Ухвала

від 11.02.2015 по справі 911/1342/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"11" лютого 2015 р. Справа №911/1342/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Копитової О.С.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

ліквідатор: не з'явився;

від ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

на ухвалу господарського суду Київської області від 28.07.2014

у справі № 911/1342/14 (суддя - Скутельник П.Ф.)

за заявою голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЗВІТ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2014 у справі № 911/1342/14 затверджено звіт ліквідатора ТОВ "БЕСТ ЗВІТ" - Андріяш Ю.О. та ліквідаційний баланс ТОВ " БЕСТ ЗВІТ"; ліквідовано юридичну особу банкрута - ТОВ "БЕСТ ЗВІТ"; провадження у справі № 911/1342/14 припинено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу господарського суду Київської області від 28.07.2014 у даній справі скасувати, провадження у справі припинити.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 11.02.2015.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1342/14 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Гарник Л.Л., Копитова О.С. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Представник апелянта та учасники провадження у справі про банкрутство у даній справі, в судове засідання апеляційної інстанції 11.02.2015 не з'явились, хоча були належним чином повідомлені.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта та учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою голови ліквідаційної комісії ТОВ "БЕСТ ЗВІТ" ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2014 порушено провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "БЕСТ ЗВІТ"; визнано заборгованість ТОВ "БЕСТ ЗВІТ" перед ПП "ПОЛЛУКС" у сумі 160 000,00 грн.; вирішено інші процедурні питання у справі.

Постановою господарського суду Київської області від 12.05.2014 у даній справі ТОВ "БЕСТ ЗВІТ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Андріяша Ю.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2014 у даній справі відмовлено в прийнятті апеляційної скарги Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову господарського суду Київської області від 12.05.2014 у справі № 911/1342/14 із посиланням на те, що Головне управління Міндоходів у місті Києві не має права апеляційного оскарження постанови згідно приписів ст. 91 ГПК України.

15.07.2014 через відділ діловодства господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшов звіт ліквідатора та справі про банкрутство з долученим ліквідаційним балансом у справі та іншими документами.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, дослідивши звіт ліквідатора, зазначив про те, що майнових активів боржника не виявлено; ліквідатором надано ліквідаційний баланс на 14.07.2014, який засвідчує відсутність майна у банкрута; грошові кошти, згідно звіту ліквідатора, відсутні; згідно зі звітом ліквідатора у ході ліквідаційної процедури у боржника не виявлено майнових активів, що підтверджується матеріалами інвентаризації та довідками.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до ст. 1 Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч. 3 ст. 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже , у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону ), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що орган податкової служби був вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби був вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду першої інстанції з заявою про визнання його кредиторських вимог у даній справі, а також відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника платника податків.

Таким чином, скаржник - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не набув статусу ані кредитора у справі, ані учасника провадження.

В апеляційній скарзі інспекція жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 було запропонувати апелянту до дня слухання апеляційної скарги надати суду докази наявності боргу банкрута у даній справі перед державним бюджетом України (інші докази наявності права на оскарження судових рішень у даній справі). Однак апелянт таких доказів до суду не подав.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства, судовою колегією встановлено, що про порушення справи про банкрутство апелянт був завчасно та в установленому порядку повідомлений, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило. Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, останнім також не надано, отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, у даному випадку, у податкового органу було відсутнє.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції ухвали від 28.07.2014 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду Київської області від 28.07.2014 у справі № 911/1342/14.

2. Матеріали справи № 911/1342/14 повернути до господарського суду Київської області.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

О.С. Копитова