Постанова

від 03.02.2015 по справі 814/19/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 лютого 2015 року справа № 814/19/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Малійчик З.М. (доручення №3 від 05.01.15);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області, вул. Дзержинського, 24/1, смт Єланець, Миколаївська область, 55501

доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Єланецькому районі, вул. Горького, 15, смт Єланець,Миколаївська область,55500

простягнення коштів в сумі 466,15, В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Єланецькому районі Миколаївської області про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності громадянці ОСОБА_2, каліцтво якій заподіяно на підприємстві, розташованому на території країн СНД в сумі 466,15 грн. за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства відмовляється відшкодувати зазначені витрати.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову, обґрунтовуючи їх тим, що ОСОБА_2 не є застрахованою особою, відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Вказаною статтею встановлено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування, тобто сплачуються страхові внески до Фонду відповідача. За громадян, які отримали травму на підприємстві, розташованому на території іншої держави не сплачувались внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а тому вони не є застрахованими особами Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, дійшов наступного.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (набрав чинності з 1 квітня 2001 року) (надалі-Закон №1105-XIV) встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом частини 2 статті 2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування: шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків мають право на забезпеченні по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Так, ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_2) в 1984 році встановлено 2 групу інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на Балашихінській бавовняно-прядільній фабриці м.Балашиха-2, Росія, причина інвалідності - трудове каліцтво. Статтею 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001р. передбачено, що Фонд ССНВ України здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.2001р. на такі страхові виплати та соціальні послуги.

Однак, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно зі статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. Стаття 72 останнього передбачає джерела формування коштів Пенсійного фонду, серед передбачених статтею 72 джерел відсутні кошти по відшкодуванню витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, є лише пункт інші надходження відповідно до законодавства, проте жодним законом не передбачається відшкодування витрат на виплату адресної допомоги та пенсій громадянам, які отримали каліцтво на території іншої держави.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закон діє в межах України, а Фонд ССНВУ здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом.

Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на території країн СНД, не передбачено.

Відповідно до Закону України від 10.12.1991р. "Про дію міжнародних договорів на території України" Верховна Рада України постановила, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Відповідно до ст.7 Закону України від 22.12.1993р. "Про міжнародні договори України" міжнародні договори підлягають ратифікації Верховною Радою України. Зі змісту ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", та ст.9 КАСУ випливає, що норми міжнародного договору України, які передбачають інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку підлягають застосуванню лише тоді, коли згода на обов'язковість даного договору надана Верховною Радою України.

Відповідач сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні виплати. Особові справи громадян, які отримали каліцтво на території іншої держави не передавались підприємствами, де сталось трудове каліцтво, до відділення ВД ФССНВ в Єланецькому районі Миколаївської області. А тому у відповідача відсутні правові підстави приймати до відшкодування такі витрати УПФУ в Єланецькому районі. Таку ж правову позицію висловлює і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20.11.2007 року у справі за позовом УПФУ в Сакському районі Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Саки про спонукання відповідача прийняти до відшкодування суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності.

Таким чином, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна