнюються на підставі наступних рядків: рядок 05 - витрати операційної діяльності, які відповідно до положень абзацу другого пункту 138.1 статті 138 ПК України визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2- 138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138 ПК України і включають собівартість придбаних товарів; рядок 06 - інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5. підпунктами 138.10.5-138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11,138.12 статті 138, пункту 140.1 статті 140, статті 141 ПК України,

Відповідно до рядка 06.4. до інших витрат відносять, зокрема ті, що містяться в Додатку ІВ. Саме в цьому додатку міститься рядок 06.4.27 АМ - амортизація тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011р.

З огляду на наведене, амортизацію тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів позивачем віднесено до рядка 06.4.27 АМ, додатку ІВ, який є складовою рядка 06.4 декларації та формує інші витрати підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Таким чином, якщо амортизація тимчасової податкової різниці не відноситься до собівартості придбаних товарів (робіт, послуг), то і не може бути прив'язки до доходів від таких операцій, адже відповідно до п. 138.4 ПК України, лише витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Інші витрати, згідно з п.138.5 ПК України, визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, незалежно від визнання доходів від реалізації товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013р., якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби від 06 серпня 2012 року №0000412301. Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта планової виїзної перевірки ТзОВ «АД «Волинь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 20.07.2012 №18/22-00/31120922. Податковим повідомленням-рішенням від 06 серпня 2012 року №0000412301 зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, на суму тимчасової податкової різниці за період, що перевірявся, з тих же підстав, що і в Акті перевірки від 28.10.2013р.

Таким чином, суд вважає, що віднесення позивачем амортизації тимчасової податкової різниці до складу інших витрат звичайної діяльності та зазначення такої у конкретно визначеному для цього формою податкової декларації рядку є правомірним, а відтак висновки податкового органу щодо завищення ТзОВ «АД «Волинь» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за чотири квартали 2012 року на суму 9256871грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Авеста-Трейд» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Авеста-Трейд» укладено договір поставки № 22/11 від 29.11.2011р. на придбання текстильної продукції, а саме рушників та доріжок на столи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії таких документів: договору поставки № 22/11 від 29.11.2011р., видаткових накладних № 113 від 17.04.2012р., №157 від 21.09.2012р., №158 від 21.09.2012р., №91 від 15.10.2012р., №92 від 15.10.2012 р. на загальну суму 259200,00 грн., довіреності на Шелеста В.І. від 29.11.2011 р. на отримання товару.

Оплата за отримані від ТзОВ «Авеста-Трейд» товари здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 868 від 16.05.2012р., №1932 від 19.10.2012р., №674 від 18.04.2012р., №1727 від 21.09.2012 р. на загальну суму 259 200,00 грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні №91 від 15.10.2012р., № 92 від 15.10.2012р., №157 від 21.09.2012р., №158 від 21.09.2012р., №135 від 16.05.2012р., №113 від 17.04.2012 р. на загальну суму 259 200,00 грн., складені ТзОВ «Авеста-Трейд», що не містять жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні №91 від 15.10.2012р., № 92 від 15.10.2012р., №157 від 21.09.2012р., №158 від 21.09.2012р., №135 від 16.05.2012р., №113 від 17.04.2012 р. на загальну суму 259200,00 грн., які отримані від ТзОВ «Авеста-Трейд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує висновок Акта перевірки про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 259200,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 43200,00 грн., відсутністю у позивача паспортів якості та сертифікатів відповідності на придбані товари, товарно-транспортних накладних на отримання товару, а також наявністю Акта перевірки ДПІ у Святошинському районі від 27.05.2013р., в якому вказано про наявність зібраної доказової бази по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110090000029 від 23.04.2013р.

Суд зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання ТТН не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання ТМЦ. Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Відповідно, до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" сертифікація в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Обов'язкова сертифікація встановлюється на продукцію що внесена до обов'язкового переліку (Наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 01.02.2005, № 28 "Про затвердження Переліку продукції, що обов'язковій сертифікації в Україні"). Суд встановив, що придбана позивачем в ТзОВ «Авеста-Трейд» продукція не входить до вказаного переліку, відтак не підлягає обов'язковій сертифікації.

Суд встановив, що текстильна продукція надходила позивачу через службу доставки - "Нова Пошта". Накладна на перевезення не зберігалась, оскільки вартість доставки оплачував продавець (згідно з умовами договору) і підприємство не потребувало підтвердження витрат на перевезення.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ «Авеста-Трейд» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Авеста-Трейд» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Авеста-Трейд»з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Авеста-Трейд».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «А-Знак» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «А-Знак» укладено Договір підряду 01-08/12-ВКБ від 01.08.2012р. з додатками на проведення фарбування фасаду будівлі комплексу, вирівнювання та заміну гірлянд і блоків живлення.

На підтвердження отримання робіт за вказаним договором позивач надав суду копії таких документів: договору підряду 01-08/12-ВКБ від 01.08.2012р., акта приймання-здачі виконаних робіт від 31.08.2012 р. (заміна та вирівнювання гірлянд та блоків живлення) на загальну суму 7273,74 грн., акта приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2012р. (фарбування фасаду) на загальну суму 36528,00 грн.; акта приймання передачі матеріалів від 29.08.2012р. на суму 8 288,40 грн.

Оплата за отримані від ТзОВ «А-Знак» роботи здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1697 на суму 36528,00 від 19.09.2012р. та № 1764 на суму 7273,74 від 26.09.2012р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні № 649 від 31.08.2012р. на суму 7272,74 грн. та № 612 від 31.08.2012 р. на суму 36528,00 грн., складені ТзОВ «А-Знак», що не містять жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні № 649 від 31.08.2012р. на суму 7272,74 грн. та № 612 від 31.08.2012р. на суму 36528,00 грн., складені ТзОВ «А-Знак», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 748,00 грн. (амортизаційні відрахування) та завищення податкового кредиту в розмірі 8 980,00 грн. (в. т. числі 1680 ,00 грн. сума заниження ПДВ по переданих матеріалах) по операціях з ТзОВ «А-Знак» наявністю акта перевірки, отриманого Дрогобицькою ОДПІ від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "А-Знак" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ" ТОВ "КРОКУС ЛТД" та ТОВ "МЕЛАНІЯ" за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р.

Вказаним актом перевірки встановлено, що податковий кредит ТОВ «А-Знак» сформований за серпень і вересень 2012 року за рахунок вказаних підприємств, перевірка яких, в свою чергу, не підтвердила формування такого кредиту, через неможливість проведення зустрічної звірки та відсутність деяких підприємств за фактичним місцем знаходження.

Відповідно до ст.73.5 ПК України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Проте, з аналізу вказаного акта випливає, що податковий орган під час проведення зустрічної звірки не досліджував первинну документацію щодо фінансово-господарської діяльності ТзОВ «А-Знак».

В період здійснення господарських операцій ТзОВ «А-Знак» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «А-Знак» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «А-Знак» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «А-Знак».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Каманбуд» (код ЄДРПОУ - 37745406) суд встановив наступне.

Позивач придбавав у ТзОВ «Каманбуд» запчастини для службового транспорту підприємства.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТзОВ «Каманбуд» позивач надав суду копії таких документів: видаткової накладної № 17/08-01 від 17.08.2012р. на суму 6267,60грн.; видаткової накладної № 14/08-01 від 14.08.2012р. на суму 5 800,00 грн. видаткової накладної № РН-31/10-1 на суму 3580,00грн., сторінки журналу видачі довіреності від 09.08.2012р. на прийняття товарно-матеріальних цінностей агентом з постачання Шелестом В.І..

Оплата за отримані від ТзОВ «Каманбуд» товари здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 554 на суму 3580,00грн. від 30.03.2012р., № 1471 на суму 5800,80грн. від 14.08.2014р., № 1497 на суму 6267,60грн. від 17.08.2012р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні № 4 від 17.08.2012р. на суму 6267,60 грн. та № 2 від 14.08.2012р. на суму 5 800,00 грн., складені ТзОВ «Каманбуд», що не містять жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні № 4 від 17.08.2012р. на суму 6267,60грн. та № 2 14.08.2012р. на суму 5800,00грн., складені ТзОВ «Каманбуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує висновок про завищення податкового кредиту в розмірі 2011,40 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ " Каманбуд" в серпні 2012 року з посиланням на розбіжності в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів та зборів України, тобто ТзОВ "Каманбуд" не задекларовано суми податкових зобов'язань у серпні 2012 року, а також те, що 17.09.2013р. у контрагента анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Каманбуд» 17.09.2013р., оскільки господарські взаємовідносини позивача з ТзОВ «Каманбуд» здійснювались у серпні 2012 року. Крім того, зазначає, що самі по собі розбіжності в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів та зборів України не свідчать про безтоварність операції.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ «Каманбуд» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Каманбуд» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Каманбуд» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Каманбуд».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Перша технічна компанія» (код ЄДРПОУ - 35757205) суд встановив наступне.

Позивач придбав у ПП «Перша технічна компанія» деталі до комп'ютерів.

На підтвердження реальності отримання товару від ПП «Перша технічна компанія» позивач надав суду копії таких документів: видаткової накладної № 67 від 12.09.2012р. на суму 2348,40грн., сторінки журналу видачі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей агентом з постачання підприємства Шелестом В.І..

Оплата за отримані від ПП «Перша технічна компанія» товари здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1647 від 11.09.2012р. на суму 2 348,40 грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну № 12 від 11.09.2012р. на суму 2348,40грн., складену ПП «Перша технічна компанія», що не містить жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна № 12 від 11.09.2012р. на суму 2348,40грн., складена ПП «Перша технічна компанія», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

В період здійснення господарських операцій ПП "Перша технічна компанія" було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП "Перша технічна компанія" чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП "Перша технічна компанія" з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП "Перша технічна компанія".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Кіойл» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Кіойл» укладено договори комісії, відповідно до яких комісіонер, зобов'язувався організовувати, шляхом залучення підрядних організацій, проведення підрядних робіт в приміщеннях готельного комплексу "Ріксос-Трускавець", що є власністю комітента.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТзОВ «Кіойл» позивач надав суду копії таких документів: договору комісії № 0603/12-ТС від 06.03.2012р. на організацію виконання робіт по монтажу та оздоблені нових конструкцій стелі в номерах 3 - 4 поверхів нежитлової будівлі "Готель СБ" готельного комплексу "Ріксос-Трускавець" на загальну суму 1 852 500, 00 грн., звіту про виконання Договору комісії від 28.04.2012р. на суму 1 852 500 грн., акта про виконання Договору № 0603/12-ТС від 28.04.2012р., технічне завдання на виконання робіт в рамках Договору комісії №0603/12- ТС, договору будівельного підряду № 30/9 від 06.03.2012р., кошторисної документації до Договору № 30/9 від 06.03.2012р., довідки КБ-3 за квітень 2012 року, акта КБ-2 за квітень 2012 року, договору комісії № 1005/12-ТС від 10.05.2012р. на організацію виконання робіт з монтажу та оздоблення стелі в номерах 4-5 поверхів нежитлової будівлі "Готель СБ" готельного комплексу "Ріксос-Трускавець" на загальну суму 860063,00 грн., звіту про виконання Договору комісії від 27.06.2012р. на суму 860063грн., акта про виконання Договору № 1005/12-ТС від 27.05.2012р., технічного завдання на виконання робіт в рамках Договору комісії № 1005/12- ТС, договору будівельного підряду № 50/5 від 30.05.2012р., кошторисної документації до Договору №50/5 від 30.05.2012р., довідки КБ-3 за червень 2012 року, акта КБ-2 за червень 2012року, договору комісії № 0806/12-ТС від 08.06.2012р. на організацію виконання робіт в номерах 5 поверху нежитлової будівлі "Готель СБ" готельного комплексу "Ріксос-Трускавець" на загальну суму 410 310, 00 грн., звіту про виконання Договору комісії від 31.07.2012р. на суму 410 310,00 грн., акта виконання Договору № 0806/12-ТС від 31.07.2012р., технічного завдання на виконання робіт в рамках Договору комісії №0806/12- ТС, договору будівельного підряду № 60/10 від 27.06.2012р., кошторисної документації до Договору № 60/10 від 27.06.2012р., довідки КБ-3 за липень 2012 року; акта КБ-2 за липень 2012 року.

Оплата за отримані від ТзОВ «Кіойл» роботи здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2582 від 18.01.2013р. (оплата комісійної винагороди в рамках Договору комісії № 0603/12-ТС), № 2585 від 18.01.2013р. (компенсація витрат комісіонера рамках Договору комісії № 0603/12-ТС), № 1563 від 30.08.2012р. (компенсація витрат комісіонера в рамках Договору комісії №1005/12-ТС, № 1563 від 30.08.2012р. (компенсація витрат комісіонера в рамках Договору комісії № 1005/12-ТС, № 2583 від 18.01.2013р. (оплата комісійної винагороди в рамках Договору комісії № 1005/12-ТС, № 2586 від 21.01.2013р. (компенсація витрат комісіонера в рамках Договору комісії № 1005/12-ТС, № 1306 від 16.07.2012р. (компенсація витрат комісіонера в рамках Договору комісії № 1005/12-ТС; № 2584 від Ї8.01.2013р. (оплата комісійної винагороди в рамках Договору комісії № 0806/12-ТС); №2587 від 18.01.2013р. (компенсація витрат комісіонера в рамках Договору комісії №0806/12-ТС).

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні № 3 від 28.04.2012р., № 2 від 28.04.2012р., № 17 від 27.06.2012р., № 16 від 27.06.2012р., № 5 від 31.07.2012р., № 6 від 31.07.2012р., складені ТзОВ «Кіойл», що не містять жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні № 3 від 28.04.2012р., № 2 від 28.04.2012р., № 17 від 27.06.2012р., № 16 від 27.06.2012р., № 5 від 31.07.2012р., № 6 від 31.07.2012р., складені ТзОВ «Кіойл» внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує висновок про відсутність реальності здійснення господарських відносин позивача з вказаним контрагентом з посиланням на відсутність сертифікатів якості та відповідності, висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на матеріали, які використовувались при ремонті, платіжних документів, які б підтверджували розрахунки замовника (ТзОВ "Кіойл") з підрядниками в оригіналі, представлення до перевірки лише копій договорів та інших документів, які були укладені між даними замовниками та підрядниками і на цих документах відсутній підпис представника ТОВ "АД "Волинь", не виведенням з експлуатації частини приміщень в яких здійснювались ремонтні роботи на період їх проведення, відсутності в звітах комісіонерів даних про факт виконання робіт та їх прийняття комітентом по якості та кількості, наявністю встановлених порушень податкового законодавства підрядниками, які виконували ремонтні роботи.

Суд зазначає, що невиконання вимог щодо обов'язкової сертифікації має наслідком відповідальність визначену законодавством у сфері сертифікації і не може впливати на податкові зобов'язання платника податків. Крім того, обов'язковій санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти визначені в ст. 11 Закону Щ4.02.1994 № 4004-ХІІ "Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення", а проведені позивачем нами ремонтні роботи такій експертизі не підлягають.

Інші доводи позивача не впливають на визначення товарності операції.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ «Кіойл» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Кіойл» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Кіойл» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Кіойл».

Суд не досліджував взаємовідносини позивача з ТзОВ «Нафто-Ойл-Торг», оскільки вони проаналізовані в акті перевірки, проте, не враховувались відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у вказаному Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 вказаної статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд пеошої інстанції дійшов до правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.12.2013 р. №0003442210 та від 16.12.2013 р. №0003432210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі № 813/2662/14- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Р.Б. Хобор