Ухвала

від 10.02.2015 по справі 803/2407/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 876/214/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМ» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі - УПФУ в м. Луцьку) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМ» (далі - ТзОВ «ЛУМ»), в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість по збору на суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2013 року - червень 2014 року в сумі 39 056,74 грн..

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач зобов»язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач не проводив відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, тому заборгованість ТзОВ «ЛУМ» за вказаним платежем з січня 2013 року по червень 2014 року становить 39 056,74 грн., згідно довідки-розрахунку заборгованості по ТзОВ «ЛУМ» яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року позовні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня 2013 року по травень 2014 року залишено без розгляду у зв»язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМ» (43021 Волинська область, місто Луцьк, вулиця Індустріальна, будинок 8, ідентифікаційний код 01269313) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області (43005 Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код 20125593) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за червень 2014 року в розмірі 3 507 гривень 16 копійок (три тисячі п»ятсот сім гривень шістнадцять копійок).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема, що відповідно до п. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ «ЛУМ» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області як платник страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.

Листом УПФУ в м. Луцьку направлено ТзОВ «ЛУМ» за вих. №354/03-29 від 15.01.2014 року розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 2013 року по пенсіонерах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які перебували в трудових відносинах з відповідачем (а.с. 7-8). Згідно з графою 16 розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, місячна сума фактичних витрат на доставку пенсій на пільгових умовах у відповідача становить 3 507,16 грн. (а.с. 7-8).

ТзОВ «ЛУМ» не відшкодовано позивачу суму фактичних витрат на доставку пенсій на пільгових умовах, на даний момент існує борг за червень 2014 року. Факт наявності у відповідача боргу, підтверджується карткою особового рахунку (а.с. 15-17).

Суд першої інстанції задовольнив позов з тих підстав, що у відповідача перед УПФУ в м. Луцьку існує заборгованість по виплаті і доставці пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 3 507,16 грн., яка на сьогоднішній день не сплачена та доказів її погашення та заперечень на день розгляду справи суду не надано, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТзОВ «ЛУМ» заборгованості за червень 2014 року в сумі 3 507,16 грн. підлягають до задоволення в повному об»ємі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» для юридичних осіб, незалежно від форми власності, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, до об»єкту оподаткування відносить фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що після 01.01.2004 року зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, який діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 січня 2004 р. за №64/8663), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень.

Пунктами 6.4 та 6.5 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що несплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Оскільки відповідачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодовані не були, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача в користь позивача на загальну суму 3 507, 16 грн..

Колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта, що відповідно до ч. 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, оскільки суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, а заборгованість перед органами Пенсійного фонду України з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та недоїмка зі сплати страхових внесків не є тотожними поняттями, оскільки страховий внесок не є пенсією, призначеною на пільгових умовах.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі №803/2407/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.02.2015 року.