Постанова

від 15.02.2015 по справі 917/1824/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 917/1824/14

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх. №4414 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі № 917/1824/14

за позовом ПП "Клінінг центр плюс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. код ЄДРПОУ 37215681

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" , м. Кременчук, Полтавська обл. код ЄДРПОУ 05756783

про стягнення 299 464,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 299464,36 грн. ( в т.ч. 243260,88 грн. основного боргу за договором поставки товару; 21417,26 грн. пені; 27488,40 грн. інфляційних втрат; 7297,82 грн. 3% річних).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.2014р. у справі № 917/1824/14 (суддя Солодюк О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" код ЄДРПОУ 05756783 на користь ПП "Клінінг Центр плюс" код ЄДРПОУ 37215681 243260,88 грн. - основного боргу; 21417,26 грн.-пені; 23353,04 грн. - інфляційних втрат; 3099,08 грн. - 3% річних; 5822,88 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідач - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2014р. у справі № 917/1824/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.01.2015р. Заявника апеляційної скарги зобов'язано до початку судового засідання надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Позивач надіслав відзив (вх. 494 від 16.01.2015р.) на апеляційну скаргу, в якому виклав заперечення на доводи апеляційної скарги та обгрунтування своєї позиції у справі. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. розгляд справи відкладено на 11.02.2015р. Повторно зобов'язано заявника апеляційної скарги надати до початку судового засідання докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі.

Від позивача надійшли уточнення ( вх.2035 від 10.02.2015р.) розрахунку суми основного боргу за договором поставки товару № 0658-СН. Позивач зазначив, що відповідачем в порядку добровільного виконання судового рішення сплачено суму заборгованості у розмірі 296953,14 грн. разом з виконавчим збором. На підтвердження вказаного факту позивач надав платіжне доручення № 2437 від 12.12.2014р.)

В судове засідання 11.02.2015р. заявник апеляційної скарги не прибув, уповноваженого представника не направив, витребуваних апеляційним господарським судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

В судове засідання 11.02.2015р. представник позивача не прибув, уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, те, що розгляд справи вже відкладався, клопотання про продовження строків розгляду апеляційної скарги сторонами не надано, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та попереджені, що у разі ненадання витребуваних матеріалів та неявки уповноважених представників сторін справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за наявним у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї з урахуванням додаткових письмових пояснень доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Приватним підприємством "Клінінг Центр Плюс" (постачальник) (далі-позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) (далі-відповідач) був укладений договір поставки товару № 0658-СН від 11.12.13р.

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі іменується "товар"), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до даного договору.

Відповідно до п. 1.4 договору загальна ціна товару за цим договором становить 432 613,42 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до п.2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється у наступні строки: 14 календарних днів від дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару.

Відповідно до п. 2.4 договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.13.1, п. 13.2 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.13.1 цього договору та закінчується 31.12.14р.

На виконання умов договору позивач відповідачеві протягом 2013р. та 2014р. здійснив поставку товару: костюми бавовняні, костюми бавовняні для обрубника, куртки брезентові, куртка бавовняна утеплена, рукавиці комбіновані, рукавиці вібростійкі, брюки брезентові на загальну суму 362 078,64 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними (а.с. 15, 17, 19): ВН № 1 від 14.01.14р., ВН №6 від 07.02.14р., ВН №8 від 13.02.14р. на суму 303 260,88 грн.

Відповідно до п. 9.2 договору товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Зазначений товар по вказаним накладним отримав від ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" економіст Суровцева С.О. за довіреностями № 0000000016 від 02.01.14р., № 0000000463 від 07.02.14р. (а.с. 21, 22).

Позивач відповідачеві виставив рахунки-фактури на оплату товару: № 1 від 14.01.14р., № 6 від 07.02.14р., № 8 від 13.02.14р. (а.с. 16, 18, 20).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки оплати 45 календарних днів від дати поставки.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар у 2014р. виконав частково, сплативши по видатковій накладній № 1 від 14.01.14р. - 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 822 від 08.07.14р. (а.с. 25), внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 243 260,88 грн.

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на те, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 243260,88 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів сплати вказаної суми основного боргу на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі відповідачем не надано та з урахуванням наведених норм права, судова колегія вважає правомірним рішення господарського місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 243260,88 грн.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов"язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.6 договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судова колегія вважає законним та обгрунтованим рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 21417,26 грн. Розрахунок пені по кожній накладній виконаний арифметично вірно з урахуванням положень закону та договору.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3 відсотків річних та інфляційних втрат і частково відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неправильністю розрахунку позивача. Судовою колегією апеляційного господарського суду також виконано перевірку стягнутих місцевим господарським судом 3% річних та інфляційних втрат, за результатами якої судова колегія вважає правомірним рішення господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача 23353,04 грн. інфляційних втрат та 3099,08 грн.- 3 % річних.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги, що під час здійснення відвантаження товару позивач не передав відповідачу документи, які підтверджують якість товару та його комплектність, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, наявні у матеріалах справи накладні підписані представниками обох сторін, відповідають вимогам статті 32 Господарського процесуального кодексу України, отже, підтверджують факт отримання відповідачем обумовленого в договорі та специфікації товару.

Як вбачається із договору, сторонами окремого порядку приймання-передачі товаросупровідних документів не встановлено.

Відповідач не відмовився від прийняття товару, отже, фактично своїми діями підтвердив, що поставку позивачем було здійснено належним чином, у відповідно до умов договору.

Доказів на підтвердження своїх доводів в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України апелянтом до судів першої та апеляційної інстанції не надано, після отримання товару з вимогою передати товаросупровідні документи до порушення провадження в судовому порядку, яких на думку апелянта не вистачає, відповідач до позивача не звертався.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2014 року у справі № 917/1824/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Крім того, судова колегія дійшла висновку про стягнення із заявника апеляційної скарги 478,70грн. судового збору за подання апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Сплата судового збору здійснюється в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

Оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача (ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 243260,88 грн. основного боргу; 21417,26 грн. - пені; 23353,04 грн. - інфляційних втрат; 3099,08 грн. - 3 % річних, що разом складає 291130,26 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги її заявник просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2014р. повністю.

Отже, оспорюваною сумою, є саме 291130,26. Тобто судовий збір за подання апеляційної скарги необхідно розраховувати виходячи із суми 291130,26. Відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2014р. у справі № 917/1824/14 апелянту необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2911,30 грн.

Як встановлено судовою колегією відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 2432,60 грн. (що підтверджується платіжним дорученням № 180 від 18.11.2014р., доданим до апеляційної скарги). Отже, заявником апеляційної скарги не в повному обсязі сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, а саме, недоплачено 478,70 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. у даній справі зобов'язано заявника апеляційної скарги надати до початку судового засідання докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. у даній справі повторно зобов'язано надати до початку судового засідання докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Заявник апеляційної скарги - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" вимоги ухвал Харківського апеляційного господарського суду не виконав, докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі не надав.

У п. 2.23. постанові пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" надано господарським судам наступні роз'яснення у разі встановленні факту недоплати судового збору, суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у становлений строк; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої -четвертої статті 49 ГПК України або залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі п. 5 частини першої статті 81 зазначеного кодексу.

Зважаючи на викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність стягнути з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 478,70 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі № 917/1824/14 залишити без змін.

Стягнути з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі, код отримувача 37999654, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача 851011, рахунок отримувача 31216206782003, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 478,70 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.02.2015р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.