Постанова

від 11.02.2015 по справі 2а-2158/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-2158/12/1470 Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого  судді  Зуєвої Л.Є.,                        суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року за позовом Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Веселинівському районі Миколаївської області про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Веселинівському районі Миколаївської області про стягнення витрат, пов'язаних із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року в сумі 30644,10 грн. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Веселинівському районі Миколаївської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в розмірі 450 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від            11.03.2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 199 грн. 63 коп. скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи  повідомленнями про вручення почтових відправлень та до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області про розгляд справи за їх відсутності, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України  за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в частині  відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 199 грн.63 коп., колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Так, Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача загальну суму витрат пов'язану з виплатою пенсій особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року в сумі 30 644 грн.10 коп., в т.ч. 450 грн.00 коп. - не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, 29 994 грн.47 коп. - не враховані суми щомісячної адресної допомоги, 199 грн.63 коп. - не враховані суми витрат на виплату та доставку пенсії на користь управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області. Позовні вимоги в частині стягнення 450 грн.00 коп. не врахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а також 29 994 грн.47 коп. не врахованих сум щомісячної адресної допомоги, вирішені судами попередніх інстанції. Разом з тим, питання стосовно стягнення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії в розмірі 199 грн. 63 коп. не було належним чином досліджено. Так, на думку судової колегії ці вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з  01 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій, по яким виник спір. За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків. Відповідно до пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом 3 пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого. Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються. Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства. Зі змісту цієї норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів. Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Отже, сума витрат на виплату пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та витрати на їх доставку підлягають стягненню з відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2011 року №21-116а11 та від 12 червня 2012 року №21-165а12. Відповідно до ст. 244-2 КАС України  рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову. Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області – задовольнити частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року – в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії в розмірі 199 грн. 63 коп. – скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Веселинівському районі Миколаївської області (вул. Леніна, 14, Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 25956225) на користь Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області (вул. Леніна, 14, Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 22442431) відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії в розмірі 199 грн. 63 коп. (сто дев'яносто дев'ять гривень шістдесят три копійки). Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.                     Головуючий: суддя                                                Л.Є.Зуєва                                    суддя                                                О.А.Шевчук                                    суддя                                                А.Г.Федусик