Постанова

від 23.05.2016 по справі 910/18788/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р. Справа№ 910/18788/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.05.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна группа» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року

у справі № 910/18788/14 (суддя Стасюк С.В.)

за первісним позовом публічного акціонерного товариства «Веско»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна

комодітна група»

про стягнення 226 358,54 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група»

до публічного акціонерного товариства «Веско»

про визнання недійсними видаткових накладних

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача (за первісним позовом) - приватне акціонерне товариство «Піастрелла»,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року по справі № 910/18788/14 первісний позов публічного акціонерного товариства «Веско» до товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» про стягнення 226 358,54 грн. - задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» на користь публічного акціонерного товариства «Веско» 226 358,84 грн. заборгованості, 4 527,18 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» про визнання недійсними видаткових накладних - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 27.01.2015 року, ТОВ «Транснаціональна комодітна група» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року по справі № 910/18788/14 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні вимог за первісним позовом публічного акціонерного товариства «Веско» до товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» про стягнення 226 358,54 грн., в іншій частині рішення залишити без змін. Крім того, скаржник просив відновити строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року у справі № 910/18788/14 відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.04.2015 року залучено до участі у справі № 910/18788/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) - приватне акціонерне товариство «Піастрелла».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року витребувано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) належним чином завірені копії додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та розділ II реєстру виданих та отриманих податкових накладних (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1340) за вересень-жовтень 2013 року поданих TOB «Транснаціональна комодітна група» (код 25641266).

На виконання вимог суду 27.07.2015 року від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві до Київського апеляційного господарського суду надійшли витребувані документи.

Крім того, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції за клопотанням скаржника з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року по справі № 910/18788/14 призначено комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві; провадження по справі зупинено до отримання з Науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві висновку експертизи.

12.05.2016 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від Науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві надійшли матеріали справи № 910/18788/14 та висновок експерта № 400/472/тдд від 06.11.2015 року.

Оскільки у даній справі Науково-дослідним експериментально-криміналістичним центром при ГУ МВС України в м. Києві проведено комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизу та судовим експертом надано висновок № 400/472/тдд від 06.11.2015 року та матеріали справи № 910/18788/14 повернулися до Київського апеляційного господарського суду, ухвалою суду від 13.05.2016 року поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 29.04.2015 року, 18.05.2015 року, 25.05.2015 року представники ТОВ «Транснаціональна комодітна група» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні вимог за первісним позовом ПАТ «Веско» до ТОВ «Транснаціональна комодітна група» про стягнення 226 358,54 грн., в іншій частині рішення залишити без змін. При цьому, у судове засідання 23.05.2016 року представники скаржника не з'явились. Про час та місце розгляду справи ТОВ «Транснаціональна комодітна група» повідомлялося належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представники ПАТ «Веско» у судових засіданнях суду 29.04.2015 року, 18.05.2015 року, 25.05.2015 року, 23.05.2016 року також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представники позивача за первісним позовом вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представники просили залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

20.06.2013 року між ПАТ «Веско» (постачальник) та ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» (покупець) було укладено договір поставки № 2013/351/В (надалі по тексту - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити глину вогнетривку (надалі - товар) на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що кількість, асортимент та ціна товару вказується сторонами в специфікаціях до даного договору. Специфікації на товар, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, є невід'ємними частинами даного договору (надалі - специфікації).

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється кількість товару переданого на умовах даного договору по одному відвантаженню. Поставка товару здійснюється навалом залізничним транспортом на умовах СРТ ст. Київ-Московський в редакції Інкотермс 2010 (пункти 3.1, 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.6 договору датою поставки товару вважається, при поставці залізничним транспортом на умовах СРТ - дата, проставлення в залізничній накладній календарного штемпеля залізничної станції відправлення про приймання товару до перевезення.

Відповідно до пункту 4.5 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

У відповідності до пункту 5.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом попередньої оплати на поточний рахунок продавця 100% вартості відвантажуваної партії.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань по даному договору (пункт 10.4 договору).

27.06.2013 року між сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору, згідно якої погодили поставку глини вогнетривкої «Веско-Технік - 2» в кількості 70 тон, загальною вартістю 18 200,00 грн.

04.07.2013 року між сторонами було підписано специфікацію № 2 до договору, згідно якої погодили поставку глини вогнетривкої «Веско-Керамік» в кількості 4200 тон, загальною вартістю 1 324 050,00 грн.

15.07.2013 року між сторонами було підписано специфікацію № 3 до договору, згідно якої погодили поставку глини вогнетривкої «Веско-Керамік» в кількості 4200 тон, загальною вартістю 1 348 410,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 20.08.2013 року між ПАТ «Веско» та ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» було укладено додаткову угоду № 1 до договору якою сторони погодили викласти пункт 5.2 договору в наступній редакції: «Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом 30% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця та 70% вартості відвантажуваної партії продукції - протягом 5 календарних днів від дати відвантаження (дати штемпеля станції відправлення).

Як зазначає позивач за первісним позовом на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 084 267,14 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2254 від 01.07.2013 року (залізнична накладна № 48434658) на суму 21 528,00 грн.; № 2292 від 07.07.2013 року (залізнична накладна № 48738066) на суму 52 205,40 грн.; № 2293 від 07.07.2013 року (залізнична накладна № 48738074) на суму 78 308,10 грн.; № 2374 від 10.07.2013 року (залізнична накладна № 48900138) на суму 52 205,40 грн.; № 2375 від 11.07.2013 року (залізнична накладна № 48990923) на суму 79 064,70 грн.; № 3112 від 21.08.2013 року (залізнична накладна № 51295186) на суму 132 914,70 грн.; № 3269 від 01.09.2013 року (залізнична накладна № 51753531) на суму 53 551,14 грн.; № 3291 від 01.09.2013 року (залізнична накладна № 51641849) на суму 80 519,34 грн.; № 3350 від 05.09.2013 року (залізнична накладна № 52111838) на суму 26 582,94 грн.; № 3351 від 06.09.2013 року (залізнична накладна № 52151305) на суму 53 551,14 грн.; № 3352 від 06.09.2013 року (залізнична накладна № 52164563) на суму 26 582,94 грн.; № 3353 від 06.09.2013 року (залізнична накладна № 52156890) на суму 26 582,94 грн.; № 3396 від 07.09.2013 року (залізнична накладна № 52255312) на суму 26 582,94 грн.; № 3397 від 07.09.2013 року (залізнична накладна № 52244779) на суму 53 936,40 грн.; № 3398 від 08.09.2013 року (залізнична накладна № 52284320) на суму 53 165,88 грн.; № 3502 від 14.09.2013 року (залізнична накладна № 52620937) на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року (залізнична накладна № 52781911) на суму 53 165,88 грн.; № 3534 від 18.09.2013 року (залізнична накладна № 52828803) на суму 80 134,08 грн.

Проте, відповідач за первісним позовом, в порушення умов договору та чинного законодавства, здійснив лише часткову оплату поставленого, внаслідок чого, у ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» утворилась заборгованість перед ПАТ «Веско» у розмірі 226 358,54 грн., за поставлений товар згідно видаткової накладної № 3502 від 14.09.2013 року (залізнична накладна № 52620937) на суму 133 685,22 грн.; видаткової накладної № 3532 від 17.09.2013 року (залізнична накладна № 52781911) на суму 53 165,88 грн. та видаткової накладної № 3534 від 18.09.2013 року (залізнична накладна № 52828803) на суму 80 134,08 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач (за первісним позовом) надіслав на адресу ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» вимогу перерахувати на поточний рахунок ПАТ «Веско» суму заборгованості у розмірі 226 358,54 грн. Однак, вказана вимога залишена ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» без відповіді та виконання, що стало підставою звернення ПАТ «Веско» до суду з даним позовом.

Так, у вересні 2014 року ПАТ «Веско» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» про стягнення 226 358,54 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав на те, що видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року були складені, на думку відповідача (за первісним позовом), безпідставно, оскільки, ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» не звертався до постачальника із заявкою про відвантаження йому товару, а товар за вказаними видатковими накладними отримував не покупець за Договором, а ПрАТ «Піастрелла», що підтверджується відповідними залізничними накладними.

Крім того, ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» подало до суду зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсними видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року, а також вказує на те, що оспорювані видаткові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що підписані зі сторони покупця не уповноваженою особою, при відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У свою чергу ПАТ «Веско» заперечило проти зустрічних вимог, посилаючись на те, що умовами договору сторони погодили, що постачання товару відбувається навалом залізничним транспортом на умовах СТР, ст. Київ-Московський в редакції Інкотермс 2010 та у розділі 12 договору визначили ПрАТ «Піастрелла» вантажоодержувачем товару за вказаним договором. Окрім того, відповідач (за зустрічним позовом) надав суду лист від 15.08.2013 року, отриманий останнім від ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» за підписом директора товариства, з проханням здійснити відвантаження глини «Веско-Керамік» згідно договору поставки № 2013/351/В від 27.06.2013 року у кількості 25 вагонів з рівномірним відвантаженням до 20.09.2013 року; умови оплати: 30% передоплата, 70% відстрочка 5 днів; вантажоотримувач: ПрАТ «Піастрелла», станція призначення Київ-Московський.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року по справі № 910/18788/14 первісний позов ПАТ «Веско» до ТОВ «Транснаціональна комодітна група» про стягнення 226 358,54 грн. - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Транснаціональна комодітна група» на користь ПАТ «Веско» 226 358,84 грн. заборгованості, 4 527,18 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Транснаціональна комодітна група» про визнання недійсними видаткових накладних - відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у повному обсязі виконав прийняті за договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар на загальну суму 1 084 267,14 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, який відповідач замовляв і прийняв та розрахувався лише частково. На час звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача становила 226 358,84 грн.

Та, як вбачається зі змісту листа 15.08.2013 року ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» подало заявку на відвантаження глини «Веско-Керамік» згідно договору поставки № 2013/351/В від 27.06.2013 року у кількості 25 вагонів з рівномірним відвантаженням до 20.09.2013 року; умови оплати: 30% передоплата, 70% відстрочка 5 днів; вантажоотримувач: ПрАТ «Піастрелла», станція призначення Київ-Московський.

Посилання скаржника на те, що видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. не відповідають приписам чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необгрунтованим, оскільки на переконання колегії суддів, підписання покупцем накладної та проставлення на накладній відбитку печатки покупця фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що вищевказані видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Окрім того, як вже зазначалось судом, видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. містять відбиток печатки ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група».

Доводи скаржника про те, що на вказаних накладних стоїть печатка не ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» та їх взагалі не підписував директор товариства, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду будь-яких доказів звернення відповідача (за первісним позовом) до правоохоронних органів із заявою про викрадення або підроблення печатки ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група».

До того ж, як зазначалося вище, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції за клопотанням скаржника з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року по справі № 910/18788/14 було призначено комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві.

Так, у відповідності до висновку судової експертизи № 400/472/тдд від 06.11.2015 року.

По першому питанню судовий експерт зазначив, що підпис на листі TOB «Транснаціональна комодітна група» від 03.02.2014 року від імені директора TOB «Транснаціональна комодітна група» виконаний ОСОБА_2

Вирішити питання стосовно підпису в копії листа TOB «Транснаціональна комодітна група» від 15.08.2013 року виконаного від імені директора TOB «Транснаціональна комодітна група» не виявилось можливим.

Вирішити друге питання: «Чи виконано підпис в графі «Получил по доверенности» на видаткових накладних №2254 від 01.07.2013 року, №2292 від 07.07.2013 року, №2293 від 07.07.2013 року, №2374 від 10.07.2013 року, №2375 від 11.07.2013 року, №3112 від 21.08.2013 року, №3269 від 01.09.2013 року, №3291 від 01.09.2013 року, №3350 від 05.09.2013 року, №3351 від 06.09.2013 року, №3352 від 06.09.2013 року, №3353 від 06.09.2013 року, №3396 від 07.09.2013 року, №3397 від 07.09.2013 року, № 3398 від 08.09.2013 року, №3502 від 14.09.2013 року, №3532 від 17.09.2013 року, №3534 від 18.09.2013 року від імені директора TOB «Транснаціональна комодітна група» - ОСОБА_3 саме ОСОБА_3, (зразки підпису додаються), чи іншою особою?» не виявилось можливим.

На третє питання судовий експерт вказав, що підпис на видаткових накладних №2254 від 01.07.2013 року, №2292 від 07.07.2013 року, №2293 від 07.07.2013 року, №2374 від 10.07.2013 року, №2375 від 11.07.2013 року, №3112 від 21.08.2013 року, №3269 від 01.09.2013 року, №3291 від 01.09.2013 року, №3350 від 05.09.2013 року, №3351 від 06.09.2013 року, №3352 від 06.09.2013 року, №3353 від 06.09.2013 року, №3396 від 07.09.2013 року, №3397 від 07.09.2013 року, № 3398 від 08.09.2013 року, №3502 від 14.09.2013 року, №3532 від 17.09.2013 року, №3534 від 18.09.2013 року в графі «Получил по доверенности» виконаний однією і тією ж особою.

Вирішити питання стосовно підписів в копії договору поставки №2013/351/В від 27.06.2013 року від імені TOB «Транснаціональна комодітна група» та в копії листа TOB «Транснаціональна комодітна група» від 15.08.2013 року виконаного від імені директора TOB «Транснаціональна комодітна група» не виявилось можливим.

Вирішити питання: Чи належить підпис на видаткових накладних №2254 від 01.07.2013 року, №2292 від 07.07.2013 року, №2293 від 07.07.2013 року, №2374 від 10.07.2013 року, №2375 від 11.07.2013 року, №3112 від 21.08.2013 року, №3269 від 01.09.2013 року, №3291 від 01.09.2013 року, №3350 від 05.09.2013 року, №3351 від 06.09.2013 року, №3352 від 06.09.2013 року, №3353 від 06.09.2013 року, №3396 від 07.09.2013 року, №3397 від 07.09.2013 року, № 3398 від 08.09.2013 року, №3502 від 14.09.2013 року, №3532 від 17.09.2013 року, №3534 від 18.09.2013 року в графі «Получил по доверенности» та на листі TOB «Транснаціональна комодітна група» від 18.09.2013 року, що підписаний від імені директора TOB «Транснаціональна комодітна група» - ОСОБА_3 одній і тій же особі?» не виявилось можливим.

По четвертому питанню експерт зазначив, що відбиток печатки TOB «Транснаціональна комодітна група» на видаткових накладних №2254 від 01.07.2013 року, №2292 від 07.07.2013 року, №2293 від 07.07.2013 року, №2374 від 10.07.2013 року, №2375 від 11.07.2013 року, №3112 від 21.08.2013 року, №3269 від 01.09.2013 року, №3291 від 01.09.2013 року, №3350 від 05.09.2013 року, №3351 від 06.09.2013 року, №3352 від 06.09.2013 року, №3353 від 06.09.2013 року, №3396 від 07.09.2013 року, №3397 від 07.09.2013 року, № 3398 від 08,09.2013 року, №3502 від 14.09.2013 року, №3532 від 17.09.2013 року, №3534 від 18.09.2013 року та на листі TOB «Транснаціональна комодітна група» від 03.02.2014 року нанесені печаткою TOB «Транспортна комодітна група» зразки відбитків якої надані для порівняння.

Питання стосовно відбитку печатки в копії листа TOB «Транснаціональна комодітна група» від 15.08.2013 року не вирішувалось.

На п'яте питання щодо послідовності нанесення друкованого тексту та підпису, а також друкованого тексту та відбитку печатки на листі TOB «Транснаціональна комодітна група» від 03.02.2014 року не вирішувалось у зв'язку з відсутністю місць їх перетинів.

Відповісти на питання стосовно послідовності нанесення відбитку печатки та підпису в листі TOB «Транснаціональна комодітна група» від 03.02.2014 року та в видаткових накладних не виявилось можливим.

В видаткових накладних №2254 від 01.07.2013 року, №2292 від 07.07.2013 року, №2293 від 07.07.2013 року, №2374 від 10.07.2013 року, №2375 від 11.07.2013 року, №3112 від 21.08.2013 року, №3269 від 01.09.2013 року, №3291 від 01.09.2013 року, №3350 від 05.09.2013 року, №3351 від 06.09.2013 року, №3352 від 06.09.2013 року, №3353 від 06.09.2013 року, №3396 від 07.09.2013 року, №3397 від 07.09.2013 року, № 3398 від 08.09.2013 року, №3502 від 14.09.2013 року, №3532 від 17.09.2013 року, №3534 від 18.09.2013 року первинним був нанесений друкований текст, а саме лінії графлення, а вторинним - штрихи підпису в графі «Получил(а) по доверенности».

Вирішити питання послідовності нанесення друкованого тексту (ліній графлення) та відбитків печатки в видаткових накладних №2254 від 01.07.2013 року, №2292 від 07.07.2013 року, №2293 від 07.07.2013 року, №2374 від 10.07.2013 року, №2375 від 11.07.2013 року, №3112 від 21.08.2013 року, №3269 від 01.09.2013 року, №3291 від 01.09.2013 року, №3350 від 05.09.2013 року, №3351 від 06.09.2013 року, №3352 від 06.09.2013 року, №3353 від 06.09.2013 року, №3396 від 07.09.2013 року, №3397 від 07.09.2013 року, № 3398 від 08.09.2013 року, №3502 від 14.09.2013 року, №3532 від 17.09.2013 року, №3534 від 18.09.2013 року не виявилось можливим.

Таким чином, аналізуючи вказаний висновок судового експерта, який у відповідності до ст. 42 ГПК України для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, тобто у сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи та встановленими обставинами по справі, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що спірні видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року підписані директором TOB «Транснаціональна комодітна група» - ОСОБА_3 та на них міститься печатка TOB «Транснаціональна комодітна група».

Судом враховані відповіді судового експерта надані на третє та четверте питання в яких експерт зазначив, що підписи на всіх видаткових накладних поставлено однією особою та відбиток печатки відповідає відбитку, що був наданий для порівняння. Тобто, враховуючи те, що по всім іншим накладним спору між сторонами не має, та TOB «Транснаціональна комодітна група» частково було сплачено кошти за поставлений товар, колегія суддів вважає, що по видатковим накладним № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року у TOB «Транснаціональна комодітна група» існує заборгованість.

Твердження відповідача (за первісним позовом) про те, що товар за видатковими накладними № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. отримував не покупець за договором, а ПрАТ «Піастрелла», спростовуються матеріалами справи, оскільки розділом 12 договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару за вказаним договором є саме ПрАТ «Піастрелла».

Крім того, з наданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на вимогу Київського апеляційного господарського суду належним чином завірених копій додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та розділ II реєстру виданих та отриманих податкових накладних (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1340) за вересень-жовтень 2013 року поданих TOB «Транснаціональна комодітна група» (код 25641266) вбачається, отримання пільг з податку на додану вартість (податкового кредиту), за виданими ПАТ «Веско» податковими накладними з спірних поставок, а тим самим факт відображення оприбуткування цього товару за даними бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача у розмірі 226 358,84 грн. виникла по договору поставки № 2013/351/В від 20.06.2013 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджена матеріалами справи. Доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано, а тому, враховуючи строки оплати встановлені договором поставки, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 226 358,84 грн., яка не погашена та правомірно стягнута судом першої інстанції.

Що стосується зустрічних позовних вимог ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» про визнання видаткових накладних № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. недійсними, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в обґрунтування підстав позову ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» посилається на те, що видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року на суму 133 685,22 грн.; № 3532 від 17.09.2013 року на суму 53 165,88 грн. та № 3534 від 18.09.2013 року на суму 80 134,08 грн. не відповідають приписам чинного законодавства, оскільки підписані зі сторони покупця не уповноваженою особою, при відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Слід зазначити, що, захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. При цьому предмет позову кореспондує зі способами захисту права, що визначені в статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, у даній справі, визначений позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права та відповідати змісту порушеного права, а також характеру правовідносин, що існують між сторонами спору.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Видаткові накладні № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року, які ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» не вірно обрано спосіб захисту порушеного права і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, зустрічні позовні вимоги ТОВ «Транснаціонаціональна комодітна група» про визнання видаткових накладних № 3502 від 14.09.2013 року, № 3532 від 17.09.2013 року та № 3534 від 18.09.2013 року недійсними задоволенню не підлягають, а тому правомірно відмовлені судом першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив первісний позов ПАТ «Веско» до ТОВ «Транснаціональна комодітна група» про стягнення 226 358,54 грн. та правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Транснаціональна комодітна група» про визнання недійсними видаткових накладних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Транснаціональна комодітна група» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого первісного позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Транснаціональна комодітна група» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна группа» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі № 910/18788/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі № 910/18788/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18788/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 30.05.2016 року