Постанова

від 21.01.2015 по справі 911/3709/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 911/3709/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Федорчук Р.В. (доповідач по справі),

судді Лобань О.І.,

Майданевич А.Г.,

при секретарі судового засідання Цой Д.С.,

за участю представників:

позивача: Зоріна О.В. - за довіреністю від 17.12.2014 р. № б/н;

відповідача: не з'явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІПЛАСТ»

на рішення господарського суду Київської області від 27.10.2014 р.

у справі № 911/3709/14 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІПЛАСТ»

до Ірпінської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2014 р. у справі № 911/3709/14 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 р. у справі № 911/3709/14 і прийняти нове, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. у справі № 911/3709/14 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін на 17 грудня 2014 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 17 грудня 2014 р. надав суду пояснення, якими заперечив проти доводів, викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник позивача в судових засіданнях надав пояснення, якими підтримав доводи, викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 17 грудня 2014 р. господарським судом оголошено перерву до 21 січня 2015 р.

Ухвалою від 17.12.2014 господарським судом апеляційної інстанції задоволено клопотання сторін справи та продовжено строк розгляду спору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 липня 2009 р., на підставі рішення Ірпінської міської ради Київської області від 20.03.2009 р. за № 2639-66-V, між Ірпінською міською радою та ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» укладено договір оренди землі від 08.07.2009 р. (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0600 га, розташованої в м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе, для будівництва салону-магазину по продажу легкових автомобілів.

За умовами п. 9 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 8 (вісім) % від грошової оцінки землі, а грошова оцінка, згідно з довідкою відділу земельних ресурсів у м. Ірпені від 13.04.2009 р. за № 530 складає 8 638,65 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 691,09 грн (при цьому вказана сума може змінюватись при умові проведення індексації) на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 40 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 34 Договору встановлюються підстави припинення договору, зокрема, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі від 08.07.2009 року зареєстровано у Структурному підрозділі (Київського обласного реєстраційного центру) ДП Державного земельного кадастру Ірпінського міського відділу, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.07.2009 року за № 040992600032.

Пунктом 19 Договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації Договору оренди за актом приймання-передачі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08 липня 2009 р. відповідачем передано позивачеві земельну ділянку за актом прийому-передачі, підписаного і скріпленого відбитками печаток сторін Договору (а.с. 17).

Згідно з п. 8 Договору, його укладено на 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав припинення такого договору.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно встановив, що 08 липня 2014 р. Договір припинив свою дію.

Також п. 8 Договору передбачено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. При цьому, у відповідності до п. 27 Договору, орендар має право скористатися переважним правом на поновлення Договору в разі добросовісного виконання ним вимог чинного земельного законодавства України та умов Договору.

Предметом спору у даній справі є захист переважного права позивача на поновлення Договору шляхом визнання укладеною додаткової угоди до Договору, яка викладена в прохальній частині позову. Вказана додаткова угода передбачає поновлення Договору на п'ять років до 08 липня 2019 р. Позивач посилається на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка набрала чинності з 12.03.2011 р.) (далі - Закон), як на обґрунтування позову.

Позивач стверджує, що після припинення дії Договору ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» продовжує користуватися земельною ділянкою, однак, додаткову угоду про поновлення Договору, у запропонованій позивачем редакції, укладено не було.

Так, за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позову ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» з урахуванням наступного.

При вирішенні даного спору колегія враховує положення Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка набрала чинності з 12.03.2011 р.).

Статтею 30 Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 названої статті).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач своїми листами від 08.05.2014 р. № 080501 та 31.05.2014 р. № 310501 повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк - на 25 років.

Однак, колегія зазначає, що позивачем порушено припис ч. 3 ст. 33 Закону, тобто ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» не додано до вказаних листів проекту додаткового угоди.

15 серпня 2014 р. позивачем вручено відповідачеві лист-вимогу від 12.08.2014 р. № 120801 про укладення додаткової угоди, проект якої додано до вказаного листа. Проект додаткової угоди передбачає поновлення Договору на п'ять років.

Зважаючи на вищевикладене, колегія вказує на те, що позивачем порушено вимоги, встановлені частинами 2 і 3 ст. 33 Закону щодо порядку поновлення договору оренди землі, оскільки проект додаткової угоди ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» надано відповідачеві вже після припинення дії Договору.

Тим самим, позивач позбавив відповідача можливості розглянути в порядку, визначеному ч. 5 ст. 33 Закону, проект додаткової угоди, яка у визначений законом термін не була йому надіслана, та прийняти відповідне рішення щодо поновлення Договору оренди землі та укладення додаткової угоди або надіслати відповідні заперечення.

Таким чином, сам факт того, що позивач після припинення Договору оренди землі продовжував користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом місяця, після спливу строку Договору, листа із запереченнями відповідача щодо поновлення Договору, не свідчить про виникнення у позивача передбачених Законом підстав для визнання Договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки позивачем було порушено вимоги ч. 2 і 3 ст. 33 Закону щодо порядку поновлення договору оренди землі.

Крім викладеного вище, колегія зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 33 Закону та умов, викладених у п. 27 Договору, позивач, як орендар, має право реалізувати своє переважне право на поновлення Договору, у разі добросовісного виконання ним вимог чинного земельного законодавства України та умов Договору шляхом укладення до нього додаткової угоди.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач протягом дії Договору свої зобов'язання належним чином не виконував, що обґрунтовується наступним.

Пунктом 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренди і продовження його дії.

Згідно з п. 12 Договору розмір орендної плати переглядається один раз на два роки та у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Як визначено у п. 25 Договору, орендодавець має право, зокрема, в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку, а також у зв'язку з проведенням щорічної індексації грошової оцінки земельної ділянки.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що Ірпінською міською радою прийняті наступні рішення: «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної ділянки по м. Ірпінь» від 20.01.2011 р. за № 141-6-VI, «Про орендну плату за землю в м. Ірпінь» від 20.01.2011 р. за № 140-6-VI, «Про затвердження оновленої нормативної грошової оцінки земель м. Ірпінь» від 28.01.2011 р. за № 177-7-VI (далі - Рішення Ради), які є обов'язковими для всіх орендарів земельних ділянок в м. Ірпінь та якими визначена нова типова форма договору оренди землі, встановлено нові розміри орендної плати за землю, визначено нову нормативну грошову оцінку земель в м. Ірпінь.

Колегія суддів погоджується з тим, що вказані вище Рішення Ради є чинними.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що відповідно до статей 16, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень Ірпінської міської ради Київської області в галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади в адміністративних межах Ірпінської міської ради Київської області, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Відповідно до ст. 21 Закону розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Радою Рішень) унормовано, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, для земель інших категорій - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (підпункт 288.5.1 названої статті Кодексу), а також не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт «б» підпункту 288.5.2 Кодексу).

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір передбачає можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування відповідних норм матеріального права у подібних правовідносинах, наведеною в постановах від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10 (3-47гс10) та від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10 (30/234-09) (3-42гс11), яка в силу ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для господарського суду.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач до закінчення строку Договору у 2011 і 2012 роках звертався до позивача з листами (а.с. 51-53, 55-56), якими просив його з'явитися до виконавчого комітету Ірпінської міської ради з метою укладення додаткової угоди, якою привести умови Договору у відповідність до Рішень Ради щодо розміру орендної плати. Водночас, вказаними листами відповідач попереджав позивача про наслідки невиконання вимог Рішення Ради, які полягають у достроковому припиненні Договору.

Втім, листи відповідача залишені позивачем без відповіді і виконання у зв'язку із чим, Ірпінська міська рада 30 липня 2013 р. надіслала ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» лист від 18.07.2013 р. № 01-24/2927/10, до якого додала угоду про припинення Договору та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 57-61).

У відповідь на лист від 18.07.2013 р. № 01-24/2927/10 позивач своїм листом від 07.08.2013 р. № 070801 відреагував позитивно на пропозицію відповідача щодо приведення Договору у відповідність до чинного законодавства. З огляду на викладене, відповідачем було надіслано ТОВ «ПОЛІПЛАСТ» разом із листом від 29.08.2013 № 01-24/3425 проект угоди, яка приводить спірний Договір у відповідність Рішень Ради і регламентує розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом Договору, орендної плати та порядок її внесення.

Проте, колегія зазначає, що матеріали даної справи не містять укладеної сторонами справи додаткової угоди до Договору, якою б вони привели спірний правочин у відповідність до Рішень Ради.

Також, як встановлено вище, у проект додаткової угоди до Договору, додатного відповідачем до листа-вимоги від 12.08.2014 р. № 120801, передбачає лише поновлення Договору.

Відтак, сторони даної справи не досягли згоди стосовно істотної умови Договору, яка полягає у розмірі орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія дійшла висновку, що положення ст. 33 Закону, зокрема її частини шостої, застосуванню до спірних правовідносин сторін не підлягають, оскільки позивач під час дії спірного Договору неналежним чином виконував його умови і вимоги Рішень Ради.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ «ПОЛІПЛАСТ».

Водночас колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 12 ГПК України визначено перелік спорів, підвідомчих господарським судам України.

Позовна вимога про визнання додаткової угоди укладеною є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Такий правовий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.01.2002 у справі за позовом акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" до малого приватного підприємства "Фірма "Барвінок", акціонерного товариства "Компанія "Капітал" та акціонерного товариства "Барвінок" про визнання неукладеним договору купівлі-продажу від 11.02.1992 і визнання недійсними договорів від 01.03.1996 та 18.03.1996.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про встановлення факту укладення угоди про поновлення дії Договору при обов'язковості укладення нового Договору з врахуванням нових нормативно встановлених розмірів орендної плати та нормативної грошової оцінки, а також при відсутності рішення Ірпінської міської ради щодо поновлення дії Договору шляхом укладення нового договору оренди земельної ділянки, є вимогою про визнання факту, що суперечить ст. 12 ГПК України, не відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 Земельного кодексу України.

Також, колегія вважає, що суд першої інстанції, в підтвердження викладеної вище правової позиції, вірно послався на постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2010 р. у справі № 30/465, від 09.02.2010 р. у справі № 40/235 і від 09.04.2013 у справі № 8/114-12.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 27.10.2014 р. у справі № 911/3709/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІПЛАСТ» на рішення господарського суду Київської області від 27.10.2014 р. у справі № 911/3709/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.10.2014 р. у справі № 911/3709/14 залишити без змін.

3. Справу № 911/3709/14 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич