Ухвала

від 10.02.2015 по справі 810/5228/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5228/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Бондаренка В.А., представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова спілка України" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова спілка України" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовам до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 № 0005702203, № 0005712203 та № 0005722203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Промислова спілка України" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Торенія" за період з 01.09.2012 по 31.01.2013.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 27.05.2014 № 285/10-06-22-03/32128631, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2012 року - І квартал 2013 року на загальну суму 2114523 грн. 00 коп. та завищення податкового кредиту за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року на загальну суму 422903 грн. 52 коп.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0005702203, № 0005712203 та № 0005722203, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 544247 грн. 00 коп., з яких: 435397 грн. 00 коп. - за основним платежем, 108850 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 528629 грн. 00 коп., з яких: 422903 грн. 00 коп. - за основним платежем, 105726 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 43378 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, в силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у вересні 2012 року позивачем укладено з ТОВ "Торенія" договір купівлі-продажу від 03.09.2012 № 09/12, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, визначеними у специфікаціях до вказаного договору, що є його невід'ємними частинами, а позивач зобов`язався прийняти вказані товарно - матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов наведеного вище договору, ТОВ "Торенія" протягом вересня 2012 року - січня 2013 року поставлено позивачу товар - клей-расплав Hotmelt, захисну самоклеючу стрічку, чистящу добавку, добавку для зменшення тертя, антистатик для ПЕ/ПП, антиоксидант, краситель РР 673 ZN, поліетилен н/д тиску та комплектуючі для карток.

Крім того, у вересні-жовтні 2012 року позивачем укладено з ТОВ "Торенія" ряд договорів, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання: виконати на користь позивача роботи (послуги) по виготовленню та наклеюванню захисної самоклеючої стрічки з незворотною індикацією на тару з пластмас - договір від 03.09.2012 № 09Г502; виконати роботи (послуги) по нанесенню маркування "Увага опломбовано" шляхом термоштампованого друку на пломбувальні пристрої Альфа М2 - договір від 01.10.2012 № 10Г505; виконати роботи зі збору інформації, підготовки та аналізу документації для розробки технічних умов для виготовлення індикаторних пломбувальних пристроїв (пломб) з пластику - договір від 16.10.2012 № 10Г508; виготовити поліграфічну продукцію (прайс-листи, флаєри, каталоги, календарі) - договір від 15.10.2012 № 10Г509, а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи (послуги) та оплатити їх вартість.

Реальність виконання вказаних угод підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того, за поясненнями представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з виготовленням та реалізацією продукції власного виробництва.

Так, товари, що отримані від ТОВ "Торенія" за договором купівлі-продажу від 03.09.2012 № 09/12 - клей-расплав Hotmelt, захисну самоклеючу стрічку, чистящу добавку, добавку для зменшення тертя, антистатик для ПЕ/ПП, антиоксидант, краситель РР 673 ZN, поліетилен н/д тиску та комплектуючі для карток використовуються підприємством під час переробки полімерних відходів та виробництва пластмасових виробів, які в подальшому реалізуються наступним контрагентам-одержувачам.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем товарів, робіт та послуг та наявність зв'язку між фактом їх придбання із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду копії договорів оренди нежитлових приміщень, укладених позивачем з ПАТ "Броварський завод пластмас", що свідчать про наявність у позивача на праві користування нерухомого майна, а також копії акта приймання-передачі приміщень та додаткових угод до наведених договорів; витяг з реєстру довіреностей на отримання товару від контрагента позивача у період з 01.09.2012 по 31.01.2013, а також копії товарно-транспортних накладних, що підтверджують отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.09.2012 № 09/12.

На підтвердження факту використання зазначених складових готової продукції в процесі виробництва представником позивача надано суду копії матеріальних звітів, актів списання, остаточну калькуляцію вартості виробництва продукції за період, який охоплено перевіркою контролюючого органу; на підтвердження реалізації готової продукції - копії укладених позивачем з контрагентами - одержувачами - УДППЗ "Укрпошта", ПАТ "Югцемент", ТОВ "Дієса", ПАТ "Миронівський хлібопродукт", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Мобілочка", ТОВ "Фоззі-Фуд", ПрАТ "Росава" та ін. договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем також зазначено, що виконання окремих операцій по виготовленню готової продукції підприємство доручало стороннім компаніям, у тому числі ТОВ "Торенія", у зв'язку з чим власним автомобілем марки Форд Торнео Коннект (номер державної реєстрації АА 0430 СХ) здійснювало доставку півфабрикатів виробів - пломби, самоклеючу стрічку, пакети на склад ТОВ "Торенія", на якому проводились роботи з нанесення маркування на пломбувальні пристрої, наклеювання самоклеючої стрічки на пакети тощо.

На підтвердження переміщення товарів позивачем надано суду копії актів прийому-передачі вказаних матеріалів зі складу ТОВ "Промислова спілка України" на склад ТОВ "Торенія", на яких містяться підписи відповідальних осіб.

Крім того, позивачем надано пояснення, що послуги за договором від 15.10.2012 № 10Г509 з виготовлення поліграфічної продукції - прайс-листів, флаєрів, каталогів, календарів замовлялись підприємством з метою підготовки до участі у міжнародній виставці "Безпека 2012", що проходила 23-26 жовтня 2012 року у виставковому центрі "КиївЕкспоПлаза". На підтвердження участі у зазначеному заході та використання під час його проведення рекламних матеріалів позивачем надано суду копію акта надання послуг від 26.10.2012 № 667 та акту списання від 31.10.2012 № СпТ-000045 поліграфічної продукції у кількості та за цінами, що відповідають обсягам замовлення, виконаного ТОВ "Торенія".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на податкову інформацію, отриману відносно ТОВ "Торенія", стосовно проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100000000036, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в рамках якого встановлено, що службовими особами ТОВ "Торенія" надавались послуги по незаконному формуванню податкового кредиту через використання банківських рахунків яких та за участю службових осіб АТ "Брокбізнесбанк", ПАТ "Реал Банк" та ПАТ "Банк "Ринкові технології" проводилось незаконне обготівкування грошових коштів.

Крім того, під час проведення контролюючого заходу відповідачем також взято до уваги те, що згідно висновку експерта від 09.04.2014 № 107 підписи від імені директора ОСОБА_4 у документах ТОВ "Торенія" виконані не ОСОБА_4, а іншими особами.

Враховуючи наведені вище відомості, які на думку відповідача, свідчать про те, що ТОВ "Торенія" є юридичною особою з ознаками фіктивності, відповідач дійшов висновку, що правочини ТОВ "Торенія" з позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на дані факти, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Торенія" останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ "Торенія" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Крім того, відповідно до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України висновок експерта є лише одним із засобів доказування та аналізується поряд з іншими доказами у кримінальній справі, проте не є належним доказом на підтвердження нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 16.02.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.