Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/18788/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015Справа №910/18788/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Веско" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" про стягнення 226 358,54 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" до Публічного акціонерного товариства "Веско" про визнання недійсними видаткових накладних Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом) Піттєль І.В. (дов. № 41 від 18.04.2014 року) від відповідача (за первісним позовом) Бойко М.М. (дов. б/н від 15.10.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 січня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Веско" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 226 358,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/18788/14 та призначено справу до розгляду на 16.10.2014 року.

15.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.10.2014 року представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подані сторонами 16.10.2014 року клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про їх задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.11.2014 року.

14.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" надійшла зустрічна позовна заява про визнання видаткових накладних № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд заяви призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.12.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

22.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Піастрелла".

У судовому засіданні 23.12.2014 року представник позивача (за первісним позовом) заперечив проти поданого про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Піастрелла".

Представник відповідача (за первісним позовом) підтримав подане ним клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Піастрелла".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року розгляд справи відкладено на 27.01.2015 року.

17.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.01.2015 року від відповідача (за первісним позовом) надійшли доповнення до відзиву.

Розглянувши у судовому засіданні 27.01.2015 року вищевказане клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки рішенням у даній справі Приватне акціонерне товариство "Піастрелла" не буде наділено новими правами та не буде покладено на нього нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні 27.01.2015 року підтримав первісні позовні вимоги у повному обсязі та заперечив проти зустрічних позовних вимог, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 27.01.2015 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти первісного позову та підтримав зустрічні позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Веско" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" (покупець) було укладено договір поставки № 2013/351/В (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити глину вогнетривку (надалі - товар) на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що кількість, асортимент та ціна товару вказується сторонами в специфікаціях до даного Договору. Специфікації на товар, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, є невід'ємними частинами даного Договору (надалі - специфікації).

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється кількість товару переданого на умовах даного Договору по одному відвантаженню. Поставка товару здійснюється навалом залізничним транспортом на умовах СРТ ст. Київ-Московський в редакції Інкотермс 2010 (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.6 Договору датою поставки товару вважається:

- при поставці залізничним транспортом на умовах СРТ - дата, проставлення в залізничній накладній календарного штемпеля залізничної станції відправлення про приймання товару до перевезення.

Відповідно до пункту 4.5 Договору загальна сума Договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

У відповідності до пункту 5.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом попередньої оплати на поточний рахунок продавця 100% вартості відвантажуваної партії.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань по даному Договору (пункт 10.4 Договору).

27.06.2013 року між сторонами було підписано специфікацію № 1 до Договору, згідно якої погодили поставку глини вогнетривкої "Веско-Технік - 2" в кількості 70 тон, загальною вартістю 18 200,00 грн.

04.07.2013 року між сторонами було підписано специфікацію № 2 до Договору, згідно якої погодили поставку глини вогнетривкої "Веско-Керамік" в кількості 4 200 тон, загальною вартістю 1 324 050,00 грн.

15.07.2013 року між сторонами було підписано специфікацію № 3 до Договору, згідно якої погодили поставку глини вогнетривкої "Веско-Керамік" в кількості 4 200 тон, загальною вартістю 1 348 410,00 грн.

20.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Веско" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" було укладено додаткову угоду № 1 до Договору якою сторони погодили викласти пункт 5.2. Договору в наступній редакції: "Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом 30% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця та 70% вартості відвантажуваної партії продукції - протягом 5 календарних днів від дати відвантаження (дати штемпеля станції відправлення).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 084 267,14 грн., що підтверджується наступним:

- видаткова накладна № 2254 від 01.07.2013 року (залізнична накладна № 48434658) на суму 21 528,00 грн.;

- видаткова накладна № 2292 від 07.07.2013 року (залізнична накладна № 48738066) на суму 52 205,40 грн.;

- видаткова накладна № 2293 від 07.07.2013 року (залізнична накладна № 48738074) на суму 78 308,10 грн.;

- видаткова накладна № 2374 від 10.07.2013 року (залізнична накладна № 48900138) на суму 52 205,40 грн.;

- видаткова накладна № 2375 від 11.07.2013 року (залізнична накладна № 48990923) на суму 79 064,70 грн.;

- видаткова накладна № 3112 від 21.08.2013 року (залізнична накладна № 51295186) на суму 132 914,70 грн.;

- видаткова накладна № 3269 від 01.09.2013 року (залізнична накладна № 51753531) на суму 53 551,14 грн.;

- видаткова накладна № 3291 від 01.09.2013 року (залізнична накладна № 51641849) на суму 80 519,34 грн.;

- видаткова накладна № 3350 від 05.09.2013 року (залізнична накладна № 52111838) на суму 26 582,94 грн.;

- видаткова накладна № 3351 від 06.09.2013 року (залізнична накладна № 52151305) на суму 53 551,14 грн.;

- видаткова накладна № 3352 від 06.09.2013 року (залізнична накладна № 52164563) на суму 26 582,94 грн.;

- видаткова накладна № 3353 від 06.09.2013 року (залізнична накладна № 52156890) на суму 26 582,94 грн.;

- видаткова накладна № 3396 від 07.09.2013 року (залізнична накладна № 52255312) на суму 26 582,94 грн.;

- видаткова накладна № 3397 від 07.09.2013 року (залізнична накладна № 52244779) на суму 53 936,40 грн.;

- видаткова накладна № 3398 від 08.09.2013 року (залізнична накладна № 52284320) на суму 53 165,88 грн.;

- видаткова накладна № 3502 від 14.09.2013 року (залізнична накладна № 52620937) на суму 133 685,22 грн.;

- видаткова накладна № 3532 від 17.09.2013 року (залізнична накладна № 52781911) на суму 53 165,88 грн.;

- видаткова накладна № 3534 від 18.09.2013 року (залізнична накладна № 52828803) на суму 80 134,08 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач (за первісним позовом) зазначає, що відповідач (за первісним позовом), в порушення умов Договору та чинного законодавства, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем (за первісним позовом) товару, внаслідок чого, у відповідача (за первісним позовом) утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Веско" у розмірі 226 358,54 грн., за поставлений товар згідно видаткової накладної № 3502 від 14.09.2013 року (залізнична накладна № 52620937) на суму 133 685,22 грн.; видаткової накладної № 3532 від 17.09.2013 року (залізнична накладна № 52781911) на суму 53 165,88 грн. та видаткової накладної № 3534 від 18.09.2013 року (залізнична накладна № 52828803) на суму 80 134,08 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач (за первісним позовом) надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" вимогу перерахувати на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Веско" суму заборгованості у розмірі 226 358,54 грн.

За твердженням позивача (за первісним позовом) вищевказана вимога залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" без відповіді та виконання, що стало підставою звернення Публічного акціонерного товариства "Веско" до суду з даним позовом.

Відповідач (за первісним позовом) заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року були складені, на думку відповідача (за первісним позовом), безпідставно, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" не звертався до постачальника із заявкою про відвантаження йому товару, а товар за вказаними видатковими накладними отримував не покупець за Договором, а Приватне акціонерне товариство "Піастрелла", що підтверджується відповідними залізничними накладними.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" подало до суду зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсними видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року з підстав, наведених у відзиві на первісний позов, а також вказує на те, що оспорювані видаткові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що підписані зі сторони покупця не уповноваженою особою, при відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Публічне акціонерне товариство "Веско" надало суду відзив на зустрічний позов, в якому заперечило проти зустрічних вимог, посилаючись на те, що умовами Договору сторони погодили, що постачання товару відбувається навалом залізничним транспортом на умовах СТР, ст. Київ-Московський в редакції Інкотермс 2010 та у розділі 12 Договору визначили Приватне акціонерне товариство "Піастрелла" вантажоодержувачем товару за вказаним Договором.

Окрім того, відповідач (за зустрічним позовом) надав суду лист від 15.08.2013 року, отриманий останнім від Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" за підписом директора товариства, з проханням здійснити відвантаження глини "Веско-Керамік" згідно договору поставки № 2013/351/В від 27.06.2013 року у кількості 25 вагонів з рівномірним відвантаженням до 20.09.2013 року; умови оплати: 30% передоплата, 70% відстрочка 5 днів; вантажоотримувач: Приватне акціонерне товариство "Піастрелла", станція призначення Київ-Московський.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а у зустрічних позовних вимогах слід відмовити, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 2013/351/В від 27.06.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як вбачається зі змісту листа 15.08.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" подало заявку на відвантаження глини "Веско-Керамік" згідно договору поставки № 2013/351/В від 27.06.2013 року у кількості 25 вагонів з рівномірним відвантаженням до 20.09.2013 року; умови оплати: 30% передоплата, 70% відстрочка 5 днів; вантажоотримувач: Приватне акціонерне товариство "Піастрелла", станція призначення Київ-Московський.

Судом встановлено, що позивач (за первісним позовом) взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару згідно заявки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін та відповідними залізничними накладними (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем (за первісним позовом) своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Веско" у розмірі 226 358,54 грн.

Посилання відповідача (за первісним позовом) на те, що видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. не відповідають приписам чинного законодавства, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки підписання покупцем накладної та проставлення на накладній відбитку печатки покупця фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За висновками суду вищевказані видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Окрім того, як вже зазначалось судом, видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; видаткової накладної № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та видаткової накладної № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. містять відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група".

У відповідності до приписів чинного законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

Відповідно до частини другої статті 189 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами та доповненнями) за порушення порядку обліку й зберігання печаток та штампів, що потягло за собою їх втрату, уповноваженими особами органів внутрішніх справ можуть накладатися штрафи від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, згідно з частинами першою та другою статті 357 Кримінального кодексу викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а також їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, здійснення таких самих дій щодо приватних документів, що знаходяться на підприємствах, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення відповідача (за первісним позовом) до правоохоронних органів із заявою про викрадення або підроблення печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група", тощо.

Твердження відповідача (за первісним позовом) про те, що товар за видатковими накладними № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. отримував не покупець за Договором, а Приватне акціонерне товариство "Піастрелла", спростовуються матеріалами справи, оскільки розділом 12 Договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару за вказаним Договором є саме Приватне акціонерне товариство "Піастрелла".

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача (за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" в частині стягнення 226 358,54 грн. заборгованості, приймаючи до уваги той факт, що доводи, наведені відповідачем (за первісним позовом) в обґрунтування своїх заперечень, спростовані матеріалами справи, позов Публічного акціонерного товариства "Веско" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" 226 358,54 грн. заборгованості за договором поставки № 2013/351/В від 27.06.2013 року, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" про визнання видаткових накладних № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. недійсними, слід зазначити наступне.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В обґрунтування підстав позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" посилається на те, що видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. не відповідають приписам чинного законодавства, оскільки підписані зі сторони покупця не уповноваженою особою, при відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Слід зазначити, що, захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. При цьому предмет позову кореспондує зі способами захисту права, що визначені в статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в даній справі, визначений позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права та відповідати змісту порушеного права, а також характеру правовідносин, що існують між сторонами спору.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" не вірно обрано спосіб захисту порушеного права і охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про вирішення спору, обравши спосіб, що відповідатиме змісту порушеного права та характеру правовідносин, що склались між сторонами спору.

Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" про визнання видаткових накладних № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року недійсними задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача (за первісним позовом).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Веско" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" (01135, м. київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 33/30, квартира 117, код ЄДРПОУ 25641266) на користь Публічного акціонерного товариства "Веско" (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Індустріальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00282049) 226 358 (двісті двадцять шість тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 84 коп. заборгованості, 4 527 (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 18 коп. судового збору.

3. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціонаціональна комодітна група" - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2015 року

Суддя С.В. Стасюк