Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/20485/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20485/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» (далі - позивач, ТОВ «БК «Інтеграл-Буд») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2014 р. №118026552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БК «Інтеграл-Буд» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «БК «Інтеграл-Буд» з питань дотримання податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Самса» за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2014 р. №372/26-55-22-07/34692645.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до зменшення від'ємного значення по ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1797112,94 грн.

На підставі акту від 29.04.2014 р. №372/26-55-22-07/34692645 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 р. №118026552209, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 30246,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Самса», мають реальний характер, а тому в даному випадку наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

П.п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що 200.1. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що правильність визначення платником від'ємного значення з ПДВ безпосередньо залежить від наявності в нього права на формування податкового кредиту, підставою для чого є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «Самса» за договором підряду від 10.05.2013 р. № ДС100513 та укладеній до нього додатковій угоді від 09.06.2013 р. підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, актом приймання-передачі місця виконання робіт, твердим кошторисом №2, платіжним дорученням, відповідними податковими накладними.

Судова колегія зазначає, що всі перелічені документи складені з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88, а з матеріалів справи вбачається господарська мета укладання між позивачем і його контрагентом вказаного договору підряду, а саме: забезпечення ТОВ «БК «Інтеграл-Буд» виконання своїх зобов'язань як генерального підрядника за договором генерального підряду на капітальне будівництво від 22.04.2013 р. №22/04-ГП, укладеного з ТОВ «Фірма «Інтергал».

Таким чином, оскільки товарність спірних фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «Самса», яке на момент їх здійснення було зареєстровано як платник ПДВ, повністю підтверджується матеріалами справи, то колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про фіктивність правовідносин між позивачем і зазначеними контрагентами, що надає достатні правові підстави для висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2014 р. №118026552209.

Посилання апелянта на ймовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, які на його думку вбачаються з довідок Ірпінської ОДПІ від 29.10.2013 р. №666/1013-07-01-14 та від 24.12.2013 р. №392/22-4/38007196, судова колегія вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі змісту ст.61 Конституції України вбачається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на податкові пільги не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10, яке відповідно до ст.244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що відповідачем, у порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, не надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження жодних належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212, 254 КАС України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.