Рішення

від 09.02.2015 по справі 922/5464/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р.Справа № 922/5464/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного підприємства "Модум", м. Львів про повернення безпідставно набутого майна та стягнення ккоштів в розмірі 148963,64 грн. за участю :

Представник позивача - Грєнков І.В. довіреність №08-11/4838/2-14 від 29.12.2014 р.;

Представник відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Модум" в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0400 га, яка розташована по вул. Героїв Сталінграду, 9 у м. Харкові та стягнути з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 148963,64 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/5464/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 16.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 14 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2015 року строк розгляду справи №922/5464/14 було продовжено на 15 днів до 11 лютого 2015 року; розгляд справи було відкладено на 27.01.2015 року.

Ухвалою суду від 27.1.2015 року розгляд справи було відкладено на 09 лютого 2015 року.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. До суду повернулись ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.11.2014 року та про відкладення розгляду справи від 16.12.2014 року, які були направлені на юридичну адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із довідкою пошти "за закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство "Модум", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Модум" (відповідач) є власником нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 177,8 м.кв. по по просп. Героїв Сталінграду, 9 у м. Харкові на підставі Договору купівлі-продажу від 22.03.2004 року №1043, що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.08.2014 року за №25868461.

Харківська міська рада на підставі 48 сесії 5 скликання від 22.09.2010 року №247/10 надала Приватному підприємству "Модум" в оренду строком до 01.09.2015 року земельну ділянку по по просп. Героїв Сталінграду, 9 загальною площею 0,0330 Га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Проте, договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами так і не був укладений.

Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що Відповідач використовує земельну ділянку площею 0,400 Га по просп. Героїв Сталінграду, 9 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації від 29.08.2014 року.

Як встановлено перевіркою Департамента самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, відповідач в період з 01.11.2011 р. до 31.10.2014 р. не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі (орендну плату).

Позивач здійснив розрахунок доходу, одержаного відповідачем та зазначає, що розмір доходу від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 148963,64грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір безпідставно зроблених Відповідачем платежів, на думку позивача, за використання землі у вигляді земельного податку, та підтверджується наступним.

Відповідно до листа Основ"янської ОДПІ м. Харкова від 26.08.2014 року №4653/9/20-38-15-03-16 відповідач знаходиться на обліку як платник податків за неосновним місцем обліку.

Згідно наданої податкової декларації з плати за землю на 2012 рік ПП "МОДУМ" (22379336) нарахувало земельний податок: за січень - червень 2012 року по 238,97грн., за липень - грудень 2012 року - 238,98 грн.. Всього за 2012 рік, згідно декларації наданої платником, нараховано - 2867,70грн..

Згідно облікової картки платника за 2012 рік ПП "МОДУМ" (22379336) сплатило земельний податок у розмірі 2867,70 грн..

Згідно наданої податкової декларації з плати за землю на 2013 рік ПП "МОДУМ" (22379336) нарахувало земельний податок: за січень - червень 2013 року по 238,97грн., за липень - грудень 2013 року - 238,98 грн.. Всього за 2013 рік, згідно декларації наданої платником, нараховано - 2867,70 грн..

Згідно облікової картки платника за 2013 рік ПП "МОДУМ" (22379336) сплатило земельний податок у розмірі 2867,70 грн..

Згідно наданої податкової декларації з плати за землю на 2014 рік ПП "МОДУМ" (22379336) нарахувало земельний податок: за січень - червень 2014 року по 238,97грн., за липень - грудень 2014 року - 238,98 грн.. Всього за 2014 рік, згідно декларації наданої платником, нараховано - 2867,70 грн..

Згідно облікової картки платника за 2013 рік ПП "МОДУМ" (22379336) сплатило земельний податок у розмірі 2867,70 грн..

Станом на 01.07.2014 року податковий борг по земельному податку у Приватного підприємства "Модум" відсутній.

Таким чином, на думку позивача, не здійснення Приватним підприємством "Модум" оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки, а саме несплата орендної плати, призвело до фактичного безоплатного отримання відповідачем послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Позивач наполягає на безпідставному користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом та просить суд зобов'язати відповідача звільнити відповідну ділянку та стягнути з відповідача суму несплаченої плати за користування земельною ділянкою, як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог,суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що на спірній земельній ділянці відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі (нерухоме майно) літ. «А-1» загальною площею 177,8 м.кв. по по просп. Героїв Сталінграду, 9 у м. Харкові.

Таким чином, будь-яке переміщення вказаної нерухомості є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення.

Крім того, частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою (Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - договору оренди земельної ділянки).

Так, у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правових угод. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином відповідачем не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості на користування нерухомістю та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття (Лист Вищого господарського суду від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

З огляду на наведене, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Окрім того, враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, посилання на безпідставність використання такої земельної ділянки в розумінні ст.ст. 1212-1215 ЦК України є неможливим.

У зв'язку з викладеним також є неможливим стягнення з відповідача 148963,64 грн., як доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Розглядаючи дану вимогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Заявлена до стягнення сума грошових коштів розрахована позивачем, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Договори оренди відповідач на спірну земельну ділянку не укладав, майно за актами приймання-передачі не отримував.

Таким чином, розрахунок позивача про отримані доходи відповідачем оснований на припущеннях та є недоведеним.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначає вартість квадратного метра певної земельної ділянки.

Таки чином, для встановлення загальної нормативної вартості земельної ділянки необхідно встановити конкретний розмір такої земельної ділянки.

Позивач визначає, що відповідно до Акту обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки (а.с.№13-14) розмір спірної земельної ділянки становить 0,0400 Га.

Втім, така позиція позивача базується на припущеннях та з достовірністю не підтверджується матеріалами справи.

Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється 1) юридичною особою, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;2) на замовлення орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 3) на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказаний Акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки складено головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради. Докази про використання під час складання вказаного акту необхідної техніки, спеціалістів та документації в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані.

Відповідно до Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради (додаток № 130 до рішення Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 № 07/10 в редакції рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1188/13), він не має повноважень щодо визначення меж, розмірів земельних ділянок, а виконує на самоврядних засадах контрольну функцію належного використання земельних ділянок.

На підставі викладеного, позивачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не підтверджено розмір спірної земельної ділянки, а від так не підтверджено розмір заявлених до стягнення грошових коштів (доходів, отриманих від безпідставно набутого майна).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є платником податку за користування спірною земельною ділянкою та станом на 01.07.2014 р. не має відповідної заборгованості (а.с. №20). Так, відповідач жодним чином не ухилявся від здійснення плати за фактичне використання спірної земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 148963,64 грн. також не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.44-49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог покладає їх на позивача.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 41 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16, 179, 181, 316, 1212-1215 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 206 Земельного Кодексу, ст.ст. 269, 287, 289 Податкового Кодексу України, ст.15 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 33-34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк