Постанова

від 20.01.2015 по справі 814/2725/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 січня 2015 року справа № 814/2725/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Кецкало Р.Р.

від відповідача: Могутов А.М. (довіреність №646/9/14-02-10-007);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Нафта", в ул. Новозаводська, 34-В, м. Миколаїв,54056

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014р. № 0001952202, від 27.08.2014р. № 0001942202, від 27.08.2014р. № 0001932202, від 27.08.2014р. № 0031232202, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нік-Нафта" (далі по тексту-позивач, Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту-відповідач, ДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 р. №000195202, №0001942202, №0001932202 та № 0031232202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, висновки ДПІ, викладені у акті перевірки від 06.08.2014 року №527/14-20-22-31-38350413, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки такі висновки спростовуються наявними та належно оформленими у відповідності до чинного законодавства документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими підтверджений факт реальності правочинів між позивачем та його контрагентами. Таким чином, позивач просить у судовому порядку скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» зареєстровано в якості юридичної особи 23.08.2012 року та як платник податків взято на податковий облік ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 27.08.2012 за № 14035636.

Основними видами діяльності Товариства є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля пальним.

В серпні 2014 року службовими особами ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Нік-Нафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено Акт №527/14-20-22-31-38350416 від 16.08.2014р. (далі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 27.08.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001952202, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45822,00 грн., з яких 30548 грн. - донараховано податку та 15274 грн. - штрафу, № 0001942202 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 391128,75 грн., з яких 312903 грн.- основного зобов'язання та 78225,75 грн.- штрафних (фінансових) санкцій, № 0001932202 про визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 9412867,02 грн. та № 0031232202, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 131250 грн., з яких 105000 грн. - донараховано податку та 26250 грн. - штрафу.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є сумнів у реальності господарських операцій ТОВ «Нік-Нафта» з ТОВ «Ліанова», ТОВ «Стандарт-Буд-Плюс», ТОВ «Кіровограднафтопереробка», ТОВ «Теофраст», ПП «Аріс», ТОВ «Форекс Юніон», ТОВ «Юніфокс», ТОВ «О.С.А.-Транс», ТОВ «Тектоніка Люкс», ТОВ «Сінк», ТОВ «Авін», ТОВ «Дім Статус», ПП «Ай Бі Консалтінг», ФОП ОСОБА_1., ПП «Реджина Плюс», ТОВ «Ерідан Сістем», ПП «Бергер Продакшн», ПП «Трансмаркет-Юг», ТОВ «Датто», ТОВ «Метіс Капітал», ТОВ «Бізнес-Інформ Акцент», ПП «Сван - Джи Кей» та ТОВ «Гармонія-Н» протягом липня 2013 - червня 2014 року, у зв'язку з тим, що встановлено відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів та відсутність товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою № 31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП тощо.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача та його контрагентів матеріалів податкових перевірок, а саме висновки:

- Акту перевірки Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 14.07.2014 р. №474/14-20-22-31-38350413 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Нік-Нафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Стандарт-Буд-Пласт Плюс» (код ЄДРПОУ 37079427) за липень 2013 року, ТОВ «Ерідан Сістем» (код ЄДРПОУ 38938854) за лютий 2014 року, ПП «Бергер Продакшн» (код ЄДРПОУ 38347365) та ПП «Трансмаркет-Юг» (код ЄДРПОУ 37224481) за березень 2014 року, відповідно до яких встановлено, що реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Нік-Нафта" з контрагентами-постачальниками ТОВ «Стандарт-Буд-Пласт Плюс», ТОВ «Ерідан Сістем», ПП «Трансмаркет Юг», ПП «Бергер Продакшн» не підтверджено;

- Акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 р. №1473/26-59-22-03/3582833 "Про неможливість проведення зустрічнної звірки ПП «Реджина Плюс» (код ЄДРПОУ 35828333) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 р.»;

- Акту перевірки Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 30.07.2013 р. №418/22-38350413 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нік-Нафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.08.2012 по 31.05.2013 року по взаємовідносинам між ТОВ «Нік-Нафта» та продавцем ТОВ «Авін»»;

- Акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 р. №2100/26-57-22-01-07/30630454 "Про неможливість проведення зустрічнної звірки ТОВ «Сінк» (код ЄДРПОУ 30630454) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у період з 01.11.2012 по 30.11.2013 року»;

- Акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.01.2014 р. №41/26-59-22-01-18/38321813 "Про неможливість проведення зустрічнної звірки ТОВ «Тектоніка Люкс» (код ЄДРПОУ 38321813) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.09.2013 по 31.11.2013 року»;

- Акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 02.12.2013 № 449/26-52-22-04/36821020 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форекс Юніон» (код ЄДРПОУ 36821020) щодо підтвердження господарвських відносин із платниками податків за період з 01.10.13 по 31.10.2013 року»;

- Акту перевірки Жовтневої ОДПІ Миколаївській області ДПС від 23.09.2013 р. №4/22-38350413 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ніе-к-Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ліанова» (код ЄДРПОУ 38604531) за липень 2013 року та покупцями за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 року» та акту ДПІ у Голосіїівському районі м. Києва № 212/3-22-08-38604531 від 04.09.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліанова» з контагентами, якими платником задекларовано взаємовідносини у період з 01.07.2013 по 31.07.2013 р.».

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ «Ліанова», ТОВ «Стандарт-Буд-Плюс», ТОВ «Кіровограднафтопереробка», ТОВ «Теофраст», ПП «Аріс», ТОВ «Форекс Юніон», ТОВ «Юніфокс», ТОВ «О.С.А.-Транс», ТОВ «Тектоніка Люкс», ТОВ «Сінк», ТОВ «Авін», ТОВ «Дім «Статус», ПП «Ай Бі Консалтінг», ФОП ОСОБА_1., ПП «Реджина Плюс», ТОВ «Ерідан Сістем», ПП «Бергер Продакшн», ПП «Трансмаркет-Юг», ТОВ «Датто», ТОВ «Метіс Капітал», ТОВ «Бізнес-Інформ Акцент», ПП «Сван - Джи Кей» та ТОВ «Гармонія-Н».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та відповідність наданих документів вимогам податкового законодавства.

Так, судом було досліджено наступні докази щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем та наведеними вище контрагентами, а саме договори поставки, договіри перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладених з ТОВ « О.С.А. - Транс» та договір про надання юридичних послуг, укладений з ПП «Ай Бі Консталтінг».

Отже, протягом липня 2013 року - червня 2014 року позивачем здійснювались взаємовідносини з зазначеними вище контрагентами на підставі укладених договорів поставки з ТОВ «Ліанова» № 1/06-04 від 25.06.13, № 01/0813 від 01.08.2013 р., з ТОВ «Стандарт-Буд-Пласт Плюс» № 1/03-04 від 02.03.13 р., з ТОВ «Кіровограднафтопереробка» № НП-42/13 від 14.03.2013 р., з ТОВ «Теофраст» № 1/08-13 від 01.08.13 р., з ТОВ «Дім «Статус» № 56 від 29.11.2013 року, з ПП «Аріс» № 150801 від 15.08.2013 р., з ТОВ «Форекс Юніон» № 2/11013 від 01.10.13 р., з ТОВ «Юніфокс» № 02/09/2013 від 02.09.13, з ТОВ «Тектоніка Люкс» № 3/11013 від 08.10.13, з ПП «Сінк» № 11/2013 р від 04.11.2013 р., 18.11.2013 р., з ТОВ «Авін» № 1/01-04 від 04.01.2013 р., з ПП «Реджина Плюс» № 1 від 08.01.2014, з ТОВ «Ерідан Сістем» № 1/16 від 07.01.2014 року, з ПП «Бергер Продакшн» № 0041-НП від 01.03.2014 р., з ПП «Трансмаркет-Юг» № 0041-НП від 01.03.14, з ТОВ «Датто» № 37 від 01.04.2014, з ТОВ «Метіс Капітал» № 29/4 від 29.04.14, з ТОВ «Бізнес-Інформ Акцент» № 29/4 від 29.04.14, з ПП «Сван-Джи Кей» № 29/4 від 29.04.14, з ТОВ «Гармонія - Н» № 4 від 29.05.14, а також договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ «О.С.А.-Транс» № 10 від 02.01.2013, договору про надання транспортних послуг з ФОП ОСОБА_1. № 01/12 від 01.12.2013 року, договору про надання юридичних послуг з ПП «Ай Бі Консалтінг» № 1/05 від 14.05.13 р.

На підставі цих договорів контрагенти позивача у період з липня 2013 по червень 2014 року пославляли на адресу ТОВ «Нік-Нафта» товар у вигляді паливно-мастильних матеріалів, надавали транспортні та юридичні послуги та відповідно до вимог чинного законодавства видавали податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем надані видаткові та товаро-транспортні накладні, виписані на кожну партію поставки товару, а з надання послуг - акти виконаних робіт, а також видані квитанції до прибуткових касових ордерів, що свідчать про оплату товарів та послуг. Крім того, позивачем надані документи, що свідчать про походження поставленого товару, зокрема, сертифікати відповідності, протоколи досліджень, паспорти якості паливно-мастильних матеріалів.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентами, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентами фактично не відбувалося, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Разом з тим, в акті перевірки містяться доводи відповідача про те, що позивачем не надано на запит контролюючого органу товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів за формою №31-НП, журнал обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-НП, журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів за формою № 7-НП, акти приймання нафтопродуктів за кількістю № 5-НП та інші документи, що підтверджують передачу товару з посиланням на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України, міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

З цього приводу суд зазначає, що посилання відповідача на наведену вище Інструкцію є необгрунтованим, так як її дія не поширюється на позивача.

Адже зберігання нафтопродуктів, що купував позивач, здійснювалось ТОВ «Таврія Південь» на підставі договору № 11/2013 від 04.11.2013 року, яке має в наявності необхідні резервуари для зберігання нафтопродуктів, зокрема, нафтобазу, розташовану по вул. Залізничній, 5, у с. Горохівка, Жовтневого району, Миколаївської області.

Також перевізником в данному випадку позивач не був, а відтак не зобов'язаний контролювати виконання вимог законодавства перевізниками, так само й нести відповідальність за невиконання ними цих вимог.

Так, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже з аналізу наведених норм слідує, що особи (юридичні або фізичні) перш за все повинні бути зареєстровані платниками податку на додану вартість та мати на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, розрахункові, платіжні документи та ін.).

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, суд зазначає, що матеріали перевірок його контрагентів не є достатніми доказами на підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між ним та його контрагентами, і не є підставою для визнання показників його звітності непідтвердженими, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно застосовувати наслідки недійсності правочинів, оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку. В акті перевірки немає посилань на відповідні рішення суду, а висновки акта є суто суб'єктивною думкою державних податкових ревiзорів-iнспекторів, а тому умовивід про нікчемність цих правочинів та безтоварність господарських операцій є невмотивованими. При дотримані вимог щодо оформлення необхідних документів, висновки про недостовірність або суперечність відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що вказують на обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагента за юридичною адресою та неможливість здійснення його перевірки не є підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Відсутність у контрагентів позивача автотранспорту та складських приміщень до уваги судом не береться оскільки, по-перше, із матеріалів справи не зрозуміло на підставі яких фактичних даних була встановлена ця обставина, і чим це підтверджується, а по-друге, зазначені підприємства мали можливість використовувати орендований транспорт і приміщення, а також транспорт постачальників. Ці обставини податковим органом не перевірялися.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими.

Крім того, в ході перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Нік-Нафта» пп. 2.3, 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі по тексту - Положення), у зв'язку з видачею позивачем за квітень-червень 2014 року відповідній особі готівкових коштів у сумі 690000 грн. під звіт без звітування нею у встановленому порядку за раніше отриману під звіт суму, а також в частині здійснення розрахунків підприємства готівкою між собою та/або з фізичними особами понад установлені граничні суми в розмірі 4620183,51 грн., за яке ДПІ застосувало до позивача штрафну санкцію згідно з абз. 2 ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 (далі - Указ) на суму 9412867,02 гривень (податкове повідомлення-рішення № 0001932202).

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» установлено гранічні суми розрахунків готівкою, зокрема, підприємств (підприємців) між собою - у розмірі 10000 грн.; фізичної особи з підприємством (підприємцем) - у розмірі 150000 грн.

Отже, як встановлено під час перевірки, генеральний диреектор ТОВ «Нік-Нафта» Котельникова В.Є. діяла на підставі довіреності від імені позивача та придбавала для його потреб товарно-матеріальні цінності у інших підприємств за власні кошти з перевищенням граничної суми в 10000 грн., а саме, виходячи з Додатку № 8 до акту перевірки протягом червня - серпня 2013 року розрахунки готівкою здійснювались з перевищенням на 4620183,51 грн.

Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95р. №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності які є суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Виходячи з положень пункту 61.1 статті 61, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2 та 80.4 статті 80 Податкового кодексу України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства , контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені Указом належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф ( ст. 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта господарювання за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Виходячи з цього, ДПІ при виявленні факту порушененя позивачем норм з регулювання обігу готівки, мав враховувати наведені вище норми при прийнятті рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій як штрафні санкції.

Зазначеного висновку суд дійшов також з огляду на аналіз чисельної судової практики Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді спорів за участю органів податкової служби щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єктів господарювання за порушення законодавства контроль за яким покладено на органи податкової служби (Ухвала ВАСУ від 10.01.2012р. по справі К/9991/7367/11, Ухвала ВАСУ від 15 лютого 2011р. по справі К-13536/07, Ухвала ВАСУ від 02.03.2011р. по справі К-19429/07).

Однак, як випливає з Додатку № 8 до акту перевірки, контролюючим органом виявлено перевищення позивачем встановлених лімітів залишку готівки в касах в розмірі 4620183,51 грн. впродовж червня - серпня 2013 року.

Податкове повідомлення-рішення № 0001932202, яким до відповідача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 9412867,02, прийнято 27.08.2014 року.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про неможливість застосування до позивача санкцій за правопорушення вчинені за межами строків встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Щодо перевищення позивачем встановленого ліміту залишку готівки 29.08.2014 року, то рішення відповідача в цій частині є правомірним та не підлягає скасуванню (179400 грн. х 2 = 358800,00грн.).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 р. №0001952202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 р. №0001942202.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 р. №0001932202 в частині застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 9054067 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 р. №0031232202.

6. Відшкодувати судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Нафта" (код ЄДРПОУ 38350413).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна