Ухвала

від 11.02.2015 по справі 2а/1570/5274/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/5274/2011

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представників:

апелянта - Савецької Н.С.,

позивача - Ломиги І.А., Хмель Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Іллічівський паливний термінал" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Іллічівський паливний термінал" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що податкове повідомлення-рішення №0000282301 від 01.07.2011 року та податкове повідомлення-рішення №0000292301 від 01.07.2011 року в частині нарахування 10660056грн. є неправомірними, такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000282301 від 01.07.2011 року та податкове повідомлення-рішення №0000292301 від 01.07.2011 року в частині нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 10 660 056 грн. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2014 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року, а справу за позовом приватного акціонерного товариства «Іллічівський паливний термінал» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000282301; 0000292301 від 01.07.2011 року направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області № 0000282301 від 01.07.2011 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області № 0000292301 від 01.07.2011 року в частині нарахування 10 660 056 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Іллічівський паливний термінал» зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 11.05.2002 року (т.1, а.с.52).

На підставі направлень № №01-045/390, 01-045/391, 01-045/396, 01-045/389, 01-045/393, 01-045/392, 01-045/397 від 26.04.2011 року, п. 82.2 ст.82 ІІ розділу Податкового кодексу України та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2011 року, фахівцями ДПІ у м. Іллічівську проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПАТ «Іллічівський паливний термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За наслідками зазначеної перевірки був складений акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Іллічівський паливний термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р» № 1376/23-0301/31886323 від 17.06.2011 року (т.1, а.с.2-49), відповідно до висновків якого встановлено порушення ПАТ "Іллічівський паливний термінал":

- п.4.1 ст.4, п.п11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10867009 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року у сумі 632198 грн., за півріччя 2010 року у сумі 1020888 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 2464311 грн., за 2010 рік у сумі 10867009 грн.;

- п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст1, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 17352 грн., у тому числі: лютий 2010р. - 117,0 грн., березень 2010р. - 3307,0 грн., квітень 2010р. - 6423,0 грн., червень 2010р.- 290,0 грн., вересень 2010р.- 466,0 грн., жовтень 2010р. - 3110,0 грн., листопад 2010р. - 3639,0 грн.

На підставі акту перевірки № 1376/23-0301/31886323 від 17.06.2011 року державною податковою інспекцією у м. Іллічівськ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 01.07.2011 року, відповідно до якого ПАТ "Іллічівський паливний термінал" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17352,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4338,00 гривень та повідомлення-рішення № 0000292301 від 01.07.2011р., відповідно до якого ПАТ "Іллічівський паливний термінал" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10867009 грн.

Судова колегія вважає, що вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000282301 від 01.07.2011 року та № 0000292301 від 01.07.2011 року, виходячи з наступного.

Так, на думку апелянта, ПАТ "Іллічівський паливний термінал" порушено норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон № 334/94-ВР), зокрема п.4.1 ст.4, п.п11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, п.7.3.1 п.7.3 ст.7.

Відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.3.1 п. 11.3. ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Так для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Апелянт посилається на те, що підприємством включались до складу валових витрат витрати на отримання послуг Одеського Технічного Центру по обробці документів (далі - Одеський ТехПД) без наявності документів, які б підтверджували фактичне отримання послуг на загальну суму 10480286,3 грн. З даним твердженням судова колегія погодитись не може, оскільки відповідно до матеріалів справи між ПАТ «Іллічівський паливний термінал» та Одеський ТехПД були укладені договори № 5061 від 01.08.2004 року про подачу та забирання вагонів між Одеською залізницею та ПАТ «Іллічівський паливний термінал» при станції Іллічівськ - Паромна, строком дії на п'ять років (т.1, а.с.74-79), додаткові угоди до Договору №5061 від 28.01.2010 року (т.1, а.с.80), від 09.06.2010 року (т.1, а.с.81), від 21.06.2010 року (т.1, а.с.82) та договір №1/78 про подачу та збирання вагонів, укладений між Одеською залізницею та ПАТ "Іллічівський паливний термінал" від 01.09.2010 року (термін виконання п'ять років) (т.1, а.с.65-73). На підтвердження факту виконання умов договору сторонами були підписані Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за період січень, лютий 2010 року (т. 1, а.с.95-147).

Крім того на виконання умов договорів із Одеською Залізницею позивачем надано відомості за користування вагонами; накопичувальні картки зборів за виконані роботи; виписки з особового рахунку; акти звірки взаєморозрахунків, виписки банку та платіжні доручення. При прийнятті рішення суд враховує, що договір між Одеською залізницею і позивачем укладений згідно із Статутом залізниць, Правилами перевезення вантажів, якими, як і самим договором, не передбачено складання актів прийому-передачі послуг. З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на неправомірність віднесення до складу валових витрат витрати на придбання послуг Одеського Технічного Центру по обробці документів у сумі 10480286 грн.

На думку судової колегії вказані документи спростовують доводи Державної податкової інспекції щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також апелянт посилався на порушення з боку підприємства п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст1, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 17352 грн., а саме на думку Державної податкової інспекції підприємством включались до складу валових витрат витрати на отримання послуг за 1-4 квартал 2010 року на загальну суму 165000 грн., не підтверджені документами, що мають юридичну силу і доказовість, а саме у зв'язку із відсутністю в актах виконаних робіт зазначення обсягів послуг і одиниць їх виміру. З даного приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Іллічівський паливний термінал» були укладені наступні договори: з ТОВ «Юридичний департамент інституту стратегічних проблем економіки» - договори №65-10 від 01.04.2010 року про надання юридичних послуг, строком дії один рік (т.2, а.с.195,196); з ТОВ «Юридична компанія «Класик» №10/2010 від 04.01.2010р. про надання юридичних послуг (строк дії до 31.12.2010р.); з ПП «Юридична фірма «Анвальт» № 11/06 від 01.06.2006р. про надання юридичних послуг, (строк дії один рік, подовжувався додатковими угодами №1 від 29.12.2006 р. строком на рік (т.1, а.с.216), №2 від 31.12.2006р. строком на рік (т.1, а.с.217), №3 від 31.12.2008р. строком на рік (т.1, а.с.218), №4 від 01.07.2009р. строком до кінця року (т.1, а.с.219), №5 від 31.12.2009р. строком на рік (т.1, а.с.220) (т.1, а.с.212-214), та з Аудиторсько-консалтінговою фірмою «ЮГТ Плюс» - договір №57-09 від 07.04.2009р.про надання аудиторських послуг (строк дії до 31.03.2010р.) (т.1, а.с.224-227).

Так, ПАТ «Іллічівський паливний термінал» за організаційно-правовою формою є акціонерним товариством, акціонери якого володіють цінними паперами. Відповідно до Положення про порядок розкриття інформації емітентами цінних паперів, рішенням Комісії N 1591 від 19 грудня 2006 року акціонерні товариства зобов'язані щорічно в строк до 30 квітня та 01 червня оприлюднювати і подавати річний фінансовий звіт до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно норм цивільного законодавства, а саме ст.162 Цивільного Кодексу України, товариство, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи, передбачені статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

На підставі вищезазначеного між ПАТ «ІПТ» та Консалтинговою фірмою «ЮГТ Плюс» було укладено Договір, предметом якого є, у тому числі, і підготовка Аудиторського висновку для подальшого подання до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Фактичне виконання та реальність здійснення умов зазначеного Договору підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями Актів виконаних послуг, платіжних запитів, доручень про сплату послуг, банківських виписок, консультаційних запитів та відповідей на ці запити АКФ «ЮГТ Плюс», Аудиторським висновком.

Також апелянтом досліджувались господарські операції між ПАТ «ІТП» та TOB «Юридичний департамент інституту стратегічних проблем економіки», TOB «Юридична компанія «Класик», ПП фірма «Анвальт». Як вбачається з матеріалів справи, підприємством було укладено договори про надання юридичних послуг із зазначеними контрагентами. На підтвердження виконання робіт за зазначеними договорами позивачем надано акти виконаних послуг, засвідчені належним чином платіжні доручення про сплату послуг та банківські виписки, консультаційні запити та відповіді юридичних компаній на ці запити.

Виходячи з вищезазначеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності включення до складу валових витрат витрати на придбання послуг ТехПД Одеської залізниці, ТОВ «Юридичний департамент інституту стратегічних проблем економіки», ТОВ «Юридична компанія «Класик», ПП «Юридична фірма «Анвальт», Аудиторсько-консалтінговою фірми «Юг Плюс».

Що стосується формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (Закон №168/97-ВР, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно п.7.5.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Під час опрацювання відхилень, встановлених «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ПАТ "Іллічівський паливний термінал" та його контрагентів встановлено, що ПАТ "Іллічівський паливний термінал" віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, який фактично не був сплачений до бюджету.

У підпункті 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «РЕОН» укладено договір №9\3-10 від 09.03.2010р. на поставку продукції для ремонту стендеру морського Д10. На підтвердження виконання робіт за зазначеним договором позивачем надано рахунки на оплату, належним чином засвідчені платіжні доручення, банківські виписки податкові накладні, видаткові накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей за період 2009-2011рр.

Між ПАТ «ІПТ» та ПП «АКРОСС ЛТД» укладено договір на виконання робіт по рихтовці, фарбуванню, збиранню після фарбування, фарбуванню капоту автомобіля (Инв.№000537), на підтвердження виконання надано картку рахунку клієнта, рахунок на оплату, платіжні доручення, банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт та специфікації, в яких визначаються асортимент, одиниці виміру, кількість, строки поставки кожної партії товару, яка належить до поставки по даному договору.

Між ПАТ «ІПТ» та Джанкойський завод «Водоприлад» укладено договір на придбання гідранту пожежного, кришки гідранту, кільце гумове гідранта, ущільнення гумове гідранта. На підтвердження зазначеного позивачем надано картку клієнта, картки рахунків (205,15), Акт приймання здачі відремонтованих, реконструйованих об'єктів, лімітно-заборонну карту на отримання матеріальних цінностей, акт на списання ТМЦ, акт заміни пожарного гідранта №9, Акт приймання-передачі матеріалів, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.

Між ПАТ «ІПТ» та ПП «Укройлтехпостач» укладено договір на придбання масла 1-40 та тосолу А40, на підтвердження реальності здійснення господарської операцій позивачем надано: картку рахунку 201, картки на отримання матеріальних цінностей, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові, видаткові накладні, належним чином засвідчені банківські виписки.

Між ПАТ «ІПТ» та TOB «Діол-Принт» укладено договір №06 від 14.10.2010р. на виготовлення поліграфічної продукції.

В підтвердження реальності зазначених господарських операцій до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки на сплату, доручення, банківські виписки, картки списання.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Так, як було зазначено вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з контрагентами, здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з отриманням робіт з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Отже сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

З огляду на викладене, суд першої інстанції виконав вимоги ухвали ВАС України від 31.03.2014р. дослідив та проаналізував реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ « Реон»,ТОВ «Акросс ЛТД»,ПП «Укройлтехпостач», ТОВ«Диол-Принт» та Джанкойским заводом «Водоприлад» та іншими контрагентами , перевірив реєстрацію та перебування цих контрагентів платника в стані платника податку на додану вартість під час здійснення господарських операцій, тому судова колегія дійшла до висновку що суд першої інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та з огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2015 року

Головуючий: суддя Л.Є.Зуєва

суддя О.А.Шевчук

суддя А.Г.Федусик