Рішення

від 03.02.2015 по справі 462/8432/14-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8432/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Рущак Т.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Федейка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард Копійка» ТзОВ «УКР.Концепт-КАР» і ПП «ІД» про стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просить стягнути із ПТ «Ломбард Копійка» ТзОВ «УКР.Концепт-КАР» і ПП «ІД» безпідставно отримані кошти в сумі 669400,03 грн. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в жовтні 2010 року звернулася до відповідача для отримання позики, однак при оформленні договорів позики в приватного нотаріуса ОСОБА_3 їй стало відомо, що позикодавцем за цими договорами являється ОСОБА_4 Відтак, згідно укладених 16.10.2010 року, 15.04.2011 року та 23.08.2011 року договорів позики вона отримала грошові кошти відповідно в сумі 917025,36 грн., що за курсом НБ України становило 115950 дол. США, 290406,87 грн., за курсом - 36437,50 дол.США та 411252 грн., за курсом - 51600 дол. США. Зазначила, що кошти отримувала в приміщенні ПТ «Ломбард Копійка» без жодних видаткових документів, а погашала позику шляхом внесення готівки в доларах США в касу «Ломбард Копійка». Однак, 11.11.2011 року отримала лист від ОСОБА_4 з вимогою повернути кошти в сумі 19580 дол. США, а вже 29.11.2011 року - грошові кошти в сумі 203987,50 дол. США. Вважає, що кошти, внесені нею в касу ПТ «Ломбард Копійка», є безпідставно отримані відповідачем. З огляду на те, що неодноразові вимоги до відповідача повернути такі кошти, залишилися без належного реагування, просить стягнути з ПТ «Ломбард Копійка» безпідставно одержані від неї кошти з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції, що складає 669400,03 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, та доповнила, що дізналася про порушення своїх прав відповідачем 29.11.2011 року, коли отримала другу вимогу ОСОБА_4, передану через приватного нотаріуса ОСОБА_3, про повернення всієї суми отриманих за договорами позики коштів. Відмітила також, що 30.11.2011 року сплатила ОСОБА_4 в рахунок погашення договорів позики 993077 грн. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Федейко А.Ю. проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що позивач укладала договори із фізичною особою ОСОБА_5, що підтверджується договорами позики від 16.10.2010 року, 15.04.2011 року та 23.08.2011 року, зі змістом яких вона була належним чином ознайомлена, що стверджується підписом ОСОБА_1 на договорі. Зазначив, що за період з 26.11.2010 року по 25.11.2011 року, згідно наданих позивачем квитанцій до прибуткових касових ордерів, вона вносила кошти на погашення заборгованості за договорами позики через касу ПТ «Ломбард Копійка», однак такі кошти товариству не поступали. Відмітив, що оскільки сама ж позивач в позовній заяві зазначила, що 11.11.2011 року отримала від ОСОБА_5 вимогу про погашення заборгованості, а 29.11.2011 року - повторну вимогу, отже знала кому повинна повертати кошти. Зважаючи на те, що позов ОСОБА_1 подано 02.12.2014 року, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, в зв'язку з чим просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або іншихречей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що 15.04.2010 року, 23.08.2011 року та 16.10.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договори позики, за умовами яких ОСОБА_1 отримала грошові кошти відповідно в сумі 290406,87 грн., що за курсом НБ України становить 36437,50 дол.США, 411252 грн., за курсом - 51600 дол. США, та 917025,36 грн., за курсом - 115950 дол. США.

Між тим, із квитанцій до прибуткових касових ордерів №448 від 26.11.2010 року, №2 від 30.11.2010 року, №400 від 30.11.2011 року, №438 від 16.12.2010 року, №5 від 16.01.2011 року, №82 від 16.03.2011 року, №44 від 16.02.2011 року, №134 від 15.04.2011 року, №192 від 16.05.2011 року, №194 від 16.06.2011 року, №229 від 15.07.2011 року, №280 від 19.07.2011 року та №340 від 25.11.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 вносила кошти на рахунок ПТ «Ломбард Копійка» для погашення заборгованості за договорами позики. Беручи до уваги квитанції, які містять печатку ПТ «Ломбард Копійка», загальна сума переданих коштів згідно таких квитанцій становить 34207 дол. США, що за курсом НБ України станом на 28.11.2014 року складає 505955,56 грн.

Суд критично оцінює покликання позивача про те, що вона вважала, що укладає договори позики не з ОСОБА_5, а із відповідачем ПТ «Ломбард Копійка», тому і вносила кошти через касу товариства, оскільки із пунктів 10, 14 даних договорів позики вбачається, що сторони за цим договором цілком розуміють, що несуть відповідальність за юридичні наслідки вчиненого правочину, договір сторонами прочитаний, зміст його зрозумілий і відповідає їхній волі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ствердили власноручними підписами в договорі.

Як видно із представленої позивачем копії розписки, позивач 30.11.2011 року сплатила ОСОБА_5 в рахунок погашення договорів позики 993077 грн.

При цьому, відповідач не заперечує, що позивачем надано докази, що підтверджують факт оплати нею коштів у розмірі 34207 дол. США або за курсом 505955,56 грн. ПТ «Ломбард Копійка».

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, відповідно до наявного у матеріалах справи заперечення відповідача, а також наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача Федейка А.Ю., вбачається, що відповідач просить застосувати до вимог про стягнення коштів трирічний строк позовної давності.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та нормативно - правові акти, які стосуються початку та перебігу строку позовної давності прийшов до висновку, що твердження відповідача про сплив строку позовної давності є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Так, у відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила.

Як встановлено, позивач, достовірно знаючи, що позикодавцем за укладеними нею договорами поруки є фізична особа ОСОБА_5, а не ПТ «Ломбард Копійка», і маючи двадцятирічний досвід роботи бухгалтером, тривалий період часу з 26.11.2010 року по 25.11.2011 року вносила кошти ПТ «Ломбард Копійка», тобто вже тоді їй було відомо, що відповідач отримує кошти без відповідних правових підстав.

Як зазначає ОСОБА_1 та стверджується листом ОСОБА_5 від 08.11.2011 року, позивач 11.11.2011 року отримала вимогу від ОСОБА_5 про повернення коштів за договорами позики, а 29.11.2011 року - лист ОСОБА_5 від 25.11.2011 року, переданий через приватного нотаріуса ОСОБА_3, про необхідність повернення всієї суми позики за укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договорами від 16.10.2010 року, 15.04.2011 року та 23.08.2011 року.

Отже, сплачуючи тривалий час кошти в рахунок погашення позики неналежній особі, дізнавшись достовірно з отриманих 11.11.2011 року і 29.11.2011 року письмових вимог ОСОБА_5 про повернення саме йому коштів за договорами позики, позивач звернулася з позовом в суд лише 02.12.2014 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що адвокат, з яким вона консультувалася з приводу повернення ПТ «Ломбард Копійка» безпідставно отриманих від неї коштів, запевняв її що дана справа не буде мати судової перспективи, і лише коли вона звернулась до іншого адвоката, то отримала змогу звернутися до суду, оскільки такі твердження є необгрунтованими, на підтвердження цього позивачем не надано жодних доказів.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач ще 24.08.2012 року зверталась до ПТ «Ломбард Копійка» про повернення безпідставно одержаних від неї коштів, проте більш ніж через рік після цього звернулась з позовом до суду.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачем пропущено строк позовної давності, при цьому поважності причин пропуску такого строку ОСОБА_1 не доведено, відтак такий строк пропущено без поважних причин.

В п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач пропустила трьохрічний строк звернення до суду з вимогою про стягнення з ПТ «Ломбард Копійка» безпідставно отриманих коштів, що, в даному випадку, є підставою для відмови у позові, так як судом не здобуто, а позивачем не наведено поважності причин пропуску такого строку, який ОСОБА_1 навіть не просить поновити, а відтак суд приходить до переконання, що в позові слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Зі змісту ст.88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, тобто у даному випадку не відшкодовуються позивачу.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Повного товариства "Ломбард Копійка ТзОВ "УКР.Концепт-КАР" і ПП "ІД" про стягнення коштів - відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.