Постанова

від 02.02.2015 по справі 813/5895/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року № 813/5895/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Сціри Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Львівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держземагенства у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення (відмову) Головного управління Держземагенства у Львівській області, викладене у формі листа №31-13-0.5-6636/2-14 від 25.07.2014р.;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення за результатами розгляду клопотань позивача, а саме: наказ про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 65,0 га, розташованої на території Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області в урочищі «Велика»; наказ про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,5 га, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області; наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 18,1221 га (кадастровий номер 4623086400:05:000:0131, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області (клопотання №1); наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 12,1727 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0198, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області; наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 35,1193 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0201, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області; наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 11,6234 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0196, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області для передачі в подальшому її у користування для ведення фермерського господарства.

Позов мотивований тим, що спірне рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, які передбачені ст.123 Земельного кодексу України.

ОСОБА_3 на підставі ст.42 Конституції України, ст.ст.1, 5, 7 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 24, 122, 123,124 та 134 Земельного кодексу України звернувся до відповідача з окремими клопотаннями, в яких просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в різних місцях розташування, а також надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок по вже сформованих земельних ділянках. Разом з цим, відповідач не розглянув та не вирішив клопотань позивача окремо щодо кожної земельної ділянки, а прийняв одне рішення по всіх клопотаннях.

Позивач зазначає, що в кожній заяві він вказав необхідну інформацію, передбачену статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» та до кожної заяви додав документ, що підтверджує наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Також відповідно до положень ст.123 Земельного кодексу України було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельних ділянок та було наведено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив такий задовільнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, зазначивши, що Головне управління Держземагенства у Львівській області правомірно відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства.

Зазначає, що у поданих позивачем клопотаннях не враховано вимоги статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», а саме: земельні ділянки не є єдиним масивом та не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням можливості її обробітку, не обґрунтовано необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначено при цьому перспективи діяльності фермерського господарства. З цих підстав просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 червня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Львівській області із клопотаннями про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 65,0 га та 8,5 га, розташованих на території Держівської та Пісочнянської сільських рад Миколаївського району Львівської області відповідно та із клопотаннями про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок: площею 18,1221 га (кадастровий номер 4623086400:05:000:0131), площею 12,1727 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0198), площею 35,1193 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0201), площею 11,6234 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0196), які розташовані на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області для передачі їх у користування для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду вказаних клопотань 25 липня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Львівській області надано відповідь у формі листа за №31-13-0.5-6636/2-14 відповідно до якої ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 65,0 га та 8,5 га, розташованих на території Держівської та Пісочнянської сільських рад Миколаївського району Львівської області відповідно та у наданні дозволів на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 77,0375 га.

Відмова мотивована тим, що позивачем у клопотанням не враховано вимоги статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», а саме: земельні ділянки не є єдиним масивом та не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, а також правомірності оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до частини першої якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються із заявою, в якій зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частиною 7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звертався до відповідача із клопотаннями про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та із клопотаннями про надання дозволів на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 150,5375 га.

До клопотань було долучено копію паспорта позивача, графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельних ділянок, копію документу, що підтверджує наявність освіти, здобутою в аграрному навчальному закладі.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що до кожного клопотання позивачем долучався окремий пакет документів. Згідно з графічними матеріалами, які долучались до клопотань, кожна з земельних ділянок пропонувалась для передачі як окремий єдиний масив.

Відповідачем не наведено нормативного обґрунтування своєї позиції щодо того, що всі земельні ділянки, які зазначені в кількох клопотаннях позивача, повинні складати єдиний масив. Іншими словами передбачена ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» вимога про можливість надання земельної ділянки у користування єдиним масивом, на переконання суду, означає заборону передачі у користування одним рішенням кількох земельних ділянок, які не є єдиним масивом, оскільки в такому випадку порушуватиметься принцип ефективного використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

В даному випадку позивач просив відповідача прийняти рішення про надання йому у користування земельних ділянок по кожному окремому клопотанню. Тоді як відповідач надав лише узагальнену відповідь по всіх клопотаннях.

Суд звертає увагу на те, що виключний перелік підстав відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений ст.123 ЗК України.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог Закону України «Про фермерське господарство» та Земельного кодексу України передача земель державної та комунальної власності в оренду без конкурентних засад (земельних торгів) можлива при передачі земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства.

З наведених законодавчих положень випливає, що саме громадянам, які бажають створити фермерське господарство у визначеному законом порядку, надано можливість отримати земельну ділянку в оренду відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України без проведення земельних торгів.

При цьому вказані законодавчі норми не містять обмежень щодо кількості звернень громадян для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.

Також суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головним управлінням Держземагенства у Львівській області не надано доказів правомірності надання позивачу відмови у задоволенні його клопотань єдиним рішенням, викладеним у формі листа від 25.07.2014 №31-13-0.5-6636/2-14.

Перевіривши спірне рішення відповідача на предмет відповідності його вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що таке є необґрунтованим, суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» і прийняте з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, то суд вважає, що така вимога пов'язана із здійсненням відповідачем владних повноважень під час адміністративних процедур, відтак суд не може своїм рішенням підміняти державний орган, на який законом покладено обов'язок прийняття такого.

Тому суд, із врахуванням положень ст.11 КАС України вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_3 у відповідності до вимог Земельного Кодексу України.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держземагенства у Львівській області, викладене у формі листа № 31-13-0.5-6636/2-14 від 25.07.2014р. про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Львівській області повторно розглянути та прийняти рішення по клопотаннях ОСОБА_3:

- про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок: орієнтовною площею 65,0 гектара, розташованої на території Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області в урочищі «Велика»; орієнтовною площею 8,5 гектара, розташованої на території Пісочнянької сільської ради Миколаївського району Львівської області для передачі їх користування для ведення фермерського господарства;

-про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок: площею 18,1221 га (кадастровий номер 4623086400:05:000:0131, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області); площею 12,1727 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0198, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області); площею 35,1193 га (кадастровий номер 4623086400:14:000:0201, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області); площею 11,6234 (кадастровий номер 4623086400:14:000:0196, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області) в натурі (на місцевості) для передачі їх у користування для ведення фермерського господарства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) гривні 80 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.