Ухвала

від 01.09.2015 по справі 813/2662/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/8184/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Голоюха С.В.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року

у справі № 813/2662/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» доДрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агроторговий дім «Волинь») звернулось з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агроторговий дім «Волинь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.10.2013 року № 174/22-10/31120922.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 абз. 5 п. 6 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 11 231 794,00 грн.; п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 ПК України, заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 191 170,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0003432210, яким ТОВ «Агроторговий дім «Волинь» зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 11 231 794,00 грн. та від 16.12.2013 року № 0003442210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 506 842,00 грн. та штрафними санкціями - 253 421,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правильність відображення ТОВ «Агроторговий дім «Волинь» в Додатку ІВ до декларації з податку на прибуток підприємства амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 року № 0000412301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, на суму тимчасової податкової різниці за період, що перевірявся, з тих же підстав, що і в акті перевірки від 28.10.2013 року № 174/22-10/31120922.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо висновку судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0003442210, то колегія суддів вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2011 року між ТОВ «Агроторговий дім «Волинь» та ТОВ «Авеста-Трейд» укладено договір поставки № 22/11 на придбання текстильної продукції.

01.08.2012 року між позивачем та ТОВ «А-Знак» укладено договір підряду № 01-08/12-ВКБ з додатками на проведення фарбування фасаду будівлі комплексу, вирівнювання та заміну гірлянд і блоків живлення.

ТОВ «Агроторговий дім «Волинь» укладено договори комісії з ТОВ «Кіойл», відповідно до умов яких комісіонер зобов'язується організовувати, шляхом залучення підрядних організацій, проведення підрядних робіт в приміщеннях готельного комплексу «Ріксос-Трускавець», що є власністю комітента.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агроторговий дім «Волинь» та ТОВ «Каманбуд», ПП «Перша технічна компанія» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді С.Е. Острович М.О. Федоров