Постанова

від 03.02.2015 по справі 826/20485/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2015 року 12:07 № 826/20485/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Єрмоленко Є.В.,

представника відповідача: Білокур В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» до Державної податкової інспекції Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 22.08.2014р. №118026552209 про зменшення суми від'ємного значення за серпень 2013р. на 30246,00грн.

Позовні вимоги позивача мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки щодо відсутності у контрагента позивача ТОВ «САМСА» документального підтвердження виконання будівельних робіт, не відповідають об'єктивним обставинам та реальній дійсності, не підтверджені жодними доказами, оскільки господарські відносини позивача та контрагента є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на правомірність прийнятого рішення, оскільки, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що відповідно до п.78.1.1., п.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» (код ЄДРПОУ 34692645) з питань дотримання податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «САМСА» код 38007196 за серпень 2013р., за результатами якої складено акт від 29.04.14р. №372/26-55-22-07/34692645.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд»: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу, та п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», в результаті чого, товариством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.24) за серпень 2013р. на суму 30246грн.

На підставі акту від 29.04.14р. №372/26-55-22-07/34692645 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014р. №118026552209 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30246грн. ТОВ «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд».

Судом встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» виступає Генеральним підрядником будівництва, а ТОВ «САМСА» - підрядником по об'єктах «Комплекс будівельного житлового, торгівельного та офісного призначення з паркінгом на вул.Саперно-Слобідській,93 у Голосіївському районі м.Києва», «Комплекс будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Воскресенська,7 у Дніпровському районі м.Києва», «Будівництво житлового-торгівельного комплексу з вбудовано прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та підземно-надземним паркінгом по вул.Петра Дегтяренка, 1 у Оболонському районі».

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ при проведенні перевірки використано висновок ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у Київській області від 29.10.13 №666/1013-07-01-14. Так, відповідно до пояснення директора ТОВ «Самса» ОСОБА_3, ТОВ «Самса» наймало робочих працівників та техніку (каток, асфальтоукладчик, грейдер, автомобілі Камаз для перевозки асфальта). Договорів на виконання робіт з працівниками, які здійснювали укладання асфальту, бортового каменю а також з водіями та грейдеристом укладені не були, майже кожен день були інші люди, постійних робочих та водіїв на підприємстві не було. Таким чином, згідно отриманого пояснення гр. ОСОБА_3, враховуючи відсутність документального підтвердження виконання будівельних робіт, не підтверджено виконання будівельних робіт ТОВ «Самса» для ТОВ «БК «ІНТЕРГАЛ-БУД» за серпень 2013 року на загальну суму 181 475,49 грн.

Також при проведенні перевірки було використано довідку Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.12.13 №392/22-4/38007196 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Самса» щодо документального підтвердження господарських відносин із підприємством-постачальником ТОВ «БК «ІНТЕРГАЛ-БУД», та підприємством-покупцем ТОВ «БК «ІНТЕРГАЛ-БУД», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2013 році.

Звіркою ТОВ «Самса» (код за ЄДРПОУ 38007196) документально не підтверджено здійснення господарських відносин із підприємством ТОВ «БК «Інтергал-Буд» (код ЄДРПОУ 34692645), їх реальність та повноту відображення в обліку за серпень 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки в частині виконання будівельних робіт для ТОВ «БК «Інтергал-Буд» за серпень на суму 181475,49 грн. (в т.ч. ПДВ 30245,91 грн.).

На підтвердження виконання робіт, позивачем до суду надано: податкова накладна №6; довідка про вартість виконаних робіт до договору ДС100513 за серпень 2013 року; акт приймання виконаних робіт до договору ДС100513 за серпень 2013 року; податкова накладна №2; платіжне доручення №694; договір підряду №ДС100513; податкова накладна №4; платіжне доручення №781; податкова накладна №5; довідка про вартість виконаних робіт до договору ВС291012 за серпень 2013 року; акт приймання виконаних робіт до договору ВС291012 за серпень 2013 року; акт приймання виконаних робіт до договору ВС291012 за серпень 2013 року; договір підряду №ВС231012; договір генерального підряду №24/09-2014ГП; податкова накладна №3; платіжне доручення №695; акт приймання виконаних робіт до договору С160713 за серпень 2013 року; довідка про вартість виконаних робіт до договору ДС160713 за серпень 2013 року; договір підряду №ДС160713; договір генерального підряду №21/04-ГП.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача, зареєстрований в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «САМСА» не була припинена.

Відповідно до змісту Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та в кінцевому результаті отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «САМСА» суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

При цьому, суд зауважує, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, але повинен дотримуватися принципу належної обачності при виборі контрагента.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження недотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента чи неможливості його здійснювати роботи за укладеними з позивачем угодами. Натомість сукупність доказів, які надані позивачем, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий період.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), на яку, в обгрунтування своїх висновків, Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє підлягає скасуванню як протиправне.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 22.08.2014р. №118026552209 про зменшення суми від'ємного значення за серпень 2013р. на 30246,00грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11.02.15р.

Суддя Є.В. Аблов