Ухвала

від 18.10.2016 по справі 813/5895/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року м. Київ К/800/4593/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Кравцова О.В. Донця О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держземагентства у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2015р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагентства у Львівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення (відмову) Головного управління Держземагенства у Львівській області, викладене у формі листа №31-13-0.5-6636/2-14 від 25.07.2014р.;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення за результатами розгляду клопотань позивача, а саме: наказ про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 65,0 га, розташованої на території Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області в урочищі «Велика»; наказ про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,5 га, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області; наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 18,1221 га (кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області (клопотання №1); наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 12,1727 га (кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області; наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 35,1193 га (кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області; наказ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 11,6234 га (кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області для передачі в подальшому її у користування для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірне рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, які передбачені ст.123 Земельного кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016р., позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держземагенства у Львівській області, викладене у формі листа № 31-13-0.5-6636/2-14 від 25 .07.2014р. про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства.

Зобов'язано Головне управління Держземагенства у Львівській області повторно розглянути та прийняти рішення по клопотаннях ОСОБА_4:

- про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок: орієнтовною площею 65,0 гектара, розташованої на території Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області в урочищі «Велика»; орієнтовною площею 8,5 гектара, розташованої на території Пісочнянької сільської ради Миколаївського району Львівської області для передачі їх користування для ведення фермерського господарства;

- про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок: площею 18,1221 га (кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області); площею 12,1727 га (кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області); площею 35,1193 га (кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області); площею 11,6234 (кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області) в натурі (на місцевості) для передачі їх у користування для ведення фермерського господарства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2015р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016р. надійшла касаційна скарга Головного управління Держземагентства у Львівській області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держземагенства у Львівській області із клопотаннями про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 65,0 га та 8,5 га, розташованих на території Держівської та Пісочнянської сільських рад Миколаївського району Львівської області відповідно та із клопотаннями про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок: площею 18,1221 га (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 12,1727 га (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 35,1193 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 11,6234 га (кадастровий номер НОМЕР_4), які розташовані на території Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області для передачі їх у користування для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду вказаних клопотань 25 липня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Львівській області надано відповідь у формі листа за №31-13-0.5-6636/2-14 відповідно до якої ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 65,0 га та 8,5 га, розташованих на території Держівської та Пісочнянської сільських рад Миколаївського району Львівської області відповідно та у наданні дозволів на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 77,0375 га.

Відмова мотивована тим, що позивачем у клопотанням не враховано вимоги статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», а саме: земельні ділянки не є єдиним масивом та не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме громадянам, які бажають створити фермерське господарство у визначеному законом порядку, надано можливість отримати земельну ділянку в оренду відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України без проведення земельних торгів, при цьому вказані законодавчі норми не містять обмежень щодо кількості звернень громадян для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.

Колегія суддів погоджується з такою позицією, враховуючи наступне.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до частини першої якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на липень 2014 року) передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються із заявою, в якій зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частиною 7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звертався до відповідача з клопотаннями про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та із клопотаннями про надання дозволів на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 150,5375 га. До клопотань було долучено копію паспорта позивача, графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельних ділянок, копію документу, що підтверджує наявність освіти, здобутою в аграрному навчальному закладі. До кожного клопотання позивачем долучався окремий пакет документів. Згідно з графічними матеріалами, які долучались до клопотань, кожна з земельних ділянок пропонувалась для передачі як окремий єдиний масив.

Отже, слід дійти висновку, що передбачена ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» вимога про можливість надання земельної ділянки у користування єдиним масивом, означає заборону передачі у користування одним рішенням кількох земельних ділянок, які не є єдиним масивом, оскільки в такому випадку порушуватиметься принцип ефективного використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

В даному випадку позивач просив відповідача прийняти рішення про надання йому у користування земельних ділянок по кожному окремому клопотанню. Тоді як відповідач надав лише узагальнену відповідь по всіх клопотаннях.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог Закону України «Про фермерське господарство» та Земельного кодексу України передача земель державної та комунальної власності в оренду без конкурентних засад (земельних торгів) можлива при передачі земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства.

З наведених законодавчих положень випливає, що саме громадянам, які бажають створити фермерське господарство у визначеному законом порядку, надано можливість отримати земельну ділянку в оренду відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України без проведення земельних торгів.

При цьому вказані законодавчі норми не містять обмежень щодо кількості звернень громадян для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2015р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: