Рішення

від 10.02.2015 по справі 911/3824/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 911/3824/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Нікітченка Юрія Миколайовича, м.Запоріжжя

До Приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал», с.Суворовське, АРК

Про стягнення 435377,82 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Нікітченка Юрія Миколайовича (далі - позивач) до Приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал» (далі - відповідач) про стягнення 435377,82 грн.

Провадження у справі №911/3824/14 порушено відповідно до ухвали суду від 17.11.2014 року та призначено справу до розгляду на 06.01.2015 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 06.01.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 22.01.2015 року.

Відповідач, у судове засідання 22.01.2015 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представником позивача у судовому засіданні 22.01.2015 року подано клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи №911/3824/14 у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, яке було задоволено судом та продовжено строк розгляду справи.

Також, позивач в судовому засіданні 22.10.2015 року надав витребувані судом докази та пояснення і просив подальший розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами за відсутності його представника. Розгляд справи відкладався до 10.02.2015 року у зв'язку з нез'явленням відповідача.

В судове засідання 10.02.2015 року відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Як відомо суду з матеріалів розгляду інших справ, сторони в яких знаходяться в Автономній Республіці Крим, на окуповану територію Автономної Республіки Крим доставка поштової кореспонденції не здійснюється, що підтверджується довідками-листами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення поштових відправлень.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/3824/14 .

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин, та підтверджується матеріалами справи, 09.04.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 01-04 (далі - Договір).

За умовами Договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу шрот та жми соняшника (товар) в обсягах та вартістю, визначених в рахунках-фактурах та видаткових накладних до Договору. Згідно п. 5.3. Договору відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його протягом 20 календарних днів з моменту отримання (підписання видаткової накладної).

Позивач зазначив та надав докази, що на виконання умов Договору ним було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 3 від 11.04.ж2013 року на суму 108852 грн., № 4 від 13.04.2013 року на суму 81250 грн. та № 5 від 22.04.2013 року на суму 100230 грн., про що також свідчать надані позивачем товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання ТМЦ.

Однак, відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 290332 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 290332 грн. основного боргу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.4 Договору пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, що складає 134029,68 грн. Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути 11016,14 грн. 3% річних.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено, що пеня нарахована в розмірі, визначеному п.7.4 Договору, однак без дотримання ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Також, пеня нарахована за періоди, які перевищують визначений в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців з моменту прострочення, що складає за розрахунком суду 20190,29 грн. (7595,78 грн. на заборгованість за накладною № 3, 5660,79 грн. на заборгованість за накладною № 4 та 6933,72 грн. на заборгованість за накладною № 5, нарахування проведені з наступного дня після настання строку оплати по кожній поставці протягом шести місяців з дня прострочення).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку річні нараховані на суму заборгованості за періоди фактичного прострочення, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Таким чином, вимога про стягнення річних підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 290332 грн. основного боргу, 11016,14 грн. 3% річних та частково в сумі 20190,29 грн. пені. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал» (96526, Автономна республіка Крим, Сакський район, с. Суворовське, вул. Руська, 20, код 30762163) на користь Фізичної особи-підприємця Нікітченка Юрія Миколайовича (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15, кв. 48, код 2238303052) 290332 грн. основного боргу, 11016,14 грн. 3% річних, 20190,29 грн. пені та 6430,77 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя А.Ю. Кошик