Рішення

від 09.02.2015 по справі 922/5689/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р.Справа № 922/5689/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційного підприємства "Стройсервіс" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" м. Харків про стягнення коштів в сумі 333876,44грн. за участю представників сторін:

від позивача: Стременешенко С.М. - дов. від 28.11.14.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Стройсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" про стягнення суми основного боргу в розмірі 236926,11грн., інфляційних витрат в розмірі 83327,70грн., 3% річних в розмірі 13623,13грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати виконаних робіт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", наданим йому правом не скористався, відзиву не надав, представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством "Стройсервіс" (підрядник) 21.02.2011 року укладено договір підряду №21/02/11 (далі - договір) та та додаткові угоди до нього: №1 від 04.05.2011 року та №2 від 11.07.2011 року, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язався своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи з улаштування підлоги на будівництві Торгівельно-офісного центру з адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, кут пр. Правди.

У відповідності до п. 5 додаткової угоди до договору підряду №21/02/11 від 21.02.11. загальна ціна договору та додаткових угод до нього становить 6354338,88грн.

Підпунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата за договором здійснюється шляхом переказу підрядникові коштів протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 4.2. договору замовник протягом 10 робочих днів після отримання від підрядника акту виконаних робіт зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти і повернути підрядникові один примірник підписаного акту або надати підрядникові мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання відповідного акту.

Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що сторонами 30.11.2011 року був підписаний останній акт виконаних робіт.

Таким чином, у відповідності до п. 2.2. договору замовник мав повністю розрахуватись з підрядником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто, до 06.12.2011 року.

Замовник належним чином свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 236926,11грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Беручи до уваги викладене, та з огляду на надані до матеріалів справи докази, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 236926,11грн. є обгрунтованою, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем інфляційних витрат, розмір яких складає 83327,20грн. та 3% річних, розмір яких складає 13623,13грн., господарський суд вважає його помилковим з огляду на таке.

Лист Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97 р. містить "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

У відповідності до згаданого листа Верховного Суду України №62-97 р. розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Здійснивши розрахунок інфляційних витрат у відповідності до приписів чинного законодавства, суд вказує на те, що сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу становить 119,559%, а відтак, до стягнення підлягають інфляційні витрати в розмірі 46340,29грн.

Три відсотка річних розраховується за формулою: сума заборгованості перемножується на 3 та на кількість днів прострочення, ділиться на 365 та на 100, тому, з огляду на заявлену позивачем кількість днів прострочення та, враховуючи вказану формулу розрахунку, до стягнення підлягає 13553,47грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м. Харків, пр-т Московський, 283, код ЄДРПОУ 21191412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Стройсервіс" (61102, м. Харків, провулок Рудниковий 3-й, б.6, код ЄДРПОУ 25610426) борг в сумі 236926,11грн., інфляційні в сумі 46340,29грн., 3% річних в сумі 13553,47грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 5936,40грн.

Видати наказ.

В іншій частині рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя М.В. Калантай