Постанова

від 07.04.2015 по справі 814/2725/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2725/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 року:

- №000195202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 45 822 грн. (за основним зобов'язанням - 30548 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15274 грн.);

- №0001942202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 391 128,75 грн. (за основним зобов'язанням - 312903 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 78225,75 грн.);

- №0001932202, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 9 412867,02 грн.;

- № 0031232202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 131 250 грн. (за основним зобов'язанням - 105000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 26250 грн.).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 року №000195202, №0001942202 та № 0031232202.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 року №0001932202 в частині застосування штрафних санкцій за порушенням норм з регулювання обігу готівки в сумі 9 054 067 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі податкова інспекція посилалась на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення товариством вимог Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством було занижено суму податку на прибуток та податку на додану вартість. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області зазначила, що у перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з постачання нафтопродуктів, послуг з перевезення нафтопродуктів та юридичних послуг з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, реальність яких не підтверджена належними доказами.

Також в ході проведеної перевірки було виявлено порушення ТОВ «Нік-Нафта» норм з регулювання обігу готівки, що виразились у видачі відповідальній особі готівкових коштів під звіт без звітування нею у встановленому порядку за раніше отриману під звіт суму, а також у здійсненні розрахунків підприємства готівкою між собою та/або з фізичними особами понад установлені граничні суми.

Податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та правомірно, а тому вони скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року та прийняття нової, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, ТОВ «Нік-Нафта» також подала апеляційну скаргу на вказану постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в частині позовних вимог, які не були задоволені, а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0001932202 на суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 358 800 грн.

Позивач посилався на те, що податковим органом за виявлене порушення - перевищення граничної суми розрахунків готівкою протягом одного дня було фактично застосовано штрафну санкцію, яка передбачена за таке порушення, як перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах. Зазначене, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення №0001932202 від 27.08.2014 року підлягає скасуванню у повному обсязі.

На підставі викладеного, апелянт просить скасувати в цій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.07.2014 року по 30.07.2014 року Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нік-Нафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №527/14-20-22-31-38350416 від 16.08.2014 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 000195202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 45 822 грн. (за основним зобов'язанням - 30548 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15274 грн.);

- №0001942202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 391 128,75 грн. (за основним зобов'язанням - 312 903 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 78 225,75 грн.);

- №0001932202, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 9 412 867,02 грн.;

- № 0031232202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 131 250 грн. (за основним зобов'язанням - 105 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 26 250 грн.).

В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Нік-Нафта» вимог п.135.1, п.135.2, п.135.4, п. 135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 312 903 грн.; п.п. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. а) 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30 548грн.

Податковий орган посилався на те, що в ході проведеної перевірки не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Нік-Нафта» з ТОВ «Ліанова», ТОВ «Стандарт-Буд-Пласт-Плюс», ТОВ «Кіровограднафтопереробка», ТОВ «Теофраст», ПП «Аріс», ТОВ «Форекс Юніон», ТОВ «Юніфокс», ТОВ «О.С.А.-Транс», ТОВ «Тектоніка Люкс», ТОВ «Сінк», ТОВ «Авін», ТОВ «Дім Статус», ПП «Ай Бі Консалтінг», ФОП ОСОБА_2, ПП «Реджина Плюс», ТОВ «Ерідан Сістем», ПП «Бергер Продакшн», ПП «Трансмаркет-Юг», ТОВ «Датто», ТОВ «Метіс Капітал», ТОВ «Бізнес-Інформ Акцент», ПП «Сван - Джи Кей» та ТОВ «Гармонія-Н» протягом липня 2013 - червня 2014 року, у зв'язку з тим, що встановлено відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів та відсутність товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою № 31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП тощо.

В акті перевірки, посадові особи Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів в Миколаївській області посилались на акти перевірок контрагентів позивача та акти про неможливість проведення зустрічних звірок, зокрема на:

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.08.2013 р. №670/22-07/37079427 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стандарт-Буд-Пласт-Плюс» (код ЄДРПОУ 37079427) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 року по 31.07.2013 року»;

- акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 212/3-22-08-38604531 від 04.09.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліанова» (код за ЄДРПОУ 38604531) з контрагентами, з якими платником задекларовано взаємовідносини за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року»;

- акт Жовтневої ОДПІ Миколаївській області ДПС від 23.09.2013 р. №4/22-38350413 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нік-Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ліанова» (код ЄДРПОУ 38604531) за липень 2013 року та покупцями за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 року»;

- акт Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 14.07.2014 р. №474/14-20-22-31-38350413 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нік-Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Стандарт-Буд-Пласт Плюс» за липень 2-13 року, ТОВ «Ерідан Сістем» за лютий 2014 року, ПП «Бергер Продакшин» та ПП «Трансмаркет-Юг» за березень 2014 року»;

- -довідка Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції № 97/18-11-22/21878439 від 11.07.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Аріс» щодо господарських відносин із платником податків ТОВ «Вест-Кепітел» їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2013 року.

- акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 02.12.2013 № 449/26-52-22-04/36821020 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Форекс Юніон" (код ЄДРПОУ 36821020) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.13 року по 31.10.2013 року";

- акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.01.2014 року № 41/26-59-22-01-18/38321813 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тектоніка Люкс» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.09.2013 року по 31.11.2013 року;

- акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 р. №2100/26-57-22-01-07/30630454 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сінк" (код ЄДРПОУ 30630454) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у період з 01.11.2012 по 30.11.2013 року";

- акт перевірки Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 30.07.2013 р. №418/22-38350413 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Нік-Нафта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.08.2012 по 31.05.2013 року по взаємовідносинам між ТОВ "Нік-Нафта" та продавцем ТОВ «Авін»;

- акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 р. №1473/26-59-22-03/3582833 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Реджина Плюс" (код ЄДРПОУ 35828333) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 р.";

- акт ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 23.07.2014 року № 65/22-00/35674758 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гармонія-Н2 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Бізнес-Інформ Акцент» за червень 2014 року».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Нік-Нафта» щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 року №000195202 (про визначення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0001942202 (про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток, зважаючи на наступне:

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, у відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Як вже зазначалось вище, в ході проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем сум витрат до складу валових та формування податкового кредиту.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок податкового органу щодо заниження ТОВ «Нік-Нафта» податку на прибуток та податку на додану вартість, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на віднесення витрат до складу валових, зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, для встановлення факту правомірності формування валових витрат та податкового кредиту підприємством, необхідно, в першу чергу, переконатись у наявності у товариства первинних документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій та правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, а також фактичності придбання товарів або послуг.

Слід зазначити, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів, надання послуг продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що у перевіряємий період ТОВ «Нік-Нафта» здійснювало господарську діяльність з придбання у контрагентів паливно-мастильних матеріалів, транспортних та юридичних послуг.

Так, позивачем були укладені договори поставки з ТОВ "Ліанова" № 1/06-04 від 25.06.13, № 01/0813 від 01.08.2013 р., з ТОВ "Стандарт-Буд-Пласт Плюс" № 1/03-04 від 02.03.13 р., з ТОВ "Кіровограднафтопереробка" № НП-42/13 від 14.03.2013 р., з ТОВ "Теофраст" № 1/08-13 від 01.08.13 р., з ТОВ "Дім "Статус" № 56 від 29.11.2013 року, з ПП "Аріс" № 150801 від 15.08.2013 р., з ТОВ "Форекс Юніон" № 2/11013 від 01.10.13 р., з ТОВ "Юніфокс" № 02/09/2013 від 02.09.13, з ТОВ "Тектоніка Люкс" № 3/11013 від 08.10.13, з ПП "Сінк" № 11/2013 р від 04.11.2013 р., 18.11.2013 р., з ТОВ "Авін" № 1/01-04 від 04.01.2013 р., з ПП "Реджина Плюс" № 1 від 08.01.2014, з ТОВ "Ерідан Сістем" № 1/16 від 07.01.2014 року, з ПП "Бергер Продакшн" № 0041-НП від 01.03.2014 р., з ПП "Трансмаркет-Юг" № 0041-НП від 01.03.14, з ТОВ "Датто" № 37 від 01.04.2014, з ТОВ "Метіс Капітал" № 29/4 від 29.04.14, з ТОВ "Бізнес-Інформ Акцент" № 29/4 від 29.04.14, з ПП "Сван-Джи Кей" № 29/4 від 29.04.14, з ТОВ "Гармонія - Н" № 4 від 29.05.14, а також договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ "О.С.А.-Транс" № 10 від 02.01.2013, договори про надання транспортних послуг з ФОП ОСОБА_2 № 01/12 від 01.12.2013 року, договори про надання юридичних послуг з ПП "Ай Бі Консалтінг" № 1/05 від 14.05.13 р.

За умовами вказаних договорів постачальники зобов'язувались поставити ТОВ «Нік-Нафта» паливно-мастильні матеріали, здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом та надати юридичні послуги.

У підтвердження виконання умов укладених договорів, позивачем були надані видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт), товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що первинні документи виписані на кожну партію поставки товару, та на кожний факт надання послуг.

Крім того, позивачем були надані наступні документи: сертифікати відповідності, протоколи досліджень, паспорти якості паливно-мастильних матеріалів, які свідчать про походження поставленого товару.

Також позивачем були надані акт здачі-прийняття робіт № 68 від 30.12.2013 року та звіт про виконані роботи з надання юридичних послуг до акту № 68 від 30.12.2013 року, складений ПП "Ай Бі Консалтінг", в якому виконавцем зазначено чіткий перелік виконуваних юридичних послуг.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних вище контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості посилань податкового органу на нереальність здійснюваних позивачем операцій у зв'язку з ненаданням останнім товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою №31-НП, журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-НП, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів за формою № 7-НП, актів приймання нафтопродуктів за кількістю № 5-НП та інших документів, що підтверджують передачу товару.

В обґрунтування необхідності ведення зазначених документів, відповідач посилався на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України, міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що дія вищезазначеної Інструкції не поширюється на позивача, оскільки зберігання нафтопродуктів, що купував позивач, здійснювалось ТОВ "Таврія Південь" на підставі договору № 11/2013 від 04.11.2013 року, яке має в наявності необхідні резервуари для зберігання нафтопродуктів, зокрема, нафтобазу, розташовану по вул. Залізничній, 5, у с. Горохівка, Жовтневого району, Миколаївської області.

Також перевізником в даному випадку позивач не був, а відтак не зобов'язаний контролювати виконання вимог законодавства перевізниками, так само й нести відповідальність за невиконання ними цих вимог.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне надання переліченими вище контрагентами позивачу послуг та поставку товарів.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення ТОВ «Нік-Нафта» валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з дослідженням актів перевірок контрагентів позивача, а також на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки деяких контрагентів позивача, перелік яких наведений вище.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені акти, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Крім того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності віднесення позивачем витрат до складу валових та неправомірності формування податкового кредиту позивачем, податковий орган вказував на сумнівність виконання договірних зобов'язань контрагентами з позивачем, на нереальність самих оподаткованих господарських операцій.

Як встановлено в ході розгляду справи, в даному випадку, фактичне виконання контрагентами позивача укладених договорів підтверджується наданими первинними документами, які містять необхідну та достатню інформацію щодо господарських операцій, які здійснювались між вказаними контрагентами.

Слід зазначити, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Нік-Нафта» та його контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо нереальності здійснюваних між ТОВ «Нік-Нафта» та контрагентами, вказаними в акті перевірки, господарських операцій, та, відповідно, про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

Ще одним порушенням, виявленим податковим органом в ході проведеної перевірки ТОВ «Нік-Нафта» було порушення норм з регулювання обігу готівки.

Так, в акті перевірки податковий орган посилався на порушення позивачем п.п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, що виразило у видачі відповідній особі готівкових коштів під звіт, без надання одержувачем коштів платіжних документів, які б підтверджували факт отримання продавцем грошових коштів.

В акті зазначено, що ТОВ «Нік-Нафта» прийняло до авансових звітів від ОСОБА_4 в якості підтверджуючих розрахункових документів прибуткові касові ордери, в яких в полі обов'язкового реквізиту «Прийнято від» зазначено «ТОВ «Датто», тоді як повинно було бути зазначено «ТОВ «Нік-Нафта».

Зважаючи на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що надані ТОВ «Нік-Нафта» платіжні документи не підтверджують факт отримання продавцем грошових коштів.

Також відповідач вказував на порушення товариством вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

В акті перевірки зазначено про те, що п. 1 постанови Правління НБУ від 06.06.2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» установлено граничні суми розрахунків готівкою, зокрема, підприємств (підприємців) між собою - у розмірі 10 000 грн., фізичної особи з підприємством (підприємцем) у розмірі - 15 000 грн. Перевіркою було встановлено порушення дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим визначення податковим органом позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, зважаючи на наступне:

Згідно п. 2.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення) підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

П. 2.2 Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

При цьому, п. 2.3 Положення (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.

Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

В свою чергу, зазначеним пунктом визначено, що у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Постановою Правління Національного Банку України від 06.06.2013 року № 210, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2013 р. за № 1109/23641 встановлено граничні суми розрахунків готівкою.

Так, установлено граничну суму розрахунків готівкою:

- підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень;

- фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

В свою чергу, податковим органом в ході проведеної перевірки ТОВ «Нік-Нафта» було встановлено випадки порушення підприємством ліміту розрахунків готівкою у 10 000 грн. у період з 05.06.2013 року по 29.08.2013 року, які наведені у додатку № 8 до акту, з такими контрагентами: ТОВ «Стандарт-Буд-Маст Плюс», ТОВ «Діана», ТОВ «Ліанова», ТОВ «Тоефраст».

Здійснення розрахунків понад установлену граничну суму розрахунків готівкою не заперечується позивачем.

Таким чином, діючим на момент вчинення товариством порушення законодавством передбачалось, що грошові кошти у розмірі перевищення встановленої граничної суми готівкових розрахунків додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

В даному випадку, як визначено в акті перевірки, згідно наказу по підприємству № 1-лк від 02.01.2013 року, ліміт залишку готівки в касі підприємства на ТОВ «Нік-Нафта» складає 170 грн.

Таким чином, сума перевищення встановленої граничної суми готівкових розрахунків (сума розрахунків понад 10 000 грн.) додається до залишків готівки в касі підприємства на кінець дня.

В додатку № 8 до акту перевірки зазначено, що 05.06.2013 року ТОВ «Нік-Нафта» здійснювало розрахунки з ТОВ «Стандарт-Буд-Маст Плюс» на суму 250320 грн.; 14.06.2013 року - з тим же підприємством на суму 251592,75 грн. 21.06.2013 року позивач здійснював готівкові розрахунки з ТОВ «Діана» на суму 221553,5 грн., а з ТОВ «Стандарт-Буд-Маст Плюс» - на суму 96000 грн.; 22.06.2013 року позивач здійснював готівкові розрахунки з ТОВ «Стандарт-Буд-Маст Плюс» - на суму 50318,55 грн., 04.07.2013 року - з тим же товариством на суму 80410 грн., а 05.07.2013 року - на суму 102000 грн.

З ТОВ «Ліанова» позивач також здійснював готівкові розрахунки з перевищенням граничної суми розрахунків готівкою у 10 000 грн., а саме: 08.07.2013 року - на суму 320000 грн., 10.07.2013 року - на суму 57040 грн., 13.07.2013 року - на суму 205360 грн., 18.07.2013 року - на суму 87210 грн., 22.07.2013 року - на суму 550800 грн. та 133 893 грн., 23.07.2013 року - на суму 222813 грн., 24.07.2013 року - на суму 213750 грн., 26.07.2013 року - на суму 645250 грн., 31.07.2013 року - на суму 534000 грн., 05.08.2013 року - на суму 250320,13 грн., 06.08.2013 року - на суму 301911,3 грн.

05.08.2013 року позивач здійснював готівкові розрахунки понад встановлені граничні суми розрахунків готівкою з ТОВ «Теофраст»: на суму 59893,93 грн.; на суму 59637,80 грн., на суму 59533,75 грн., на суму - 59805,80 грн.

Таким чином, згідно вимог діючого на час здійснення розрахунків законодавства, суми здійснених розрахунків понад 10 000 грн. включаються до залишків готівки в касі підприємства на кінець дня. При цьому, враховуючи, що ліміт каси на ТОВ «Нік-Нафта» установлений у розмірі 170 грн., в даному випадку, встановлюється факт перевищення позивачем встановлених лімітів залишку готівки в касі.

Згідно Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Загальна сума здійснених позивачем розрахунків понад установлений ліміт (за вирахуванням суми ліміту розрахунків та суми ліміту каси) склала 4620183,51 грн.

Зважаючи на все вище зазначене, колегія суддів вважає, що податковим органом було правомірно визначено позивачеві штрафну санкцію за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 9 240 367,02 грн., тобто у двократному розмірі від суми здійснених позивачем розрахунків понад установлений ліміт (за вирахуванням суми ліміту розрахунків та суми ліміту каси) 4620183,51 грн.

Посилання позивача на те, що податковим органом фактично застосовано штрафну (фінансову) санкцію за інше, ніж перевищення граничної суми розрахунків готівкою протягом одного дня, порушення є необґрунтованими з викладених вище підстав.

В свою чергу, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податковим органом протиправно було застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію поза межами строків встановлених ст. 250 ГК України.

Так, згідно, ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В свою чергу, слід звернути увагу на те, що ч. 2 цієї статті визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Із врахуванням положень зазначеної статті, в даному випадку строк застосування штрафних санкцій, визначений цією статтею, не може розповсюджуватись на штрафні санкції, які були застосовані податковим органом до ТОВ «Нік-Нафта».

Як зазначалось вище, окрім іншого, податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Так, п. 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Податковим органом було досліджено порядок видачі ТОВ «Нік-Нафта» готівкових коштів під звіт, а також документи, подані підзвітною особою у підтвердження витрачання отриманих коштів. За наслідками перевірки було встановлено, що документи, подані підзвітною особою не відповідають вимогам, які висуваються до платіжних документів.

Так, без надання одержувачем коштів платіжних документів, які б підтверджували факт отримання продавцем грошових коштів.

Податковим органом було встановлено, що ТОВ «Нік-Нафта» було прийнято до авансових звітів від ОСОБА_4 в якості підтверджуючих розрахункових документів прибуткові касові ордери, в яких в полі обов'язкового реквізиту «Прийнято від» зазначено «ТОВ «Датто», тоді як повинно було бути зазначено «ТОВ «Нік-Нафта».

У підтвердження вказаних висновків відповідачем були надані завірені ТОВ «Нік-Нафта» копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, виписаних ТОВ «Датто», наданих товариством на вимогу Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області (т. 4 а.с. 114-122).

Таким чином, з вказаних документів неможливо встановити, що грошові кошти в якості оплати за паливо-мастильні матеріали були прийняті саме від ТОВ «Нік-Нафта», а тому вони не можуть слугувати належними доказами здійснених підзвітною особою розрахунків.

В свою чергу, заперечуючи проти виявленого порушення, позивач надав до суду квитанції до прибуткових касових ордерів за тими самими номерами, виписані тими ж самими датами, однак, вже з вказанням у графі «Прийнято від» Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта», тобто виправлені квитанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає надані позивачем до суду доказами не належними, а тому не приймає їх до уваги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок податкового органу про те, що позивачем було порушено п.п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, в частині видачі відповідній особі готівкових коштів під звіт без звітування нею у встановленому порядку за раніше отриману під звіт суму.

Згідно абз. 5 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Таким чином, податковим органом було обґрунтовано та правомірно визначено ТОВ «Нік-Нафта» суму штрафних санкцій за вказане порушення у розмірі 172 500 грн. (690000 грн. (сума виданих під звіт коштів без звітування особою про їх використання) х 25 % =172500 грн.).

В свою чергу, відповідно до п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

В даному випадку, товариством, як податковим агентом, не було утримано податку з доходів фізичних осіб з доходів, виплачених гр. ОСОБА_4

Враховуючи викладене, визначення ТОВ «Нік-Нафта» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 105000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26250 грн. є правомірним та обґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення № 0031232202 від 27.08.2014 року скасуванню не підлягає.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 року №0001952202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.08.2014 року №0001942202.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв